816/1433/17 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 року (суддя Кукоба О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Сіренко О.І., Жигилій С.П.) у справі № 816/1433/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК "Діамент" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.1.2017 року, адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 19.07.2017 року № 0006931405 та № 0006941405.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень, покладено на контролюючий орган. Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що суди обмежились лише посиланням на первинні документи, які складені під час виконання господарських операцій, а також на докази подальшого використання обладнання. Проте факт подальшого використання придбаного товару (послуг) не доводить його поставки саме задекларованими контрагентами.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

27.12.2017 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 15.06.2017 року по 23.06.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками за жовтень 2016 року, січень 2017 року та березень 2017 року та контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у постачальників, правомірності відображення даних в податковій звітності, за результатами якої складено акт від 03.07.2017 року № 899/16-31-14-05-09/37710195.

Висновками акту перевірки встановлено порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 2 225 196 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на 1 164 617 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 19.07.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0006931405, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 164 617 грн;

- № 0006941405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 781 495 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 2 225 196 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 556 299 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який перевірявся, Товариство мало господарські відносини із ТОВ "Техкомпроект", ТОВ "Будмонтаж Технології", ТОВ "Бізнес-модус Груп", ТОВ "Фокус Систем".

Із ТОВ "Техкомпроект" (продавець) 03.10.2016 укладено договори купівлі-продажу:

- №75ГВД, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар - гвинтовий вибійний двигун Vector,

- №74ТП, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити трубну продукцію,

- №73ПЛ, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар - плиту ж/б ПАГ-18 б/у.

Крім того, із ТОВ "Техкомпроект" (орендодавець) 03.10.2016 укладено договір №72, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування обладнання, найменування, комплектність, кількість, технічні характеристики та інші особливості якого зазначаються у акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Зі змісту копій специфікацій слідує, що позивач отримав у оренду таке обладнання: чотирьохплашковий превентор, універсальний превентор, внутрішньосвердловинна компоновка для освоєння, герметизуючий лубрикатор Р=10К 9, вежа блочного типу, ємність 40м3, обв`язка кріогенної установки, обв`язка насосного агрегату, ємність для спецрідин, станція перекачки рідини Q-2,2м3/хв .

Товариством із ТОВ "Будмонтаж Технології" (орендодавець) 09.09.2016 укладено договір №277, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування обладнання, найменування, комплектність, кількість, технічні характеристики та інші особливості якого зазначаються у акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору .

Зі змісту копій специфікацій вбачається, що позивач отримав у оренду таке обладнання: внутрішньосвердловинна компоновка для освоєння, герметизуючий лубрикатор Р=10К, чотирьохплашковий превентор, універсальний превентор, ємність 40м3, станція перекачки рідин Q-2,2м3/хв, обв`язка кріогенної установки, вежа блочного типу, обв`язка насосного агрегату .

У свою чергу, із ТОВ "Бізнес-модус Груп" (продавець) 03.03.2017 укладено договір купівлі-продажу №217, за умовами якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти у свою власність та оплатити товар, що вказаний у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Зі змісту специфікації №1 слідує, що предметом договору була реалізація позивачу сітки для вібросита 165 меш, 200 меш та 230 меш.

Крім того, із ТОВ "Фокус Систем" (орендодавець) 12.01.2017 укладено договір №42, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування обладнання, найменування, комплектність, кількість, технічні характеристики та інші особливості якого зазначаються у акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Зі змісту залучених копій специфікацій вбачається, що позивач отримав у оренду таке обладнання: обв`язка кріогенної установки, вежа блочного типу, ємність для спецрідин, герметизуючий лубрикатор Р=10К, чотирьохплашковий превентор, універсальний превентор, внутрішньосвердловинна компоновка для освоєння, ємність 40м3, станція перекачки рідин Q-2,2м3/хв, обв`язка насосного агрегату.

На підтвердження факту придбання зазначених вище товарів і послуг позивач надав копії податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі обладнання та актів приймання-передачі наданих послуг. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що свідчать копії платіжних доручень.

Доставку товарів від ТОВ "Бізнес-модус Груп" та ТОВ "Техкомпроект" здійснено ТОВ "Автомир Плюс", з яким позивач уклав договір про надання транспортних послуг.

Доставку придбаних у ТОВ "Техкомпроект" плит залізобетонних ПАГ-18 б/в здійснено ТОВ "Полтавська транспортна компанія", з яким позивач уклав договір про надання послуг спеціальною технікою.

Доставку орендованого у ТОВ "Фокус Систем", ТОВ "Техкомпроект" та ТОВ "Будмонтаж Технології" обладнання здійснено ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якими позивач уклав договори про надання транспортних послуг.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дають можливості встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки такий висновок ґрунтується не на повному аналізі наданих документів в їх сукупності, а лише на факті їх наявності та відсутності дефектів оформлення.

В той же час суди як першої, так і апеляційної інстанцій не врахували специфіку придбаних товарів (послуг), та не перевірили можливість їх надання контрагентами позивача.

Судами не перевірено доводи податкового органу про відсутність у контрагентів такого обладнання як вежа блочного типу чи чотирьохплашковий превентор та чи можливо перевозити таке обладнання силами ФОП. Не встановлено, яке саме обладнання надавалось в оренду, враховуючи відсутність маркування та чи можливо встановити точне найменування та характеристики товару. Не встановлено, як і коли орендоване обладнання повернуто.

Суд погоджується з доводом податкового органу, що умови виконання договорів оренди обладнання та постачання товарів передбачає наявність у постачальника спеціального обладнання на момент здійснення господарської операції, а також наявність трудових ресурсів. Натомість, під час розгляду справи зазначалось, що контрагенти позивача не тільки не мають основних засобів, але й відсутні за місцем знаходження, а недоліки в первинних документах та в товаро-транспортних накладних є суттєвими, що в сукупності може свідчити про нереальність господарських операцій. Вказана обставина, в тому числі доводи податкового органу про відсутність ділової мети цих операцій залишена поза увагою судів попередніх інстанцій.

Суди обмежились лише посиланням на складені документи, а також на докази подальшого використання обладнання, проте доводи податкового органу щодо неможливості виконання контрагентами позивача своїх обов`язків за договорами, судами не досліджено.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 року у справі № 816/1433/17 скасувати.