300/598/20 Про зобов`язання Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій виплатити особі компенсацію за невикористану щорічну відпустку, додаткові оплачувані відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років, допомогу на оздоровлення в розмірі грошового забезпечення, стягнення з Управління ДСНС середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - 11.02.2021 Прийняття

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління ДСНС в Івано-Франківській області), у якому просила:

1.1 зобов`язати відповідача виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік, додаткові оплачувані відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років за 2016-2017 роки, допомогу на оздоровлення за 2017 рік в розмірі грошового забезпечення;

1.2 стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що вона проходила службу в Управлінні ДСНС в Івано-Франківській області та після її звільнення 12 лютого 2020 року їй у порушення вимог частини двадцять п`ятої статті 129 Кодексу цивільного захисту України не компенсовано щорічну основну відпустку за 2017 рік; не надано допомогу на оздоровлення в межах грошового забезпечення за 2017 рік згідно з Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (z0544-15) (чинної до 14 вересня 2018 року, далі - Інструкція № 475); не компенсовано додаткові оплачувані відпустки за 2016 та 2017 роки, як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років (20 календарних днів). На переконання позивача, невиплата відповідачем вказаних компенсацій та допомоги суперечить приписам Кодексу цивільного захисту України (5403-17) , Положенню про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (593-2013-п) (далі - Положення 593), та Кодексу законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ).

3. Відповідач проти задоволення позову заперечував зазначивши, що відпустка, надається за поточний календарний рік, а у виняткових випадках за минулий рік у першому кварталі наступного року. Позивач всупереч вимог пункту 142 Положення № 593 не зверталася з рапортом у встановленому порядку до відповідача про надання відпусток, у зв`язку із чим і не видавався відповідний наказ по особовому складу. Водночас, позивач подавала до Управління ДСНС в Івано-Франківській області рапорти від 31 липня 2017 року, від 24 квітня 2018 року, від 23 квітня 2019 року) про надання їй відпусток без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) згідно з пунктом 3 статті 25 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР (504/96-ВР) ).

3.1. На підставі даних рапортів, їй було надано дані відпустки у період з 07 серпня 2017 року по 11 лютого 2020 року. Рапорту від позивача з проханням надати їй матеріальну допомогу на оздоровлення до відділу персоналу також не надходило.

3.2. Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до частини двадцять п`ятої статті 129 Кодексу цивільного захисту України, у рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Тобто грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки за поточний рік, а не щорічних основних і додаткових відпусток за попередні роки.

3.3. Також відповідач вважає, що спірні правовідносини регулюються нормами спеціального законодавства, а не загальними нормами КЗпП України (322-08) та Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) . За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 02 грудня 2011 року проходила службу в органах і підрозділах Держтехногенбезпеки України на підставі контракту МНС України про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту № 1/11 від 02 грудня 2011 року, укладеного терміном на три роки (зі змінами, внесеними у жовтні 2013 року), та контракту від 02 грудня 2014 року.

5. Відповідно до рапортів ОСОБА_1 від 31 липня 2017 року, від 24 квітня 2018 року та від 23 квітня 2019 року, Управління ДСНС України в Івано-Франківській області надавало їй відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) згідно пункту 3 статті 25 Закону №504/96-ВР, що підтверджується копіями витягів з наказів УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) від 02 серпня 2017 року за № 258, від 03 травня 2018 року № 167 та від 02 травня 2019 року № 166.

6. Позивач є матір`ю неповнолітніх дітей, тому відповідно до вказаних витягів з наказів УДСНС України в Івано-Франківській області надавало їй відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) для догляду за дитиною.

7. 12 лютого 2020 року наказом № 62 (по особовому складу) капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1, фахівця відділу контролю за особливо важливими об`єктами та активних і пасивних засобів безпеки центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області звільнено зі служби з виключенням із кадрів ДСНС України за підпунктом 5 пункту 176 Положення № 593.

8. При звільненні позивача відповідач не виплатив їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

9. 03 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача з проханням виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2017 рік, додаткові оплачувані відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років за 2016 - 2017 роки, а також допомогу на оздоровлення за 2017 рік.

10. Листом від 11 березня 2020 року № П-65/37-14 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з перебуванням її у відпустці без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною, у році звільнення у неї немає періоду для розрахунку тривалості щорічної основної відпустки для виплати компенсації. Крім того, у 2017 році з рапортом про надання допомоги на оздоровлення вона не зверталася, а тому не було підстав для підготовки наказу про надання зазначеної допомоги та її виплати.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково:

11.1 зобов`язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік.

11.2 зобов`язано Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років за 2016-2017 роки.

11.3 в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що особи рядового і начальницького складу цивільного захисту, у разі звільнення зі служби, мають право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних або додаткових відпусток, незалежно від того в якому році/роках ця відпустка не була використана.

А неврегульованість питання виплати такої компенсації у Положенні № 593 та Інструкції № 475 (з 14 вересня 2018 року - Інструкції № 623), не можуть бути підставою для позбавлення осіб цього права.

12.1. Додатково суд першої інстанції зауважив, що оскільки позивач у відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) для догляду за дитиною пішла з 07 серпня 2017 року, то до вказаного періоду вона мала право на отримання щорічної основної відпустки та інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, зокрема відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років.

13. Відмовляючи частково у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що положенням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (704-2017-п) та розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 (z0936-18) (чинної з 14 вересня 2018 року, далі - Інструкція № 623), виплата допомоги для оздоровлення віднесена до права керівника державного органу, шляхом прийняття відповідного рішення на підставі рапорту особи про виплату такої допомоги. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про подання позивачем мотивованого рапорту про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, який міг бути підставою для прийняття керівником органу рішення про надання такої допомоги при наявності фінансування на ці цілі.

13.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що нормами КЗпП (322-08) України та іншими нормами законодавства не передбачено проміжного стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У зв`язку з відсутністю факту фактичного розрахунку із зазначенням конкретного дня фактичного розрахунку, у справі відсутні підстави, визначені статтею 117 КЗпП України, що виключає наявність обов`язку відповідача виплатити середній заробіток позивачу за час затримки розрахунку.

14. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 26 серпня 2020 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року інстанції в частині задоволених позовних вимог і прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління ДСНС в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

14.1. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року в адміністративній справі № 300/598/20 залишено без змін.

15. Переглядаючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому, відповідно до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин загальні приписи трудового законодавства, визначені КЗпП України (322-08) та Законом № 504/96-ВР (504/96-ВР) , оскільки питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки працівниками органів внутрішніх справ, які звільняються, врегульовані нормами спеціального законодавства та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

16.1. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач була звільнена у 2020 році, а вимагає сплати компенсації за щорічну відпустку за 2017 рік і додаткову за 2016 - 2017 роки, то така вимога не ґрунтується на нормах спеціального законодавства, через те, що компенсація за невикористану відпустку особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається тільки за поточний рік, в якому відбулося звільнення особи.

16.2. Додатково суд апеляційної інстанції послався на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року (справа № 809/580/18), від 14 листопада 2018 року (справа № 816/225015), від 16 травня 2019 року (справа № 825/100/15-а) в подібних правовідносинах в яких зазначено, що право на отримання грошової компенсації гарантується особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, виключно за відпустку, яку ними не використано в році звільнення.

IV. Касаційне оскарження

17. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 25 вересня 2020 року.

18. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

19. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що судами попередніх інстанцій не витребувано копії рапортів ОСОБА_1 з книги реєстрації вхідної кореспонденції про надання відпусток за 2016-2017 роки. Крім того, за твердженням позивача начальником відділу персоналу написано рапорт, який не відповідає дійсності про те, що вона не зверталась з вищезазначеними рапортами.

19.1. Крім того, позивач уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, щодо незастосування до цих правовідносин норм КЗпП України (322-08) та Законом № 504/96-ВР (504/96-ВР) .

20. 04 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження. Витребувано із Івано-Франківського окружного адміністративного суду матеріали справи №300/598/20.

21. 17 листопада 2020 року справа № 300/598/20 надійшла до Верховного Суду.

22. 23 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

27. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

28. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

29. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

30. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, абодитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину абоособи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

31. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

32. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

33. Згідно з частиною першою статті 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток:

1) щорічна основна відпустка;

2) додаткова відпустка у зв`язку з навчанням;

3) творча відпустка;

4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

5) соціальні відпустки:

а) у зв`язку з вагітністю та пологами;

б) по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

6) відпустка для лікування у зв`язку з хворобою;

7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

34. Відповідно до частин шостої, дев`ятої, двадцять п`ятої, та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

34.1. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.

34.2. У рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

34.3. Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.

35. Відповідно до частини першої та другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

36. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (593-2013-п) затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, відповідно до пункту 3 якого особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

38. Пунктами 137, 138 Положення № 593 передбачено, що особи рядового і начальницького складу мають право, зокрема, на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за наявності вислуги до 10 років, 35 календарних днів - за наявності вислуги від 10 до 15 років, 40 календарних днів - за наявності вислуги від 15 до 20 років та 45 календарних днів - за наявності вислуги більше 20 років, а також на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

39. Відповідно до пункту 140 Положення № 593 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини. Щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів.

40. Відповідно до пункту 148 Положення № 593 додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) . Інші додаткові відпустки надаються особам рядового і начальницького складу на підставах та в порядку, встановленому законодавством.

41. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначала Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (z0544-15) (чинна до 14 вересня 2018 року), а з 14 вересня 2018 року визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 (z0936-18) .

42. Пунктами 3, 4 розділу XV Інструкції № 475 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим із служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

42.1. Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту (крім звільнених за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

43. Також пунктами 3, 4 розділу XXVII Інструкції № 623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

43.1. Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

VI. Позиція Верховного Суду

44. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

45. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач була звільнена у 2020 році, а вимога щодо сплати компенсації за щорічну відпустку за 2017 рік і додаткову за 2016 - 2017 роки, то така вимога не ґрунтується на нормах спеціального законодавства, через те, що компенсація за невикористану відпустку особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається тільки за поточний рік, в якому відбулося звільнення особи.

46. Додатково суд апеляційної інстанції послався на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року (справа № 809/580/18), від 14 листопада 2018 року (справа № 816/225015), від 16 травня 2019 року (справа № 825/100/15-а) в подібних правовідносинах в яких зазначено, що право на отримання грошової компенсації гарантується особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, виключно за відпустку, яку ними не використано в році звільнення.

47. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 дійшов висновку про відступлення від висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16, в яких Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок № 260), які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

48. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 зауважив, що оскільки питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульовано положеннями Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (580-19) і Порядку № 260 до вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України (322-08) і Закону № 504/96-ВР (504/96-ВР) .

49. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

50. Таким чином, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

51. В той же час предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо невиплати позивачу (особі рядового складу служби цивільного захисту) грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки, що передують року звільнення.

52. Верховний Суд у цій справі зауважує наступне.

53. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України (254к/96-ВР) . Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 Кодексу цивільного захисту України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв`язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв`язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

54. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин шостої, дев`ятої та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України, а саме:

54.1. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

54.2. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.

54.3. Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.

55. Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України (5403-17) не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини

56. Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

57. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (v008p710-02) в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України (322-08) .

58. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України (5403-17) , Положення № 593, Інструкції № 475 та Інструкції № 623 питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України (322-08) і Закону №504/96-ВР (504/96-ВР) .

59. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

60. Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

61. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має неповнолітніх дітей, у зв`язку із чим відповідно до витягів з наказів УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) від 02 серпня 2017 року № 258, від 03 травня 2018 року № 167 та від 02 травня 2019 року №166, Управління ДСНС України в Івано-Франківській області надавало ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) для догляду за дитиною.

60.1. В той же час, при звільненні з органів ДСНС України ОСОБА_1 не було виплачено грошову компенсацію за невикористану нею щорічну чергову відпустку за 2017 рік та додаткові оплачувані відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15-ти років за 2016-2017 роки.

62. Наявність у позивача вказаних невикористаних відпусток за 2016-2017 роки не оскаржується відповідачем у справі.

63. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції є законним і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

64. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.