Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Промхолод” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року у справі № 2-9/105-2005 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Фірми “Дес-Транс” ЛТД, м. Сімферополь, АР Крим, до Закритого акціонерного товариства “Промхолод”, м. Сімферополь, АР Крим,

про стягнення 5 306 грн. 30 коп. ,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 року позивач –Фірма “Дес-Транс” ЛТД пред’явив у господарському суді позов до відповідача –ЗАТ “Промхолод” про стягнення 5 306 грн. 30 коп.

Вказував, що 5.10.2004 року між ним та відповідачем був укладений договір перевезення № 87/004, згідно якого він здійснював перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом м. Рязань –м. Сімферополь. Пунктом 4.4. вищевказаного договору зазначено, що за понаднормативний простій транспорту відповідач зобов’язаний сплатити 100 доларів США по курсу НБУ на день платежу.

Посилаючись на понаднормативний простій транспорту, що відбувся з вини відповідача в період з 13.10.по 22.10.2004 року, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2005 по справі (суддя Пєтухова Н.С.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Закритого акціонерного товариства “Промхолод” на користь Фірми “ДЄС-Транс” ЛТД 5 306 грн. 30 коп. штрафу, 53 грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що простій транспорту з 13.10.2004 р. по 22.10.2004 р. відбувся з вини відповідача, і останній зобов’язаний сплатити передбачені п. 4.4 договору штрафні санкції.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року (колегія суддів у складі: Плута В.М. –головуючого, Гонтаря В.І., Заплава Л.М.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2005 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору № 87/004 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 05.10.2004 р., відповідно до умов якого фірма “ДЕС –Транс” (перевізник) надає ЗАТ “Промхолод” (замовник) автомобіль марки КАМАЗ держномер № 11094 КО, напівпричіп “Шмитц” держномер № 08320 КР для здійснення перевезення вантажу за маршрутом м. Рязань –м. Сімферополь.

Відповідно до п. 4.4. договору замовник сплачує понаднормативний простій транспорту за кожну добу 100 доларів США по курсу НБУ на день платежу.

Судами встановлено, автомобіль був наданий позивачем 11.10.2004 р. на вантажно-розвантажувальні роботи та митне оформлення до 13.10.2004 р. Згідно накладної СМR № 0711831, завантаження автомобіля проводилось 13.10.2004 р., митне оформлення –15.10.2005

(а.с 77).

Автомобіль з вантажем відповідача залишив територію відправника вантажу –ТОВ “Екосол-Синтез” лише 22.10.2004 р., відповідно до відмітки на подорожньому листі № 663560 від 30.09.2004 р., акту від 22.10.2004 р., складеним відправником вантажу –фірмою “Екосол-Синтез”, за фактом простою вантажу

(а.с. 78-80).

Судом встановлено, що з вини замовника був допущений наднормативний простій автотранспорту з 13.10. 2004 р. по 22.10.2004 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача про стягнення 5306 грн. 06 коп. штрафу за наднормативний простій автотранспорту за 10 днів, виходив з того, що відповідачем порушено умови договору щодо строків та термінів завантаження автомобіля, що є підставою до покладення на нього, передбачених п. 4.4 договору зобов’язань щодо сплати штрафних санкцій в розмірах, встановлених договором.

Наведеним вище обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову і, відповідно до цього, законність рішення, постановленого судом першої інстанції. Зроблені у цьому зв’язку висновки про те, матеріали справи містять докази факту простою автомобіля та ґрунтуються на п. 158 Статуту автомобільних доріг УРСР, затвердженим Постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 року (401-69-п) , яким передбачено, що розбіжності між автотранспортним підприємством та вантажовідправником підтверджуються двосторонніми актами.

Твердження відповідача про некомпетентність водія щодо підписання акту, через відсутність вказівки на те, що він діє від імені позивача, не заслуговує на увагу, оскільки вірно зазначено судами, що у відповідності до пункту 3.1. посадової інструкції водія –експедитора фірми “ДЕС-Транс”, що виконує міжміські та міжнародні перевезення, водій-експедитор, при виникненні ситуації з простою автотранспорту, повинен підтвердити факт простою шляхом складання акту, який, з одного боку повинен бути підписаний водієм-експедитором, а з іншого - вантажовідправником.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

З огляду на викладене, вимоги позивача доведені наданими в судовому засіданні доказами, а заперечення відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи, тому висновок суду про задоволення позову є правильним.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Промхолод” залишити без задоволення.я

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року у справі № 2-9/105-2005.