Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши касаційну Комунального теплопостачального

підприємства “Комуненергія”, м. Рівне

скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р.

у справі господарського суду Рівненської області

за позовом прокурора м. Рівне в інтересах держави, в особі

Рівненської обласної держадміністрації КТП

за позовом “Комуненергія” м. Рівне

до Відкритого акціонерного товариства

до “Рівненський радіотехнічний завод” м. Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 25856, 91 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Августинович Р.В. –дов. № 02-02/3083 від 06.07.2005р.

відповідача: Ткачук О.М. –дов. № 81/1 від 04.01.2005р.

прокурора: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.07.2005р. позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2005р. змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Рівненський радіотехнічний за вод” на користь КТП “Комуненергія” заборгованість за використану теплову енергію в сумі 13376,56 грн. В решті позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що обрахування позивачем вартості спожитої відповідачем теплової енергії із розрахунку розміру опалювальної площі суперечить умовам договору, укла деного між сторонами, зокрема, п. 5.2, який передбачає проведення розрахунку за спожиту теплову енергію на підставі лічильника.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, просить її скасувати та залишити рішення місцевого суду в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова винесена внаслідок неповного з’ясування фактичних обставин справи з порушенням норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 626,627 ЦК України (435-15) та п.п. 10.4.5 п. 10.4, п. 10.5 Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергії України затверджених наказом Держбуду України від 19.01.1999р. №9 (v0009241-99) .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти доводів позивача заперечує та просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових рішень, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено попередніми судами 22.01.2005р. сторони у даній справі уклали договір № 383 на від пуск теплової енергії, п. 1.1 якого передбачено відпуск позивачем теп лової енергії відповідачу у даній справі на платній основі.

Відповідно до п. 4.1 договору, облік теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Відповідно до п. 10.5.1 Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергії України, затверджених наказом Держбуду України від 19.01.1999р. № 9 (v0009241-99) / далі Правила (v0009241-99) /, допуск до експлуатації вузлів обліку у споживача здійснюється представником енергопостачальної організації в присутності представника споживача, про що складається акт.

Відповідно п. 10.5.5 Правил (v0009241-99) вузол обліку споживача визнається допущеним до ведення обліку отриманої теплової енергії та теплоносія після підписання акта представником енергопостачальної організації та представником споживача.

Факт наявності допущеного до експлуатації та до ведення обліку вузла обліку (лічильника) теплової енергії у відповідача, підтверджується актом від 22.01.2005р. / а.с. 26/, складеним та підписаним представниками обох сторін у відповідності до Правил (v0009241-99) .

Розмір щомісячної плати за спожиту теплову енергію на момент укладення договору, згідно п. 5.2 договору, був встановлений в розмірі 84,05 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 ЦК України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно журналу обліку використання теплової енергії, після закінчення опалюва льного сезону станом на 29.03.2005р., представником позивача зафіксовані показ ники лічильника спожитої відповідачем теплової енергії в кількості - 159.15 Гкал., що в грошовому еквіваленті становить суму в 13376,56 грн., яку відповідач сплатив в добровільному по рядку.

З урахуванням наведеного колегія вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позову у відповідності до умов договору.

Посилання позивача на п.п. 10.4.5 Правил (v0009241-99) , як на підставу нарахування плати за спожиту відповідачем теплову енергію розрахунковим методом, колегія вважає помилковими, оскільки пунктом 10.4 Правил (v0009241-99) врегульований порядок допуску до експлуатації вузла обліку джерела теплоти, а в даному випадку мова йде про допуск до експлуатації вузла обліку теплової енергії у споживача (відповідача у справі), порядок якого врегульований пунктом 10.5 Правил (v0009241-99) , при цьому підставою допущення до експлуатації та до ведення обліку вузла обліку (лічильника) теплової енергії у відповідача є підписаний сторонами акт, а не факт затвердження такого акту керівником енергопостачальної організації / п.п. 10.5.5. Правил (v0009241-99) /.

Безпідставними вважає колегія посилання позивача в скарзі і на п. 4.5; 6.3.2 Договору, оскільки вказані в цих пунктах умови договору передбачають нарахування плати за спожиту відповідачем теплову енергію розрахунковим методом в разі виходу приладів з ладу або порушення вимог їх експлуатації, однак ніяк не в разі, як помилково вважає позивач, порушення порядку допуску до експлуатації приладу обліку у вигляді ненадання споживачем для допуску погодженого з енергопостачальною організацією проекту на вузол обліку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом повно з’ясовані фактичні обставини справи із наданням їм правильної юридичної оцінки, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. у справі № 10/195 залишити без змін.