ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2005 Справа N 16/527
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому державного підприємства
судовому засіданні в “Придніпровська залізниця”
м. Києві, касаційну скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
17.12.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.03.2005 року
у справі № 16/527
за позовом державного підприємства
“Придніпровська залізниця”
до ТОВ “НК “Альфа-Нафта”
Про стягнення 217440 грн.,
за участю представників:
позивача: - Зенкова І.О.,
відповідача: - Михайлюк О.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року у
справі № 16/527 (суддя Ярмак О.М.) залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року
(судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) в задоволенні
позовних вимог державного підприємства “Придніпровська
залізниця” до ТОВ “НК “Альфа-Нафта” про стягнення 217440 грн.
відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник
посилається на те, що при винесенні оскаржуваних рішення та
постанови місцевим та апеляційним господарськими судами
неправильно застосовані норми матеріального права та порушено
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
судових актів.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваних рішення та
постанови, відмовляючи у позові господарські суди виходили із
необґрунтованості позову, а також із того, що строк позовної
давності закінчився до пред'явлення позову.
Проте, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому
засіданні доказів установить, що право позивача, про захист
якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення
про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через
пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право
позивача порушено і строк позовної давності пропущено без
поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у
зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини
пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Придніпровська
залізниця” задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 року у справі № 16/527 скасувати, справу передати на
новий розгляд господарському суду м. Києва.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н.Мележик
О.Подоляк