812/1019/18 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення суб`єктом господарювання, якиймає ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями або ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, вимог щодо подання звітності з достовірними даними - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року (суддя Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року (головуючий суддя Шишов О.О., судді: Сіваченко І.В., Блохін А.А.) у справі №812/1019/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2018 року №00000241404, №0000284003 та від 31.01.2018 року №0000294003.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року роз`єднано позовні вимоги позивача у самостійні провадження та вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2018 року №0000284003 виділено для розгляду у справу №812/1019/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. незалежно від кількості порушень. Вважає, що підприємство вчасно подавало звіти 1-ОА та 2-РС звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за липень 2015 року - грудень 2016 року. Звітність товариство подавало в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку. Зазначає, що податковим органом порушено вимоги пункту 8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 (790-2003-п) , а саме рішення прийнято без повідомлення про це представника товариства, хоча про бажання бути присутнім при прийнятті рішення представник товариства повідомив податковий орган завчасно.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податковим органом правильно визначено форму рішення (податкове повідомлення-рішення), яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення Закону №481/95-ВР (481/95-ВР) (подання звітності з недостовірними даними). Штраф застосовується за кожен факт правопорушення. Позивачем допущено 18 випадків подання звітів форми 2-РС з недостовірними даними та 18 випадків подання звітів 1-ОА з недостовірними даними. За наявності у суб`єкта господарювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями або ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, зазначений суб`єкт не звільняється від відповідальності за неподання звіту, подання якого передбачено для власника вищевказаної ліцензії, або подання відповідного звіту з недостовірними відомостями.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що підприємство здійснює продаж продукції власного виробництва (пива), що відображається в звітності форми 1-АО та 2-РС та не повинно подавати інші звіти при здійсненні роздрібної торгівлі власного виробництва. Зазначає, що відомості, відображені підприємством у звітах відповідають дійсності, оскільки позивач не придбавав пиво, а реалізовував пиво власного виробництва. Вважає, що податковим органом при прийнятті спірного рішення порушено вимоги частини 19 статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", якою встановлено, що штрафи за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, передбачені абзацом 18 частини 2 статті 17 цього Закону, не застосовуються до суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, з дати виникнення зобов`язання щодо подання такого звіту. Посилається на те, що податковим органом порушено право підприємства бути присутнім під час прийняття рішення.

Від податкового органу 27.12.2018 року надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 року по 31.12.2016 року, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 10.01.2018 року №15/12-32-14-10/32570662 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що підприємством подавалися звіти з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2018 року №00002840003, яким застосовано штрафні санкції у сумі 612 000 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що штраф нараховано за подачу з недостовірною інформацією звітів 1-ОА за період з липня 2015 року по грудень 2016 року включно по 17000 грн. за кожен випадок та за подачу з недостовірною інформацією звітів 2-РС за період з липня 2015 року по грудень 2016 року включно по 17000 грн. за кожен випадок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звіти форми 2-РС подавались до контролюючого органу своєчасно, в них відображено, крім загальних даних, дані про кількість виробленої (графа 9) та відпущеної продукції (графа 11), у тому числі на внутрішній ринок (графа 12).

Дані щодо наявності залишків на початок та кінець звітного періоду (графи 8 та 16) у всіх звітах відсутні, проставлено прочерк.

Судами встановлено, що за даними головної книги підприємства по рахунку 26 "Готова продукція", на підприємстві обліковувались залишки готової продукції у період з липня 2015 року по грудень 2016 року кожного місяця як на початок, так і на кінець місяця. Наявність залишків готової продукції пива підтверджено також даними журналу-ордеру по рахунку 26 "Готова продукція" за період з липня 2015 року по грудень 2016 року включно.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що з квітня 2016 року підприємством не подавались дані про контрагентів покупців алкогольної продукції.

Суди дійшли висновку, що не зазначаючи у звітах 2-РС за період з липня 2015 року по грудень 2016 року даних про наявність залишків готової продукції (пива) на початок та кінець звітного періоду, а проставляючи прочерк, що означає відсутність даних, позивач фактично подав до податкового органу звіти з недостовірними даними.

Частиною третьою статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в редакції, чинній станом на 01.07.2015 року, передбачалось, що суб`єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Форма, порядок та інструкція щодо заповнення відповідних звітів була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.2005 року №449 "Про затвердження форм звітів щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та інструкцій щодо їх заповнення" (z1311-05) .

Зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення" (z0340-16) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 року за №340/28470 (z0340-16) (далі Наказ №49).

Згідно з Порядком заповнення звіту 2-РС, затвердженого наказом №49, він подається суб`єктами господарювання незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. У графі 4 розділу І вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця, а у графі 13 цього розділу вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця.

За вимогами наказу Державної податкової адміністрації України від 27.04.2006 року №228 "Про затвердження Форм звітів щодо придбання та реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів та інструкцій щодо їх заповнення" (z0713-06) , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16.06.2006 року за №713/12587 (z0713-06) , звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв (звіт форми 1-ОА) подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форм власності.

Відтак, суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що наказ та інструкція не містять виключень щодо суб`єктів, на яких розповсюджується дія наказу.

Інструкцією щодо заповнення форми звіту 1-ОА визначено які дані та у яких графах необхідно зазначати, зокрема, у графі 11 указується обсяг реалізації алкогольних напоїв на експорт, у графі 12 указується залишок алкогольних напоїв на кінець звітного місяця, у графі 13 надаються необхідні пояснення.

У звітах 1-ОА про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв позивачем за спірний період (з липня 2015 року по грудень 2016 року) взагалі не відображено жодних даних, хоча у зазначений період здійснювалось як виробництво, так і продаж готової продукції, що підтверджено не лише даними головної книги, журналу-ордеру по рахунку 26 "Готова продукція", а також даними звіту 2-РС, у якому позивачем самостійно зазначались обсяги вироблених та реалізованих алкогольних напоїв.

Наказ №228, яким затверджена Інструкція щодо заповнення звіту форми №1-ОА, втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, яким, в свою чергу, затвердженого новий порядок заповнення форми звіту № 1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі" (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Враховуючи, що позивач мав ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що підприємство зобов`язано подавати до контролюючого органу щомісяця звіти форми № 1-ОА зі всіма наявними на підприємстві даними щодо обігу алкогольних напоїв.

Посилання скаржника на те, що вказаний звіт передбачає відображення даних про обсяги придбаних алкогольних напоїв, а товариство як виробник напоїв не придбавало, а виробляло та реалізовувало напої власного виробництва, а тому не повинно було заповнювати вказаний звіт Верховний Суд вважає безпідставним, оскільки, а ні Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а ні наказ №49 не містить виключень щодо звільнення виробників алкогольних напоїв осіб які отримали ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями від обов`язку заповнення звітності №1-ОА.

За приписами частини першої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (надалі - Закон №481/95-ВР (481/95-ВР) ) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 17 наведеного Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Оскільки частиною третьою статті 16 Закону №481/95-ВР передбачено обов`язок суб`єктів господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подавати до контролюючого органу звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів щомісяця до 10 числа наступного місяця, то кожен факт подання звіту з недостовірними даними створює закінчений склад правопорушення, за який передбачено застосування фінансових санкцій у сумі 17000,00 грн.

Тобто, штраф у сумі 17 000 грн. застосовується за кожен факт правопорушення.

Враховуючи, що позивачем допущено 18 випадків подання звітів форми 2-РС з недостовірними даними та 18 випадків подання звітів 1-ОА з недостовірними даними (з липня 2015 року по грудень 2016 року), Верховний Суд дійшов висновку, що розмір штрафної санкції у сумі 612 000 грн. розраховано контролюючим органом правильно.

Стосовно посилань скаржника на неприйняття ним участі при прийнятті рішення податковим органом, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту дев`ятого частини другої ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заперечення на акт перевірки від 10.01.2018 розглянуто відповідачем 25.01.2018 в присутності директора, головного бухгалтера та юрисконсульта. Письмова відповідь надана позивачу 29.01.2018, а спірне рішення прийнято 30.01.2018. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачу було забезпечено право на участь в процесі прийняття рішення, адже процес прийняття рішення, включає процедуру проведення перевірки, складення акту перевірки та його підписання, подання та розгляд заперечень на акт перевірки і додаткових документів, надання відповіді на заперечення, та кінцевого етапу - прийняття податкового повідомлення-рішення.

Стосовно посилань скаржника на недотримання податковим органом форми рішення, передбаченого Порядком №790 Верховний Суд зазначає наступне.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР не встановлено форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок №790, зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов`язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений вказаною нормою обов`язок контролюючого органу є безумовним і виникає втому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Тобто, поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням зазначеного суди першої та апеляційної інстанцій правильно дійшли висновку, що відповідачем правомірно визначено форму рішення (податкове повідомлення-рішення), яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення Закону №481/95-ВР (481/95-ВР) (подання звітності з недостовірними даними).

Посилання скаржника на те, що він має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому в силу частини 19 статті 18 Закону №481/95-ВР звільнений від відповідальності за подання звітів з недостовірними відомостями Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Верховною Радою України 20.12.2016 року прийнято Закон України від 20.12.2016 року №1791-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (1791-19) , який набув чинності 01.01.2017 року та, яким внесено зміни до Закону №481/95-ВР (481/95-ВР) , зокрема, статтю 18 доповнено частиною 19 наступного змісту: штрафи за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, передбачені абзацом 18 частини 2 статті 17 цього Закону, не застосовуються до суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, з дати виникнення зобов`язання щодо подання такого звіту.

Одночасно наведеним Законом у частині третій статті 16 Закону №481/95-ВР слова "які отримали передбачені цим Законом ліцензії" замінено словами "які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції". Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 "Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення" (z0340-16) , затверджено різні форми звітів, у тому числі і звіти форми № 1-ОА Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній торгівлі та форми № 1-РС Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній торгівлі.

З урахуванням змін, внесених до наведеної норми права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, звільняються від відповідальності за неподання звітів або подання їх з недостовірною інформацією лише в частині звітів, які повинен був подавати у зв`язку з отриманням ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Отже, за наявності у такого суб`єкта господарювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями або ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, зазначений суб`єкт не звільняється від відповідальності за неподання звіту, подання якого передбачено для власника вищевказаної ліцензії, або подання відповідного звіту з недостовірними відомостями.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про порушення підприємством частини 3 статті 16 Закону №481/95-ВР та спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесеним відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч вимог наведеної норми, позивачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку необґрунтованість та протиправність рішення податкового органу.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінта-Кремінський пивоварений завод" залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року у справі №812/1019/18 - залишити без змін.