818/3908/15 Про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про особу стосовно включення її до вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, та зобов'язання включити інформацію про особу та інформацію про суму коштів, яка підлягає до відшкодування, до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - 17.02.2021 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (прийняту судом у складі: головуючого судді П`янової Я.В., суддів: Зеленського В.В., Чалого І.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ "Дельта Банк" відповідно) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду Кадирова Владислава Володимировича, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду за договором № 007-18510-170215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро від 17.02.2015 року;

- включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2016 року закрив провадження у справі, виходячи із того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Роз`яснено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 жовтня 2020 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У скарзі йдеться про те, що судом апеляційної інстанції помилково закрито провадження у справі.

Просить врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 29 травня 2020 року скасував постановлені у справі № 573/1586/17 у порядку цивільного судочинства за його позовом до Уповноваженої особи Фонду та закрив провадження у справі, отже захистити свої права він може лише оскарживши ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняту в адміністративному судочинстві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 02 листопада 2020 року поновив строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Як видно з матеріалів справи, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.

З постанови Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 573/1586/17, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Білопільського районного суду Сумської області із позовними вимогами аналогічними тим, що були ним заявлені раніше до адміністративного суду.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до Фонду про зобов`язання подати додаткову інформацію щодо нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 1 лютого 2018 року, задоволено.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором № 007-18510-170215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у євро від 17 лютого 2015 року та включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Задовольняючи позов, суд попередніх інстанції виходили з того, що відповідачем не доведена наявність правових підстав щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 29 травня 2020 року скасував постановлені у справі № 573/1586/17 та закрив провадження у справі, повідомивши позивача, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Закриваючи провадження у справі, що розглядається, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки спір виник на стадії ліквідації банку, то з урахуванням статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) він предметно підсудний суду господарської, а не адміністративної юрисдикції. Мотивуючи таку правову позицію, суд апеляційної інстанції послався на висновок Верховного Суду України, наведений у постанові від 15 червня 2016 року в справі № 21-286а16.

Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанова від 18 квітня 2018 року в справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року в справі № 820/3770/16, від 20 червня 2018 року у справах № 805/2090/17-а, № 820/3664/16, від 27 червня 2018 року у справі № 813/2943/16 та інші).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, зокрема і відносини щодо формування переліку осіб, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) на банки не поширюється.

Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

Тому спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), відповідно його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку.

Ураховуючи викладене, на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 ГПК у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

Перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства немає.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Неправильне застосування Харківським апеляційним адміністративним судом статей 3, 17 КАС призвело до безпідставного закриття цим судом провадження в адміністративній справі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

За змістом частини першої статті 353 КАС (у чинній редакції) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням наведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 2 - 4, 17 КАС, статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС (у чинній редакції), Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.