Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Кримської митниці (далі – Митниця) про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову Митниці щодо митного оформлення належного йому автомобіля "Даймлер Бенц" (що класифікується за кодом 87.04 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) зі звільненням від сплати податків та зобов’язати відповідача провести таке оформлення у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну.

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим постановою від 31 травня 2007 року позов задовольнив. При цьому суд виходив із того, що набуття громадянства України позивачем у 2003 році не позбавляє його права на ввезення належного йому автомобіля у пільговому режимі у 2006 році, оскільки законами не встановлено строки на переміщення через митний кордон України транспортних засобів (далі – ТЗ) для осіб, які переїжджають на постійне місце проживання.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим постановою від 12 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2009 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив, посилаючись на те, що, на момент звернення до Кримської митниці, постійним місцем проживання позивача в розумінні статті 1 Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (далі – Закон № 2681-III (2681-14) ) було с. Піонерське Автономної Республіки Крим, а тому дія статті 8 цього Закону на нього не розповсюджується.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування скарги позивач додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2008 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на його думку, одну й ту саму норму права застосовано інакше ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про обґрунтованість скарги позивача, виходячи з такого.

У цій справі на виконання завдання щодо забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, Верховному Суду України слід розтлумачити дійсний зміст правового регулювання спірних правовідносин та з’ясувати чи розповсюджується на позивача пільговий режим ввезення ТЗ відповідно до статті 8 Закону № 2681-III.

За змістом цієї статті звільняються від оподаткування механічні ТЗ, зокрема за кодом 87.04 УКТЗЕД, що ввозяться у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в кількості однієї одиниці на повнолітнього громадянина, за умови, що він є власником такого ТЗ не менше року та перебування останнього на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року. Зазначений ТЗ підлягає постановці на тимчасовий облік в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України на термін до одного року з оформленням документів на право тимчасової експлуатації з терміном дії на один рік без права відчуження або передачі у користування іншим особам. Водночас відчуження цього ТЗ протягом зазначеного строку можливе лише за умови сплати належних податків та зборів, передбачених для ввезення ТЗ з метою вільного використання.

З метою вдосконалення митного контролю та митного оформлення ТЗ, що переміщуються громадянами через митний кордон України, наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118 (z1428-05) затверджено Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за № 1428/11708 (z1428-05) .

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 розділу III цих Правил (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для вирішення питання надання пільг в оподаткуванні, передбачених статтею 8 Закону № 2681-III, посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення ТЗ, перевіряє в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби наявність даних про надання власникові цього ТЗ таких пільг при ввезенні ним для постійного користування інших ТЗ, що класифікуються в одній товарній позиції згідно з УКТЗЕД. У разі виявлення таких даних митне оформлення ТЗ, що класифікується в одній товарній позиції згідно з УКТЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) з раніше оформленим на цього громадянина ТЗ, здійснюється на загальних підставах.

Аналіз наведених положень нормативно-правових актів дає підстави вважати, що вони не обмежують право особи, яка переселилася на постійне місце проживання в Україну, строком перевезення у пільговому режимі автомобіля, власником якого вона є не менше року та який перебував на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше вказаного строку, а лише встановлюють окремий порядок регулювання оформлення таких ТЗ.

Цей висновок підтверджують і зміни до зазначених Правил, затверджені наказом Державної митної служби від 16 червня 2009 року № 560 (z0801-09) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2009 року за № 801/16817 (z0801-09) , за змістом яких для вирішення питання про можливість пропуску ТЗ, що ввозиться громадянином при переселенні на постійне місце проживання в Україну, посадова особа митного органу перевіряє в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявність даних про попередні митні оформлення цим громадянином зі звільненням від оподаткування відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 2681-III ТЗ, що класифікується, зокрема за кодом 87.04 УКТЗЕД, за період з дати видачі документа, що дає право на постійне місце проживання в Україні, до дати пред’явлення ТЗ для митного оформлення при перетині митного кордону України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розповсюдження на позивача положень статті 8 Закону № 2681-III у частині пільгового ввезення у 2006 році автомобіля, власником якого він є більше одного року і зареєстрованого ним за місцем попереднього постійного проживання – Узбекистані.

З урахуванням наведеного, судові рішення касаційного та апеляційного судів підлягають скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 – 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs6921741) від 15 липня 2009 року, постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2007 року скасувати, постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2007 року залишити в силі.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.