Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції в м. Черкаси (далі - ДПІ) справу за позовом Д. Н. П. до ДПІ, Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) про зобов'язання до вчинення дій, встановила:

У січні 2006 року Д. Н. П. звернулася до суду з зазначеним позовом.

Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 15 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2006 року, позов задовольнив частково. Зобов'язав ДПІ та ДПА прийняти відмову Д.Н.П. від ідентифікаційного номера. Зобов'язав ДПІ виключити з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів відомості про ідентифікаційний номер позивачки, знищити облікову картку ф. N 1 ДР Д.Н.П. та загальні відомості про неї. Зобов'язав ДПА виключити індивідуальний ідентифікаційний номер позивачки та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції ДПІ, посилаючись на неоднакове порівняно з іншими справами застосування цим судом норм процесуального права, - частини 1 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) щодо колегіального складу суду при розгляді справ з таким складом відповідачів, просить усі ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Після допуску колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 20 травня 2009 року скарги до розгляду, на адресу Верховного Суду України надійшло повідомлення про смерть позивачки Д.Н.П., яка настала 3 листопада 2006 року (актовий запис N 2870 від 6 листопада 2006 року).

Відповідно до частини 3 статті 241 КАС провадження за винятковими обставинами здійснюється за правилами, встановленими КАС для касаційного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 3 КАС.

За змістом частини 1 статті 228 та пункту 5 частини 1 статті 157 КАС, суд касаційної інстанції скасовує незаконні судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі у разі смерті особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з приведеними в скарзі доводами, що справа судом першої інстанції розглянута в порушення частини 1 статті 24 КАС, оскільки участь у справі в якості відповідача ДПА - центрального органу виконавчої влади передбачала розгляд справи колегією у складі трьох суддів, однак справа розглянута суддею одноособово.

Розгляд справи неповноважним складом суду є безумовною підставою до скасування постановленого рішення. Суди апеляційної та касаційної інстанцій таке порушення залишили без уваги. За таких обставин всі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню.

Правовідносини по даній справі нерозривно пов'язані з особою позивачки і не допускають правонаступництва, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування всіх постановлених у справі рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 157, частиною 1 статті 228 та частиною 3 статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкаси задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2006 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2009 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.