812/441/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якимм платнику податків визначена сума податкового зобов'язання з податку на землю - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Борзаниці С.В. від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сухарька М.Г. від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0012491301.

Обґрунтовуючи позов, окрім іншого, вказувала на безпідставність визначення контролюючим органом зобов`язань із орендної плати з використанням нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьку, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка та коефіцієнтів орендної плати, затверджених рішеннями Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року року №431 та від 28 квітня 2011 року №516 відповідно, адже такі рішення визнано протиправними та скасовано у судовому порядку.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що додаткову угоду до договору оренди, яку укладено на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 29 березня 2011 року №431 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синенький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", визнано недійсною рішенням Господарського суду Луганської області від 04 квітня 2017 року по справі №913/212/17, яке набрало законної сили, тому підстав для збільшення ФОП податкового зобов`язання із орендної плати внаслідок затвердження нової нормативно грошової оцінки землі відсутні.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент проведення перевірки у ФОП не було законних підстав для зменшення податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки за 2014-2016 роки шляхом подання уточнюючих податкових декларацій, адже додаткова угода до договору оренди землі була чинною. Вважає, що сам факт скасування рішення міської ради, на виконання якого було укладено додаткову угоду, не свідчить автоматично про нікчемність останньої.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 04 грудня 2000 року за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2002 року №296, у відповідності до пункту 1 якого на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 30 липня 2002 року №143 в оренду передається земельна ділянка площею 0,0047 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 й нормативна грошова оцінка її становить 10272,32 грн., коефіцієнт орендної плати складає 2,7.

16 грудня 2011 року на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 29 березня 2011 року №431 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синенький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" між орендодавцем - Сєвєродонецькою міською радою та орендарем - ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі №296, згідно пункту якої у розділі "Предмет договору" абз. 4 договору змінено на - "нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:06:029:0095 становить 49800,26 гривень".

Згідно пункту 2 додаткової угоди у розділі "Орендна плата" абз. 1 та 2 розділу 2.3 договору змінено на - "орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року в розмірі 2988,00 гривень на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 3486,02 гривень на рік, що складає 7% нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 3984,02 гривень на рік, що складає 8% нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 4482,02 гривень на рік, що складає 9% від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2015 року - 4980,03 гривень на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 249 гривень, з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 290,50 гривень, з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 332,00 гривень, з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 373,50 гривень, з 01 січня 2015 року - 415,00 гривень".

За змістом пункту 3 додаткової угоди вона є невід`ємною частиною договору і діє з 01 липня 2011 року.

В подальшому відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі за земельні ділянки держаної або комунальної власності ФОП за 2014, 2015, 2016 роки, результати якої оформлено актом від 12 жовтня 2016 року №1532/12-14-13-01/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), внаслідок чого ФОП у згаданому періоді занижено орендну плату за земельну ділянку на загальну суму 15950,54 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що позивачем в уточнюючих податкових деклараціях розраховано суми податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності без врахування внесених додатковою угодою від 16 грудня 2011 року №б/н до договору оренди землі №296 змін.

14 листопада 2016 року відповідачем прийнято повідомлення-рішення №0012491301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 15950,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3987,64 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Зі змісту Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (161-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон " 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України (2755-17) .

Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

На момент спірних відносин механізм визначення нормативної грошової оцінки земель був врегульований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11.

Пунктом 3.1 цього Порядку визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку про те, що розмір земельного податку та орендної плати для земель, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначається виходячи з такої грошової оцінки з урахуванням умов договору оренди (у разі перебування земельної ділянки у користуванні платника) та законодавчо установленого мінімального розміру. Коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки визначається і застосовується уповноваженим суб`єктом саме при проведенні нормативної грошової оцінки землі.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали викладені у акті перевірки висновки Інспекції про те, що ФОП в порушення пунктів 288.1, 288.5 статті 288 ПК України занизила суму орендної плати у період 2014-2016 років, оскільки не нарахувала податкові зобов`язання з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Сєвєродонецької міської ради від 29 березня 2011 року №431 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синенький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", на виконання якого між орендодавцем - Сєвєродонецькою міською радою та орендарем - ОСОБА_1 16 грудня 2011 року було укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі від 23 жовтня 2002 року №296.

Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 року у справі №1227/3807/2012, яка набрала законної сили за результатами касаційного перегляду, визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29 березня 2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка у складі текстового та графічних матеріалів, виконану станом на 01 січня 2008 року Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "ДІПРОМІСТО".

Також встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 04 квітня 2017 року у справі №913/212/17, яке набрало законної сили 21 квітня 2017 року, позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 16 грудня 2011 року до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2002 року (державна реєстрація від 23 жовтня 2002 року за №296), яка укладена із Сєвєродонецькою міською радою (м. Сєвєродонецьк Луганської області).

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29 березня 2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", а також визнання недійсною додаткової угоди від 16 грудня 2011 року до договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2002 року свідчать про відсутність у позивача обов`язку при обчисленні податкового зобов`язання враховувати нову нормативну грошову оцінку землі, затверджену вказаним рішенням міської ради, й, як наслідок, сплати орендної плати у визначеному Інспекцією в податковому повідомленні-рішенні розмірі.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, висновок судів про незаконність нарахування позивачу грошового зобов`язання по орендній платі за землю та визначення штрафних санкцій ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.