280/3235/20 Про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС області про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку - 16.02.2021 Прийняття

У травні 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеціндустрія-інвест" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 квітня 2020 року №15801 та від 04 травня 2020 року №18072 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості без права повторного включення до переліку ризикових з тих саме підстав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07 квітня 2020 року №15801 та від 04 травня 2020 року №18072 про відповідність Товариства критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції застосував положення Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (1165-2019-п) (далі - Порядок №1165), дослідив зміст оскаржуваних рішень на відповідність цьому Порядку та дійшов висновку, що вони не містять жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку за ознакою - "невідповідність реалізованих товарів/послуг придбаним", як і не містять доказів наявності податкової інформаці], що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи. Суд зауважив, що відповідач не надав копії протоколів засідань Комісії під час прийняття оскаржуваних рішень, матеріалів роботи комісії тощо, отже відповідач документально не довів додержання процедури розгляду матеріалів.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року задоволено апеляційну скаргу податкового органу, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи норми законодавства, серед яких і положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (117-2018-п) , дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДПС або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певний спосіб здійснення податкового контролю, зокрема, віднесення позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку таких платників які відповідають критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань не порушує права та інтереси позивача. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 20 листопада 2019 року справа №480/4006/18, від 03 березня 2020 року справа № 240/3665/19, від 10 липня 2020 року у справі № 520/5168/19 та від 05 серпня 2020 року у справі № 520/5692/19.

18 січня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга позивача.

28 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 280/3235/20 та витребувано справу з Запорізького окружного адміністративного суду. Позивач на вимогу суду обґрунтував наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

5 лютого 2021 року справа № 280/3235/20 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Позивач не погоджується з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою, прийнятою без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить постанову скасувати повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків, оскільки за Порядком №1165 контролюючий орган приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку, про що безпосередньо зазначається у самому рішенні.

Позивач зазначає, що на даний час постановою Верховного Суду у справі № 340/474/20 від 16 грудня 2020 року сформована правова позиція стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема Верховний Суд у цьому рішенні виходив з того, що право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165, а саме "Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку".

Товариство також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 340/474/20 визнав безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, оскільки вони здійсненні з питань застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року (117-2018-п) , що втратив чинність 01 лютого 2020 року, і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, зокрема, в судовому порядку.

15 лютого 2021 року відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу Товариства, просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін..

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України (2747-15) , які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 07 квітня 2020 року комісія Головного управління ДПС у Запорізькій області прийняла рішення №15801 про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, відповідно до якого визначено відповідність платника податку критеріям ризиковості на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме - наявна податкова інформація, що платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних.

23 квітня 2020 року позивач направив через електронний кабінет платника податків повідомлення №2304-П-1/2020 від 23 квітня 2020 року про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку та ґрунтовні пояснення стосовно господарської діяльності підприємства з додатками в кількості 21 документ.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області №18072 від 04 травня 2020 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, Товариство включено до переліку ризикових платників податків. У вказаному рішенні було зазначено, що Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (1165-2019-п) , з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 23 квітня 2020 року №2304-П-1/2020 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, з посиланням на п.8 Критеріїв ризиковості платника податку та те, що платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі.

Джерела права

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (1165-2019-п) на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком (пункт 26 Порядку № 1165).

За змістом пункту 40 Порядку № 1165 засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Ведення обліку матеріалів щодо роботи комісії контролюючого органу здійснюється секретарем такої комісії.

Присутній на засіданні комісії контролюючого органу член комісії, який не згоден з рішенням комісії або утримався від голосування, повинен викласти у письмовій формі свою окрему думку, яка додається до матеріалів засідання такої комісії.

Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років (пункт 43 Порядку № 1165).

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні) (пункт 44 Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 46 Порядку № 1165 у протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Висновки Суду

З 1 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року (1165-2019-п) , якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо.

Суд визнає висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника з посиланням на висновки Верховного Суду у справах №480/4006/18, № 240/3665/19, № 520/5168/19, № 520/5692/19, такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме "Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку".

Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, оскільки вони здійсненні з питань застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року (117-2018-п) , що втратив чинність 01 лютого 2020 року, і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, зокрема, в судовому порядку.

Як установили суди попередніх інстанцій рішеннями про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 07 квітня 2020 року №15801 та від 04 травня 2020 року №18072 Товариство визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку "у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування", а саме платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

При вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання, характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд першої інстанції досліджував та надавав оцінку підставам рішень Комісії щодо відповідності Товариства критеріям ризиковості платника податку, з метою з`ясування всіх обставин у справі витребував документи, які покладені в основу рішення контролюючого органу, натомість суд апеляційної інстанції обмежився висновком щодо відсутності предмету судового захисту, не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не підтвердив та не спростував висновки суду, здійснені за результатами оцінки оскаржуваних рішень.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не дослідив оскаржувані рішення контролюючого органу, підстави та порядок їх прийняття, повноваження комісії тощо, а також не спростував/не підтвердив висновки суду першої інстанції, здійснені за результатами дослідження підстав відповідності Товариства критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення постанови, яка не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.