П/811/1725/17 Про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків - 11.02.2021 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Черниш О. А.) від 26 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Лукманова О. М., Божко Л. А., Дурасова Ю. В.) від 21 червня 2018 року,

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2017 року Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Олдіс" (далі - ПП "Олдіс"), в якому просило прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків ПП "Олдіс".

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП "Олдіс" не допустило працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) є підставою для застосування адміністративно арешту майна платника податків та арешту коштів на рахунках Підприємства, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, відмовлено Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 20 липня 2018 року Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити у повному обсязі.

5. 27 липня 2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Ханова Р. Ф.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2311/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у письмовому провадженні.

10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Олдіс" з 03 жовтня 2001 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в Олександрійській ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення).

12. 11 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області видано наказ № 15, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Олдіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2016 року. Перевірку ПП "Олдіс" призначено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року у справі № 757/36772/16-к у межах кримінального провадження № 42015000000000717.

13. На підставі зазначеного наказу головному державному ревізору-інспектору відділу якості аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Кіровоградській області Буравченко В. В. видано направлення на перевірку № 1 від 11 січня 2017 року.

14. Наказом в. о. начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 24 від 13 січня 2017 року перенесено терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Олдіс", передбачені наказом Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 15 від 11 січня 2017 року, до дати отримання копій документів, необхідних для проведення перевірки, або забезпечення доступу до них.

15. Наказом в. о. начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 1294 від 12 жовтня 2017 року поновлено терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Олдіс" з 17 жовтня 2017 року терміном 4 робочих дні.

16. 12 жовтня 2017 року видано направлення на перевірку.

17. 17 жовтня 2017 року уповноважені на проведення перевірки фахівці прибули до ПП "Олдіс" для проведення перевірки, однак директор ПП "Олдіс" Уханов О. С. відмовився допустити їх до проведення перевірки, відмовився розписатися у направленнях на перевірку, про що складено акти № 213/11-28-14-06/31678874 та № 215/11-28-14-06/31678874.

18. 18 жовтня 2017 року заступником начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податку ПП "Олдіс".

19. У подальшому Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ПП "Олдіс".

20. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № П/811/1766/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Кіровоградській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ПП "Олдіс" відмовлено, з тих підстав, що після прийняття 18 жовтня 2017 року рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Олдіс" сплинуло 96 годин.

21. Також 19 жовтня 2017 року Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулось до суду із цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що у відповідності до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, статті 94 ПК України арешт коштів на рахунках платника податків може застосовуватися в разі коли у платника податків є податковий борг, який не може бути погашений за рахунок майна через відсутність або недостатність останнього, або неможливість його використання як джерела погашення податкового боргу, а також у разі застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна.

23. Оскільки обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ПП "Олдіс", накладеного за рішенням позивача від 18 жовтня 2017 року, не підтверджено судом, натомість в адміністративній справі № П/811/1766/17 установлено, що цей адміністративний арешт майна припинений, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстави для застосування адміністративного арешту коштів платника податків, як складової загального арешту майна, відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. Доводи скаржника в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на норми підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, підпункт 94.2.3 пункту 94.2 та пункту 94.6 статті 94 ПК України. Скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги, що відповідач безпідставно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що є, в силу наведених норм, достатньою підставою для арешту коштів на рахунках Підприємства. Зокрема, 18 жовтня 2017 року, після не допуску до перевірки, керівником ДФС у області було винесено рішення про застосування арешту майна платника податків, а 19 жовтня 2017 року, тобто у відведені 96 годин, Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулось до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платника податків.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ (460-20) , а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

28. Згідно пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

29. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

30. Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

31. Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

32. За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

33. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК (2755-17) України).

34. Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

35. Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6 ПК України).

36. Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

37. Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

38. При цьому положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

39. Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

40. Положення статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

41. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність чинного рішення про застосування адміністративного арешту майна ПП "Олдіс" є підставою для відмови у задоволенні позову контролюючого органу про зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Підприємства (арешт коштів), не відповідає правильному застосуванню норм підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункту 94.2, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України.

Відсутність підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України (2755-17) .

42. Відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

43. Що ж до співвідношення понять "арешт коштів на рахунках" (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, абзац другий пункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України) та "зупинення видаткових операцій на рахунках" (підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункт 89.4 статті 89, пункт 91.4 статті 91 ПК України), то відповідно до норм ПК України (2755-17) вони мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу.

44. Згідно з пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (z0377-04) (з наступними змінами), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

45. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

46. З метою правильного вирішення спору, що є предметом у цій справі, необхідно встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для зупинення видаткових операцій на банківських рахунках ПП "Олдіс". Головне управління ДФС у Кіровоградській області посилається на те, що Підприємство не допустило його посадових осіб до проведення документальної перевірки при наявності законних підстав для її проведення. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, на які посилається позивач як на підставу позову, тоді як ці обставини відповідно до приписів КАС України (2747-15) є предметом доказування. Зупинення видаткових операцій на банківських рахунках платника податків як захід примусу можливе у разі, коли відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не була обумовлена відсутністю законних підстав для її проведення та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України.

47. Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, у справі № 811/1725/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.