580/2220/19 Про визнання незаконними дії та рішення Головного управління Державної казначейської служби області щодо повернення без виконання виконавчого листа, зобов`язання ГУ ДКС області вжити заходів до виконання виконавчого документа - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (суддя Гаращенко В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (головуючий суддя Кобаль М. І., судді: Беспалов О. О., Лічевецький І. О.) у справі № 580/2220/19 за позовом заступника прокурора Черкаської області до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області, третя особа - Головне управління Держгеокадасту у Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2019 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконними дії та рішення Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області (далі - ГУ ДКС у Черкаській області, Казначейство) щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц;

- зобов`язати ГУ ДКС у Черкаській області вжити заходів до виконання виконавчого документа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Прокуратури Черкаської області 1 071,86 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно повернуто позивачу спірний виконавчий лист без виконання, що в свою чергу унеможливило виконання судового рішення без поважних на те причин. ГУ ДКС у Черкаській області мотивувало своє рішення тим, що виконавчий лист не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у ньому не зазначено код єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) стягувача (Прокуратури). За твердженням Прокурора, такі дії ГУ ДКС у Черкаській області є протиправними, оскільки орган казначейства може самостійно отримати вказаний код за безкоштовним запитом на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ДКС у Черкаській області щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь прокуратури судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо повернення виконавчого листа без виконання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що незазначення індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача у рішенні суду (судовому наказі) не може перешкоджати органу Казначейства самостійно звернутися до відповідного контролюючого органу із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) стягувача. В свою чергу, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо зобов`язання Казначейства вчинити дії щодо звернення виконавчого листа до виконання, Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що прокурор під час подання заяви до Казначейства про безспірне списання грошових коштів з рахунків боржника не надав доказів перебування виконавчого листа на виконанні в органах виконавчої служби, тому позовна вимога є передчасною.

Не погоджуючись із указаним рішенням сторони оскаржили його у апеляційному порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року скасовано, у задоволені позовних вимог заступника прокурора Черкаської області - відмовлено.

Приймаючи рішення по справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо зазначення у виконавчому документі коду ЄДРПОУ стягувача носять імперативний (наказний) порядок, а тому незазначення відповідного коду у виконавчому листі є підставою щоб не приймати такий документ до виконання. При цьому, апеляційний суд не заперечує, що Казначейство має право скористатися усіма наданими йому повноваженнями для забезпечення права позивача і звернутися до відповідного органу із запитом щодо витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер, водночас, таке право не є обов`язком відповідача, тому Казначейство могло його не використовувати.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року повністю, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - у частині відмови у задоволенні позову. Також скаржник просить стягнути з ГУ ДКС у Черкаській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову, апеляційної та касаційної скарг у цій судовій справі.

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що відповідач діяв неефективно, не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивача та повернув без виконання виконавчий лист, який, до того ж, поданий у межах строку на його пред`явлення. На переконання позивача, указане свідчить про протиправність дій відповідача та небажання останнього виконувати обов`язкове до виконання судове рішення, а тому його слід зобов`язати вжити заходів щодо виконання виконавчого документу від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц.

На касаційну скаргу представник ГУ ДКС у Черкаській області подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на судові рішення у цій справі.

Ухвалою від 10 лютого 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

08 квітня 2019 року Прокурор звернувся до Казначейства із заявою №05/1-316вих19 про безспірне списання коштів з рахунків Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, виданого 13 травня 2016 року у справі № 695/1788/15-ц.

До заяви Прокурором долучено оригінал виконавчого листа та належним чином завірену копію ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року (про заміну боржника).

11 квітня 2019 року відповідач листом № 13-12-02-10/926 повернув позивачу указаний виконавчий лист без виконання. Причиною повернення виконавчого листа вказав відсутність у виконавчому листі коду ЄДРПОУ стягувача та повідомив про необхідність при повторному зверненні надати копії документів, які свідчитимуть про направлення та повернення виконавчого документа органами ДВС, або копії ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (вказуючи, що строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплинув 29 березня 2017 року).

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України (2747-15) в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (394-20) .

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом спору у даній справі є дії Казначейства щодо повернення виконавчого документа Прокурору внаслідок незазначення у ньому коду ЄДРПОУ стягувача.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами статті 1291 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

На момент видання (13 травня 2016 року) Золотінським міськрайонним судом Черкаської області виконавчого листа №695/1788/15-ц умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами частини другої статті 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (2456-17) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства України є суб`єктами владних повноважень, на яких покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) (далі - Порядок № 845).

Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845 визначено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Закону № 606-XIV у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач (для виконання виконавчого листа № 695/1788/15-ц) звернувся до відповідача із заявою про безспірне списання коштів з рахунків Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. До заяви Прокурором долучено оригінал виконавчого листа та належним чином завірену копію ухвали районного суду про заміну сторони боржника.

Відповідач листом № 13-12-02-10/926 повернув Прокурору указаний виконавчий лист без виконання з підстав відсутності у ньому коду ЄДРПОУ стягувача.

Колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що виконавчий документ повинен містити обов`язкові реквізити та дані (інформацію) визначені статтею 18 Закону № 606-XIV, проте повернення виконавчого листа без виконання повинно містити об`єктивні причини неможливості виконати судове рішення.

Так, у пункті 5 Порядку № 845 визначено, зокрема, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Крім того підпунктом 1 пункту 6 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (215-2015-п) , визначено, що Казначейство для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку одержувати безоплатно від державних органів і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

З наведеного правового регулювання слідує, що законодавство України про виконавче провадження надає органам Казначейства певні повноваження, які вони мають використовувати при здійсненні виконавчого провадження.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням положень Закону № 606-XIV (606-14) та Порядку № 845 у ГУ ДКС у Черкаській області були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки орган казначейства не позбавлений можливості звернутися до відповідних органів для отримання інформації, якої не вистачає для виконання рішення суду.

Більше того, на виконання вимог пункту 6 Порядку № 845 прокуратурою Черкаської області 08 квітня 2019 року до ГУ ДКС у Черкаській області скеровано заяву за № 05/1-316вих19 про безспірне списання грошових коштів з рахунків Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, у якій вказано код ЄДРПОУ стягувача та долучено до неї інші необхідні документи.

Тобто, відповідачу був відомий код ЄДРПОУ прокуратури області, що також підтверджується поданою до Казначейства заявою позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність реальних перешкод для відповідача у прийнятті виконавчого документа до виконання, внаслідок незазначення коду ЄДРПОУ у самому виконавчому документі.

Варто зауважити, що суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти ефективно, забезпечувати суб`єктивні права, свободи та інтереси осіб, які до них звертаються. Натомість, відповідач не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивача на відшкодування понесених ним судових витрат.

Отже у такому випадку, державним органом не забезпечено реальне виконання судового рішення, не застосовано всі методи державного впливу до боржника, тобто є наявною протиправна бездіяльність Казначейства.

Щодо дотримання позивачем строків пред`явлення виконавчого документа, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що підставою повернення позивачу виконавчого листа Казначейством без виконання є саме незазначення в ньому коду ЄДРПОУ стягувача, усі посилання Казначейства в листі щодо строку пред`явлення вказаного виконавчого провадження до виконання містять рекомендаційний характер.

Слід зауважити, що судом апеляційної інстанції застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 806/1376/17. Водночас, відповідачем у спірних правовідносинах є орган державної виконавчої служби, який хоча і наділений повноваженнями щодо виконання судових рішень, проте порівняно з органами Казначейства застосовує інший порядок їх виконання. Крім того, визнаючи правомірними дії державного виконавця щодо повернення без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу, суд установив наявність сукупності істотних порушень у оформленні виконавчого документа, а саме: не зазначено прізвища, ім`я та по батькові особи, яка його видала, відсутній код ЄДРПОУ боржника та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача (фізичної особи). Зі змісту судового рішення не вбачається чи зазначав стягувач у заяві про примусове виконання рішення свій індивідуальний ідентифікаційний номер.

Таким чином спір, який розглядався у справі № 806/1376/17 має інший суб`єктний склад та стосується іншого предмету спору.

Натомість у справі № 802/811/17-а, на яку посилається прокуратура Черкаської області у позовній заяві та Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 24 вересня 2019 року, відповідачем виступає орган, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а обставини справи є ідентичними тим, які установлені у цій справі. У справі № 802/811/17-а Верховним Судом визнано незаконними дії органів Казначейства щодо відмови у виконанні судового рішення, з підстав відсутності у виконавчому документі ідентифікаційного коду стягувана. Оскільки, не зазначення ідентифікаційного коду стягувана у рішенні суду чи виконавчому листі не може перешкоджати органу Казначейства самостійно звернутися до відповідного контролюючого органу із запитом про витребування довідки про ідентифікаційний код стягувача.

Ураховуючи вказані обставини, Шостий апеляційний адміністративний суд неправильно витлумачив норми матеріального права та помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Водночас і суд першої інстанції припустився помилки та неправильно здійснив розподіл судових витрат.

Так, відповідно до частин другої, п`ятої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат полягає у тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції стягнув за рахунок асигнувань ГУ ДКС України у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області витрати зі сплати судового збору.

Таким чином, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо розподілу судових витрат, оскільки суб`єкту владних повноважень не можуть компенсуватись судові витрати щодо сплати судового збору.

Крім цього, суд першої інстанції також відмовив прокурору у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії з тих підстав, що дії Головного управління визнано незаконними.

Однак, визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними не передбачає та не зобов`язує вжиття ним заходів або вчинення відповідних дій, спрямованих на усунення наслідків, які настали через його незаконні дії.

З огляду на викладене зобов`язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку вжити заходів до виконання виконавчого документа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області 1 071,86 грн судового збору гарантує позивачу відновлення його порушеного права.

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано статтею 13 Конвенції в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зважаючи на вищевказане, суд касаційної інстанції вважає, що з метою ефективного та належного способу захисту, необхідного для поновлення прав позивача, необхідно визнати протиправними дій ГУ ДКС у Черкаській області та зобов`язати прийняти до виконання виконавчий лист № 695/1788/15-ц виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 13 травня 2016 року про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Прокуратури Черкаської області 1 071,86 грн судового збору, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, другою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням зазначеного вище, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX (460-20) та статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (394-20) , Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 580/2220/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов заступника прокурора Черкаської області до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області, третя особа - Головне управління Держгеокадасту у Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області щодо повернення без виконання виконавчого листа від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області прийняти до виконання виконавчий лист від 13 травня 2016 року № 695/1788/15-ц про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Прокуратури Черкаської області 1 071,86 грн судового збору.