2а/0470/9177/11 Про звернення стягнення на майно Товариства в рахунок погашення простроченої податкової заборгованості - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинське" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Дурасова Ю.В., Панченко О.М.) у справі за позовом Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинське", треті особи - Управління державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровської області, Міністерство фінансів України, Українська аграрна біржа про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року Покровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області (яку ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року замінено правонаступником - Східно-Дніпровською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровської області та протокольною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року також замінено правонаступником - Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; далі - Інспекція, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинське" (далі - Товариство, відповідач), треті особи - Відділення Державного казначейства у Васильківському районі Дніпропетровської області (яке ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року замінено правонаступником - Управлінням державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровської області), Міністерство фінансів України, Українська аграрна біржа (залучені до участі у справі ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року) про звернення стягнення на майно Товариства в рахунок погашення простроченої заборгованості в сумі 588 803,50 грн. на користь бюджету та прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків Товариства у розмірі простроченої заборгованості в сумі 588 803,50 грн. та за рахунок готівки, що належить Товариству.

Згідно із заявою від 08 липня 2015 року №1864/10/04-15-10 Інспекція просила стягнути за рахунок майна погашення простроченої заборгованості на користь державного бюджету з Товариства у сумі 1 475 800,64 грн. та в іноземній валюті кредиту бюджетної позички 45 900,78 доларів США - основного боргу, 571,37 доларів США - відсотків.

В клопотанні від 21 вересня 2015 року Інспекція просила здійснювати стягнення заборгованості Товариства згідно подання Управління державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровської області №8 від 28 серпня 2015 року в сумах: 991 997,33 грн. - основного боргу, 12 348,32 грн. - відсотків, 557 755,88 грн. - пені та в іноземній валюті кредиту бюджетної позички 45 900,78 доларів США - основного боргу, 571,37 доларів США - відсотків.

В позовній заяві Інспекція вказувала, що відповідач отримав іноземну техніку за рахунок іноземного кредиту, залученого Українською аграрною біржою в рамках кредитної лінії США, та має прострочену реструктуризовану заборгованість з його погашення та обслуговування, яка вважається податковим боргом і повинна бути стягнута відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення за рахунок майна погашення простроченої заборгованості на користь державного бюджету за платежами від 22 жовтня 2003 року по 30 квітня 2008 року (включно) згідно до графіку погашення заборгованості, встановленого угодою про реструктурування №130-04/177 від 31 грудня 2003 року, залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який відповідно до заяв від 08 липня 2015 року та від 21 вересня 2015 року просив стягнути прострочену заборгованість за рахунок майна відповідача, разом з тим не дотримався встановленого для цього статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) спеціального порядку, а також не надав доказів здійснення заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з рахунків Товариства простроченої заборгованості в сумі 991 997,33 грн. - основного боргу, 12 348,32 грн. - відсотків, 557 755,88 грн. - пені до Державного бюджету України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, апеляційний суд, встановивши, що в позовній заяві Інспекція просила звернути стягнення на майно відповідача в рахунок погашення простроченої заборгованості та прийняти рішення про стягнення коштів з рахунків Товариства у розмірі простроченої заборгованості і за рахунок готівки, що йому належить, при цьому від будь-якої частини позовних вимог Інспекція не відмовлялась, а суд першої інстанції доказів щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за рахунок коштів Товариства не досліджував, прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з рахунків відповідача простроченої заборгованості; водночас суд зазначив й про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на майно Товариства в рахунок погашення простроченої заборгованості та стягнення простроченої заборгованості за рахунок майна, оскільки такі вимоги можуть бути самостійним предметом позову лише у випадку відсутності у відповідача грошових коштів на рахунках у банках й не підлягають задоволенню одночасно зі стягненням простроченої заборгованості з рахунків платника податків.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому відповідач вказував на неврахування апеляційним судом під час розгляду справи тієї обставини, що відповідно до уточнень позовних вимог Інспекція просила стягнути з Товариства заборгованість саме за рахунок майна, а також того, що ухвалою суду першої інстанції частину позовних вимог Інспекції залишено без розгляду.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції, яке він вважає обґрунтованим і законним, - без змін.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що за рахунок коштів, залучених під гарантію Кабінету Міністрів України від 23 липня 1997 року №40-1919/9 в рамках Гарантійної структурної угоди від 10 травня 1995 року, укладеної між Кабінетом Міністрів України та Урядом США, Українській аграрній біржі надано кредит в сумі 66,3 млн. доларів США на підставі кредитної угоди №18/03-149 від 24 липня 1997 року на фінансування контракту купівлі-продажу від 08 травня 1996 року №6/3076 UKR, укладеного між Українською аграрною біржою і Американською компанією "Кейс Корпорейшн" щодо купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та запасних частин.

За змістом статті 4 вказаної угоди Українська аграрна біржа повертає кредит, сплачує відсотки, комісії та відшкодовує витрати, пов`язані з обслуговуванням кредиту, на умовах, викладених в цій угоді.

31 грудня 2003 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 17 липня 2003 року (1070-2003-п) між Міністерством фінансів України (Мінфіном), Українською аграрною біржою (боржником) та Товариством (поручителем) було укладено угоду №130-04/177 про реструктурування.

Згідно із пунктом 1 угоди Мінфін реструктурує прострочену заборгованість станом на 01 січня 2003 року перед державою в сумі 46 839,15 доларів США за кредитами, наданими боржнику, на умовах кредитної угоди від 24 липня 1997 року №18/03-149, укладеної між Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України та боржником, та кредитної угоди від 23 липня 1997 року, укладеної між боржником та банком "Societe General, New York Branch", а боржник погашає цю заборгованість у строки та на умовах, що визначені у цій угоді.

Підпунктом 1 пункту 5 угоди передбачено, що Мінфін має право у разі невиконання боржником цієї угоди понад 90 днів оголосити суму заборгованості та/або відсотків такими, що підлягають достроковому поверненню боржником в повному обсязі із сумою нарахованої пені.

Відповідно до пункту 3 угоди поручитель у порядку та на умовах, визначених цією угодою, зобов`язується солідарно з боржником у повному обсязі відповідати перед Мінфіном за виконання боржником зобов`язань, що виникли з цієї угоди.

Поручитель зобов`язується за письмовою вимогою Мінфіну сплатити за зобов`язаннями боржника, визначеними цією угодою, включаючи пеню, протягом трьох банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги (пункт 8 угоди).

Графік погашення боржником заборгованості шляхом здійснення періодичних платежів рівними частками у сумі 3 345,65 доларів США або в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України, починаючи з 22 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2010 року встановлено п.9 угоди.

За змістом пункту 14 угоди у разі невиконання або не належного виконання боржником зобов`язань за цією угодою щодо здійснення платежів з погашення заборгованості та/або сплати відсотків на суму своєчасно нездійснених за угодою платежів нараховується пеня в національній валюті за обліковою ставкою Національного банку із застосуванням коефіцієнта 1,2 за кожний день прострочення платежу до повного виконання боржником своїх зобов`язань.

Міністерством фінансів України 11 жовтня 2006 року на адресу Української аграрної біржі та Товариства було направлено вимогу за вих.№31-23020 13-10/21267 (отриману останнім 14 жовтня 2006 року), відповідно до якої у зв`язку зі сплином 90 днів з дати нездійснення боржником планового платежу від 30 жовтня 2004 року за угодою про реструктурування від 31 грудня 2003 року №130-04/177 відповідно до підпункту 1 пункту 5 угоди вся заборгованість Міністерством фінансів України визнана простроченою та підлягає достроковому поверненню в повному обсязі разом із сумою нарахованої пені і запропоновано Українській аграрній біржі та Товариству, як поручителю, погасити заборгованість у тижневий термін у сумі 45 900,78 доларів США і сплатити відсотки в сумі 571,37 доларів США разом із сумою нарахованої пені шляхом перерахування коштів на рахунки Державного казначейства України.

На підставі подання Управління Державного казначейства у Васильківському районі №8 від 31 серпня 2010 року та №9 від 29 вересня 2010 року позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкові вимоги №1/70 від 16 вересня 2010 року (отриману 18 вересня 2010 року) на суму податкового боргу 556 848,73 грн., в тому числі сума основного боргу - 362 304,04 грн., відсотки - 4 509,94 грн., пеня - 190 034,75 грн., та №2/276 від 22 жовтня 2010 року (отримана 28 жовтня 2010 року) на суму податкового боргу 559 695,40 грн., в тому числі сума основного боргу - 361 978,14 грн., відсотки - 4 505,88 грн., пеня - 193 211,38 грн.

В подальшому Управлінням Державної казначейської служби у Васильківському районі Дніпропетровської області формувались подання №6 від 25 червня 2015 року про заборгованість Товариства станом на 01 червня 2015 року в сумі 966 130,04 грн. - основного боргу, 12 026,33 грн. - відсотків, 497 644,27 грн. - пені та в іноземній валюті бюджетної позички 45 900,78 доларів США - основний борг, 571,37 доларів США - відсотки, та №8 від 28 серпня 2015 року, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 01 серпня 2015 року становить 991 997,33 грн. - основного боргу, 12 348,32 грн. - відсотків; 557 755,88 грн. - пені та в іноземній валюті бюджетної позички 45 900,78 доларів США - основного боргу, 571,37 доларів США - відсотків.

Надаючи оцінку спірним у даній справі правовідносинам, суди попередніх інстанцій враховували наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України (2755-17) погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього кодексу.

Згідно з пунктами 95.1 - 95.4 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 (174-2011-п) , прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Як вже вказувалось в цій постанові, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який відповідно до заяв від 08 липня 2015 року та від 21 вересня 2015 року просив стягнути прострочену заборгованість за рахунок майна відповідача, не дотримався встановленого для цього статтею 95 ПК України спеціального порядку, а також не надав доказів здійснення заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Апеляційний же суд вказав, що оскільки в позовній заяві Інспекцією заявлялась вимога про стягнення коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості і будь-яких заяв про відмову від неї не подавалось, то, незважаючи на її подальші заяви про уточнення позовних вимог, така вимога повинна була бути розглянута і вирішена судом першої інстанції, який однак цього не зробив й відповідних доказів не досліджував, а відтак позов в частині стягнення з рахунків Товариства до Державного бюджету України простроченої заборгованості в сумі 991 997,33 грн. - основного боргу, 12 348,32 грн. - відсотків, 557 755,88 грн. - пені підлягає задоволенню.

Проте, такі протилежні висновки судів попередніх інстанцій свідчать, що ними достеменно не з`ясовано питання самої суті та змісту позовних вимог, як і не встановлено правової природи поданих Інспекцією заяв від 08 липня 2015 року та від 21 вересня 2015 року (уточнення, зміна, збільшення, доповнення тощо позовних вимог), що має визначальне значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Разом з тим судами не перевірено і не надано оцінки посиланням відповідача, на яких він наголошував як в запереченнях на позовну заяву, так і в поданій до апеляційного суду заяві від 11 травня 2016 року, про відсутність у нього боргу як такого, у зв`язку із тим, що свої зобов`язання перед Українською аграрною біржою зі сплати за отриману сільськогосподарську техніку він виконав у повному обсязі, про що, на його думку, свідчать підписаний між ними акт звіряння розрахунків за угодою про реструктурування №130-04/177 від 31 грудня 2003 року, платіжні документи, заява Товариства до Міністерства фінансів України.

При цьому, судами не досліджувалось й питання правильності визначених до стягнення сум заборгованості (включаючи відсотки та пеню), не перевірялись відповідні розрахунки, не встановлювались обставини здійснення/нездійснення перерахування (сплати) коштів.

Частинами 4 та 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.

В статті 163 КАС України викладено вимоги до постанови суду першої інстанції та в її пункті 3 частини 1 передбачено, що в мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів й мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Такі ж вимоги до ухвал апеляційного суду було викладено і в статті 206 КАС України.

Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України (2747-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Отже, як вже зазначалось, неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків судів попередніх інстанцій й зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.