804/2352/17 Про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі №804/2352/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 2 614 852,01 грн.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (надалі - третя особа, орган казначейства), в якому просило стягнути пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 2 614 852,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не надання відповідного висновку до казначейської служби та не погашення у зв`язку з цим бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що нарахування пені позивачем згідно наведеного у позові розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що таке нарахування пені є передчасним та не відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення адміністративного позову. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 2 614 852,01 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку (за діючою до 01.04.2017 року старою процедурою бюджетного відшкодування податку на додану вартість) щодо подання у п`ятиденний строк після закінчення перевірки органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не може позбавити платника податку права на нарахування та стягнення пені.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що на момент розгляду справи сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не відшкодована відповідачу. Зазначає, що Податковий кодекс України (2755-17) встановлює умови нарахування пені, зокрема, наявність бюджетної заборгованості на момент виникнення пені, період дії пені та день погашення такої заборгованості. Проте, дня погашення заборгованості ще не має, оскільки така заборгованість не погашена позивачем.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених податковим органом документальних позапланових виїзних перевірок правомірності нарахування товариству бюджетного відшкодування податку на додану вартість, було повністю підтверджено сформовані позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий-липень 2011 року на загальну суму 4 047 169 грн. Зазначена сума заборгованості також підтверджується відповідними судовими рішеннями.

Протягом тривалого часу відповідачі не вжили відповідних передбачених чинним законодавством заходів по відшкодуванню позивачу бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За приписами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 200.23 цієї статті суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи з приписів наведеної норми права, пеня починає нараховуватися з моменту, коли бюджетне відшкодування набуває статусу заборгованості, та нараховується протягом строку не відшкодуванню заборгованості з бюджету включаючи день перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

З урахуванням вимог пунктів 200.13, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України моментом набуття бюджетним відшкодуванням статусу заборгованості є наступний день після сплину встановлених податковим законодавством строків на направлення контролюючим органом висновку та перерахування органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банку, що його обслуговує.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що позивач у встановленому порядку набув право на нарахування та стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України з Державного бюджету України, оскільки станом на момент розгляду справи податковим органом безпідставно у встановлені строки не відшкодовано позивачу суму податку на додану вартість у загальній сумі 4 065 664 грн.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та не погашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явлення вимоги про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, починаючи з моменту виникнення такої заборгованості до часу звернення до суду за захистом своїх прав.

Положення пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України є імперативною нормою закону та інші норми Податкового кодексу України (2755-17) не передбачають, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості з податку на додану вартість здійснюється лише після фактичного отримання платником податків суми такої заборгованості.

Зазначене спростовує доводи скаржника, що механізм розрахунку пені та її розмір пов`язаний із фактичним повним погашенням заборгованості.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку із цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість не позбавляють платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року у справі №804/2352/17 - залишити без змін.