ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №810/2271/17
адміністративне провадження №К/9901/58842/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної сільськогосподарської агрофірми "Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року (суддя Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі №810/2271/17 за позовом Приватної сільськогосподарської агрофірми "Україна" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватна сільськогосподарська агрофірма "Україна" (надалі - позивач, агрофірма, підприємство, платник податків) звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0009001403.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення. Стверджував, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "АТП 1981" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами операцій з цими контрагентами
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27.12.2016 року №0009001403.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджені належними первинними документами, а посилання податкового органу на наявність вироку та кримінальних проваджень судом не прийняти до уваги, оскільки первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" були підписані ОСОБА_1, який був директором вказаного підприємства, натомість у вироку визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України громадянина ОСОБА_2 .
Не погодившись з прийнятим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку, підприємства-постачальники - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 1981", "Кагарлик Агро Артіль" та "Слобода М" знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність реального виконання послуг за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами з підстав відсутності умов, обставин та підстав, з якими законодавець пов`язує виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом. Вважає, що кримінальне провадження жодним чином не може встановлювати факти та дані, що стосуються господарських операцій позивача з його контрагентами.
Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення апеляційного суду, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі та розгляд справи здійснювати за участю представника відповідача.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариствами з обмеженою відповідальністю "АТП 1981", "Кагарлик Агро Артіль", "Слобода М", "ТКМ І ДМ", "Відродження ЗГП" за період з 01.01.2014 року по 13.07.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.12.2016 року №986/10-02-14-03/31949660/104 (надалі - акт перевірки).
В акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" від 12.01.2011 року №11 (11-2011-п) , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 42 809 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 року №0009001403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 53 511 грн., з яких за основним платежем в сумі 42 809 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10 702 грн.
Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП 1981" (перевізник) було укладено договір перевезення від 01.09.2013 року №АТ-01/09/13-1. На підтвердження виконання названого договору позивачем надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та банківську виписку. Вказаний договір було укладено на виконання відповідних договорів поставки, на підтвердження яких підприємством надано суду копії видаткових накладних, рахунків на оплату, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок та специфікацій.
Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" (перевізник) 15.07.2015 року було укладено договір перевезення №15/07. На підтвердження виконання названого договору позивачем надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та банківські виписки. Наведений договір було укладено на виконання відповідних договорів поставки. На підтвердження виконання названих договорів позивачем надано суду копії видаткових накладних, рахунків на оплату, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, специфікацій та складських квитанцій на зерно.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документи, а саме, податкові накладні, акти виконаних робіт, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкових вигод, підписані ОСОБА_3, як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 1981", який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного товариства, в тому числі й первинних документів, та ці факти підтверджується судовим рішення у кримінальній справі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у провадженні ГСУ ФР ДФС перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32015000000000015 від 26.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого 21.06.2016 року було допитано ОСОБА_3, про що оформлено відповідний протокол, який підписано останнім. У ході допиту ОСОБА_3 вказав, що у 2011 році на пропозицію ОСОБА_4 погодився стати директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М", у зв`язку з чим підписав низку документів, зміст яких йому був не відомий. Після підписання документів ніякої діяльності від імені останнього не здійснював, де знаходиться вказане підприємство йому не відомо, будь-яких документів бухгалтерської і податкової звітності не складав та не підписував. На уточнюючі запитання слідчого, чи відомо йому, що він є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 1981" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" ОСОБА_3 повідомив, що будь-якого відношення до вказаних підприємств не має. Жодних документів від імені Товариств з обмеженою відповідальністю "АТП 1981" та "Кагарлик Агро Артіль" не складав та не підписував.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Таращанським районним судом у рамках справи №379/149/17 розглянуто питання про звільнення ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №32017000000000009, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 27.01.2017 року, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності. Вказані обставини не є реабілітуючими. Ухвалою Таращанського районного суду від 09.02.2017 року у справі №379/149/17 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності.
Згідно вказаної ухвали у справі №379/149/17 ОСОБА_3 на початку квітня 2014 року, не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію ОСОБА_4 (особи - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015) про перереєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" на своє ім`я за грошову винагороду, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності. Реалізовуючи злочинний намір, направлений на придбання суб`єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_3, надав ОСОБА_4 (особі - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, який на підставі цих документів виготовив Протокол №1 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.04.2014 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.04.2014, довіреність №8 від 28.03.2014 року, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М", реєстраційну картку про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальність "Слобода М". ОСОБА_3, будучи засновником фіктивного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М", в період часу з 17.04.2014 року по 14.03.2016 року, забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складання від його імені, як службової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М", фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності в результаті чого до Державного бюджету України не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.
Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину за частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, щиро кається у вчиненні злочину, надав згоду на закриття кримінального провадження з вищенаведених обставин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Кагарлицького районного суду Київської області у справі №368/410/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205, частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Вироком встановлено, що ОСОБА_2, реалізовуючи злочинний намір, направлений на придбання суб`єктів підприємницької діяльності, надав ОСОБА_4 (особі - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, який на підставі цих документів виготовив протокол № 2 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.03.2016 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.03.2016 року, наказ №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.03.2016 року, протокол № 4 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" від 14.03.2016 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" від 14.03.2016 року наказ №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" від 14.03.2016 року, протокол № 4 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" від 14.03.2016 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" від 14.03.2016 року, наказ №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" від 14.03.2016 року. В продовження раніше розробленого злочинного плану, 14.03.2016 року, ОСОБА_2, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_4 (особи - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що перереєстровані на його прізвище суб`єкти підприємницької діяльності будуть використовуватись невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності та бажаючи досягнення цієї мети, прослідував за адресою: АДРЕСА_1 до Рокитнянської районної державної адміністрації. Біля Рокитнянської районної державної адміністрації ОСОБА_2 підписав договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.03.2016 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" від 14.03.2016 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" від 14.03.2016 року, чим засвідчив факт придбання даних товариств.
Перебуваючи біля Рокитнянської міської ради, ОСОБА_2, окрім вищевказаних договорів підписав наступні документи: протокол № 2 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.03.2016 року, наказ №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" від 14.03.2016 року, протокол № 4 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" від 14.03.2016 року, наказ №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" від 14.03.2016 року, протокол №4 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" від 14.03.2016 року, наказ №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" від 14.03.2016 року. 14.03.2016 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, невстановлені досудовим розслідуванням особи, шляхом подання реєстраційних документів, здійснили перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода М" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Таращанського районного управління юстиції Київської області за №13481020000000583, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ І ДМ" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Кагарлицького районного управління юстиції Київської області за №13381020000001003, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлик Агро Артіль" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Кагарлицького районного управління юстиції Київської області за №10741020000047109.
Кагарлицький районний суд у справі №368/410/17 дійшов висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у співучасті у формі пособництва невстановленим слідством особам у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 27 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (4495-17) , для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові підстави для формування показників податкової звітності, зокрема, податку на додану вартість, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування податкового кредиту.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності)
Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкових вигод.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено фіктивність контрагентів позивача та наявність відповідних кримінальних проваджень, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем реального здійснення господарських операцій з наведеними вище контрагентами. Наявність первинних документів, складених та підписаних фіктивними суб`єктами господарювання та особами, які заперечують свою участь у здійсненні господарської діяльності не може підтверджувати здійснення таких операцій. Лише наявності таких документів недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарської операції, оскільки будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Судом апеляційної інстанції враховано пояснення посадових осіб контрагентів позивача про непричетність до ведення господарської діяльності та здійснення фіктивного підприємництва.
Так, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Податкові накладні, виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа №21-421а11).
Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про неможливість прийняття судом вироків з підстав того, що вони стосуються інших осіб та вважає, що судом апеляційної інстанції досліджено наведені докази та надано відповідну оцінку цим доводам податкового органу.
Стосовно тверджень скаржника про те, що суди мали врахувати висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 05.03.2012 року у справі №21-421а11 та від 11.04.2017 року у справі №826/18925/14, колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, узгоджуються з позицією, викладеною у згаданих постановах Верховного Суду України.
Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про недослідженість судами первинних документів, оскільки таке твердження спростовується зазначеними судовими рішеннями та матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи ретельно перевірив всі доводи апелянта, в тому числі господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами, умови договорів, висновки акту перевірки та встановив відсутність реального здійснення наведених господарських операцій позивача з його контрагентами.
Верховний Суд не приймає доводи скаржника про наявність усіх первинних документів, складених відповідно до вимог закону, оскільки наведене не може бути безумовним доказом, який підтверджує фактичне виконання умов договорів.
Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для визнання реальності спірних операцій позивача з його контрагентом.
Важливо зауважити, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватної сільськогосподарської агрофірми "Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі №810/2271/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник