ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 32/65(34/48)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів : Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому ПП “Дубль А”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 12.07.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
за скаргами ПП “Дубль А”
на дії ВДВС Дніпродзержинського міського
управління юстиції
у справі № 32/65 (34/48)
за позовом АТВТ “Українське продовольство”
(надалі –Товариство)
до ПП “Дубль А”
(надалі –Підприємство)
Про усунення перешкод у користуванні приміщенням та виселення
за участю
представників:
від стягувача - не з’явились
від боржника - Шипіленко О.А.
від ВДВС - не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.03.2004 р. зобов’язано Підприємство на протязі п’яти днів з
моменту набрання рішенням законної сили звільнити на користь
Товариства раніше орендовані нежитлові приміщення кафе “Молочне”
площею 370,6 м2, розташованого в м. Дніпродзержинську по пр.
Металургів, 42; стягнуто з відповідача на користь позивача 85
грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу; стягнуто з відповідача в доход
Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 грн. за
ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на
сторону.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.06.2004 р. рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 23.03.2004 р. в частині стягнення з Підприємства
штрафу скасовано; пункт перший резолютивної частини рішення
змінено і викладено в новій редакції: усунути Товариству
перешкоди в користуванні приміщенням кафе “Молочне” загальною
площею 370,6 м2, що знаходиться за адресою м. Дніпродзержинськ,
пр. Металургів, 42 і виселити Підприємство з вищеназваного
приміщення; в іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2004 р.
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.06.2004 р. у справі № 32/65 (34/48) залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.12.2004 р. Підприємству
відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
03.11.2004 р.
В серпні 2004 р. Підприємство звернулось до суду зі скаргою №
098 від 15.08.2004 р. на дії органу Державної виконавчої служби
в порядку ст. 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в якій заявлено
вимоги: витребувати із органів Державної виконавчої служби
матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу
господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2004 р.
та документ виконавчого провадження, за яким були залучені
працівники міліції до виконавчих дій 11.08.2004 р.; скасувати
постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2004
р. про стягнення з Підприємства витрат на сплату держмита та
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; скасувати
постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2004
р. про виселення Підприємства із приміщення кафе “Молочне”;
вирішити питання про відвід державного виконавця; визнати
незаконними документи виконавчого провадження, видані з
03.08.2004 р.; в порядку ст. 90 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надіслати до прокуратури повідомлення про дії державного
виконавця.
Крім того, у вересні 2004 р. Підприємство звернулось до суду зі
скаргою № 110 від 13.09.2004 р. на дії органу Державної
виконавчої служби в порядку ст. 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
якій заявлено вимоги: витребувати із органу Державної виконавчої
служби матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу
господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2004 р.
про виселення Підприємства із приміщення кафе “Молочне”; визнати
постанову про закриття виконавчого провадження з виконання
наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №
32/65 (34/48) від 25.06.2004 р. незаконною та скасувати її; в
порядку ст. 90 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
направити до прокуратури
повідомлення про дії державного виконавця.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
12.04.2005 р. (суддя Дубінін І.Ю.), яка залишена без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.07.2005 р. (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв
О.С.), припинено провадження в частині вимог про відвід
державного виконавця, у задоволенні решти вимог скарг
відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
ухвалу і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд
до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і
неправильним застосуванням судами норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника боржника, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення в ухвалі місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла
висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 99, 101, 106,
1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно
розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували
відносини сторін на стадії виконання судового рішення; дослідили
обставини здійснення виконавчого провадження та надали належну
юридичну оцінку документам виконавчого провадження з огляду на
положення ст. ст. 116, 117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 5,
111, 17, 19, 24, 37 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, норм Інструкції про порядок взаємодії органів
внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби
при примусовому виконанні рішень судів та інших органів
(посадових осіб), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх
справ України, Міністерства юстиції України від 25.06.2002 р. №
607/56/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
27.06.2002 р. за № 541/6829 ( z0541-02 ) (z0541-02)
; врахували неможливість
розгляду судом питання відводу державному виконавцю в порядку
ст. 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з
того, що дії Державної виконавчої служби в процесі виконання
судового рішення відповідають положенням чинного законодавства,
а доводи та вимоги заявника є необґрунтованими та
неправомірними.
Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки суду
відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи,
нормам матеріального і процесуального права, є законними та
обґрунтованими.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові рішення ухвалюються судами іменем України і є
обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до
основних засад судочинства відноситься обов'язковість рішень
суду.
На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано залишено ухвалу місцевого
господарського суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд повно з’ясував обставини, які мали
значення для правильного розгляду поданої Підприємством
апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими
спростовано обставини на які посилався боржник в обґрунтування
своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в
постанові суду, та відповідають положенням чинного
законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським
судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Дубль А” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.07.2005 р. № 32/65 (34/48) залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк