Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. – головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2005 року у справі № 4/1332-8/97 Господарського суду Львівської області за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, до Міського державного комунального підприємства “Розділтеплокомуненерго”, м. Новий Розділ, Львівської області,

про стягнення 579 352 грн. 82 коп. ,

за участю представників:

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –Забави С.В. (дов. № 147/102 від 10.06.2005 р.),

МДКП “Розділтеплокомуненерго” –Денькович М.І. (дов. № 2902 від 15.11.2005 р.),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2005 року позивач –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” пред’явив у господарському суді позов до відповідача Міського державного комунального підприємства “Розділтеплокомуненерго” про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ.

Вказував, що між ним та відповідачем 31.03.2003 року був укладений договір № 06/03-554-ТЕ-21 на постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач на протязі січня-.04. та жовтня-грудня 2003 року зобов’язувався передати, а відповідач прийняти та оплатити природний газ у обсязі 17 036, 412 тис. куб. м. на загальну суму 2 683 234 грн. 91 коп.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого природного газу, позивач просив стягнути з останнього 382 711 грн. 91 коп. основного боргу, 62 596 грн. 36 коп. пені, 84 242 грн. 66 коп. інфляційну складову, 23 012 грн. 06 коп. –3% річних, 26 789 грн. 83 коп. –7% штрафу, всього –579 352 грн. 82 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2005 року (суддя: Гутьєва В.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Міського державного комунального підприємства “Розділтеплокомуненерго” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 382 711 грн. 91 коп. –основного боргу, 84 242 грн. 66 коп. –втрат від інфляції, 23 012 грн. 06 коп. –3% річних, 1 000 грн. –пені, 99 грн. 94 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 26 789 грн. 83 коп. – 7% штрафу, 61 586 грн. 36 коп. –пені відмовлено.

Рішення в частині задоволенні вимог про стягнення боргу, 3% річних, індексу інфляції мотивовані невиконанням відповідачем умов договору, правомірністю вимог позивача та посиланням на ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) та ст. 625 ЦК України (435-15) .

Відмова в задоволенні позову в частині стягнення штрафу мотивована тим, що позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7% не відповідають вимогам ст. ст. 231, 232 ГК України (436-15) .

У касаційній скарзі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2005 р. в частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні 7% штрафу, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Міське державне комунальне підприємство “Розділтеплокомуненерго” просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2005 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору № 06/03-554-ТЕ-21 від 31. 01.2003 р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався продати відповідачу в 2003 році природний аз, а останній зобов’язувався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідачу в І-ІV кв. 2003 року поставлено природний газ в обсязі 17 036,412 тис. куб. м. на загальну суму 2 683 234 грн., що підтверджується двохсторонніми актами приймання-передачі.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, але відповідач розрахувався за природний газ та його транспортування не в повному обсязі.

Заборгованість за договором на постачання природного газу складає 382 711 грн. 91 коп. Крім того, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України (435-15) ).

Суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ, а тому стягненню підлягає основний борг, втрати від інфляції та 3% річних у розмірах, який встановив господарський суд.

В цій частині судове рішення заявником не оскаржується, а відтак не перевіряється господарським судом касаційної інстанції.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, відповідач (Покупець) сплачує на користь позивача (Постачальник) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Згідно положень Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (554-15) , заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газо постачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (554-15) (1.07.2003р.) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктурується на термін до 60 місяців, залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Відповідач подав клопотання довідки № 1811 від 29.06.2005 р. (а.с. 59), № 1809 від 29.06.2005 р. (а.с. 60), клопотання Новороздільської міської Ради № 1041/02-13 від 29.06.2005 р. (ас. 61), тому колегія суддів враховуючи те, що відповідач є державним комунальним підприємством і газ поставляється як населенню так і бюджетним організаціям та враховуючи майновий стан сторін, вважає обґрунтованим зменшення судом першої інстанції розміру пені, яка підлягає сплаті відповідачем.

Тому не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що при винесення рішення про зменшення розміру пені, суд не оцінив об’єктивно чи є даний випадок винятковий, оскільки господарський суд при розгляді справи врахував всі обставини та майновий стан сторін та на підставі ст. 233 ГК України (436-15) , п. 3 ст. 83 ГПК України (1798-12) зменшив належний до сплати розмір пені.

Господарський суд Львівської області дійшов до правильного висновку про відсутність підстав до стягнення штрафу, оскільки договір між сторонами було укладено 31.01.2003, а Господарський кодекс України на який посилається позивач як на підставу нарахування штрафу набрав чинності 01.01.2004 р. Відповідно до п. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України (435-15) акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків коли він скасовує чи пом’якшує відповідальність.

Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення господарським судом інших норм матеріального права також не знайшли свого підтвердження.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2005 року у справі № 4/1332-8/97 залишити без змін.