359/5454/16-а Про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з підстав неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (Лічевецький І.О., Оксененко О.М., Мельничук В.П.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області про визнання протиправними дій державного виконавця, а також визнання незаконними та скасування винесених ним постанов,

15 квітня 2019 року ОСОБА_1, під час судового засідання, в межах розгляду адміністративної справи за пред`явленим ним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області про визнання протиправними дій державного виконавця, а також визнання незаконними та скасування винесених ним постанов подав заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_3

Необхідність відводу головуючого судді ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що головуючий двічі постановляв ухвалу про залишення його адміністративного позову без розгляду. В подальшому суди апеляційної та касаційної інстанції скасовували такі судові рішення та направляли матеріали адміністративної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначив, що у 2010 році суддя ОСОБА_3 притягувався до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з розглядом тотожної справи за адміністративним позовом фізичних осіб до МОУ про стягнення грошової компенсації замість продовольчих пайків. Тому на переконання заявника, головуючий перебував під психологічним тиском, що негативно позначилось на його житті та роботі. Вказані обставини викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючого.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2019 року адміністративну справу передано до канцелярії Бориспільського міськрайонного суду для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_3 іншим суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Цією ж ухвалою, провадження в адміністративній справі за цим позовом зупинено на час розгляду заяви про відвід судді.

30 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2019 року про передачу справи до канцелярію суду для вирішення птання про відвід судді та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2019 року (в частині зупинення провадження) залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали звернутися до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне провадження.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, яке обґрунтоване тим, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід судді у справі підлягає оскарженню разом з рішенням суду по суті спору. Тому апелянт був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою в межах строку передбаченого КАС України (2747-15) . На його думку, строк звернення з даною ухвалою спливає разом з строком подання апеляційної скарги на судове рішення яке постановлено по суті справи 21 грудня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку з підстав неповажності причин пропуску строку на апеляційне провадження.

12 березня 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, передбачені ухвалою від 17 лютого 2020 року про залишення її без руху, через відсутність поважності причин пропуску строку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Рух касаційної скарги

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 квітня 2020 року визначено головуючого суддю Загороднюка А.Г., суддів Єресько Л.О. та Соколова В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Висновки Верховного Суду Конституція України (254к/96-ВР) , як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року (v011p710-12) № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 15 квітня 2019 року адміністративну справу передано до канцелярії Бориспільського міськрайонного суду для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_3 іншим суддею та зупинено провадження у справі.

Апеляційну скаргу на зазначену ухвалу (в частині зупинення провадження у справі) скаржником подано до Шостого апеляційного адміністративного суду лише 30 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, скаржник вказує на те, що строк звернення на вище зазначену ухвалу спливає разом з строком подання апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

Причини пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Судом апеляційної інстанції вірно зроблено висновок, що позивачем не доведено наявність непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційної скаргою у період з 15 квітня 2019 року по 15 травня 2019 року. Судом зазначено, що наведені позивачем у заяві причини неможливості своєчасного подання апеляційної скарги, жодним чином не пов`язані із непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Наведене вказує на те, що позивачем встановлений законодавством тридцятиденний строк для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції пропущено без поважних причин, тому ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 (460-20) №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України (2747-15) унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.