813/4523/17 Про скасування наказу Генерального прокурора України про звільнення особи з органів прокуратури, та зобов`язання поновити особу на посаді - 11.02.2021 Прийняття

1. 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-1, ГПУ), прокуратури Львівської області (далі- відповідач-2), в якому із врахуванням додаткових пояснень по суті позовних вимог щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачі просили:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ ГПУ від 30 серпня 2017 року № 77ш;

1.2 визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області від 21 листопада 2017 року № 1980 к "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення державного службовця 6 рангу ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області;

1.3 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 22 листопада 2017 року;

1.4 стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі в сумі 153609,52 грн. без урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів;

1.5 визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області від 07 листопада 2017 року № 1933к "Про звільнення ОСОБА_2 " в частині звільнення державного службовця 9 рангу ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області;

1.6 поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 08 листопада 2017 року;

1.7 стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі в сумі 104484,12 грн. без урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів;

1.8 визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області від 14 листопада 2017 року № 1957к "Про звільнення ОСОБА_3 " в частині звільнення державного службовця 9 рангу ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області;

1.9 поновити ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 15 листопада 2017 року;

1.10 стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі в сумі 94823,47 грн без урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

2. На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що Генеральна прокуратура України приймаючи спірний наказ від 30 серпня 2017 року №77ш про ліквідацію відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області порушила статті 88 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 3.2, 8.1, 8.3 наказу Генерального прокурора України від 19 січня 2017 року №15 "Про організаційні засади організації роботи в органах прокуратури України", оскільки такими змінами у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області було порушено єдині засади організації та діяльності органів прокуратури України, які закріплені у вищевказаних нормативних актах. Також зазначили, що під час їх звільнення прокуратурою Львівської області не було дотримано вимоги статті 18, пункту 4 статті 44, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", порушено вимоги частин 1, 2 статті 42, частин першої-третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), щодо надання переваги працівнику з меншою кваліфікацією та без спеціальної освіти, пункту 4 статті 49-4 КЗпП України щодо не проведення консультацій з професійними спілками, порушено принцип рівності під час попередження працівників про наступне вивільнення при одночасному настанні для них змін істотних умов служби, порушено частину першу статті 47, статті 116 КЗпП України при проведенні розрахунку з позивачами.

3. Відповідачі - Генеральна прокуратура України та прокуратура Львівської області проти задоволення позову заперечували та зазначили, що наказ Генерального прокурора України від 30 серпня 2017 року № 77ш прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законом України "Про прокуратуру".

3.1. Звільнення позивачів, на думку відповідачів, відбулося з дотриманням вимог та гарантій передбачених КЗпП України (322-08) та Законом України "Про державну службу", позивачам було запропоновано всі наявні вакансії та роботи, які відповідали їх кваліфікації, отримано згоду на їх звільнення профспілкового комітету прокуратури Львівської області та проведено повний розрахунок з кожним із позивачів у день їх звільнення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 26 жовтня 2016 року наказом прокурора Львівської області № 2348к "Про призначення ОСОБА_1 " призначено ОСОБА_1 з 28 жовтня 2016 року на посаду начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області, як такого, що визнаний переможцем конкурсу.

5. 12 вересня 2012 року наказом прокурора Львівської області №1605к призначено ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області як такого, що пройшов конкурсний відбір.

6. Також, 12 вересня 2012 року наказом прокурора Львівської області №1605к призначено ОСОБА_3 на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області як такого, що пройшов конкурсний відбір.

7. 30 серпня 2017 року наказом Генерального прокурора України за № 77ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Львівської області, керуючись статтями 9, 10 та 14 Закону України "Про прокуратур" у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області ліквідовано відділ інформаційних технологій.

8. До резерву ГПУ з відповідним фондом заробітної плати зараховано штатну чисельність 5 одиниць, а у штатний розпис прокуратури області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України введено 5 одиниць із відповідним фондом оплати праці, а саме посади: головного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи; провідного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи; спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи; провідного спеціаліст відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб; спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб.

9. 31 серпня 2017 року листом № 11-174вн-17 зазначений наказ Генерального прокурора України доведено до відома ОСОБА_1 та згідно зі статтею 49-2 КЗпП України, частини четвертої статті 43 Закону України "Про державну службу" попереджено про звільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 31 жовтня 2017 року. Вказаним листом ОСОБА_1 запропоновано обійняти 6 посад, які станом на 31 серпня 2017 року були вакантними та тимчасово вакантними в органах прокуратури Львівської області. З вказаним листом ОСОБА_1 ознайомився 31 серпня 2017 року, та від запропонованих посад відмовився.

10. Також, 04 вересня 2017 року листом № 11-180вн-17, 19 вересня 2017 року листом № 11-199вн-17, 28 вересня 2017 року листом №11-1196вих-17, 11 жовтня 2017 року листом № 11-1239вих-17 ОСОБА_1 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади ОСОБА_1 відмовився.

11. 05 вересня 2017 року листом №11-1115 вих-17 вищезазначений наказ Генерального прокурора України доведено до відома ОСОБА_2 та згідно зі статтею 49-2 КЗпП України, частиною четвертою статті 43 Закону України "Про державну службу" попереджено останнього про звільнення із займаної посади згідно пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 04 листопада 2017 року. Вказаним листом ОСОБА_2 запропоновано обійняти 7 посад, які станом на 05 вересня 2017 року були вакантними та тимчасово вакантними в органах прокуратури Львівської області. З вказаним листом ОСОБА_2 ознайомився 05 вересня 2017 року та від запропонованих посад відмовився.

12. Також, 19 вересня 2017 року листом №11-200вн-17, 28 вересня 2017 року листом №11-1197вих-17, 11 жовтня 2017 року листом №11-1240вих-17 ОСОБА_2 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади ОСОБА_2 відмовився.

13. 07 вересня 2017 року листом №11-1126вих-17 вищезазначений наказ Генерального прокурора України було доведено до відома ОСОБА_3 та згідно зі статтею 49-2 КЗпП України, частиною четвертою статті 43 Закону України "Про державну службу" попереджено останнього про звільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України після закінчення 2-х місячного терміну (60 календарних днів). Вказаним листом ОСОБА_3 запропоновано обійняти 8 посад, які станом на 07 вересня 2017 року були вакантними та тимчасово вакантними в органах прокуратури Львівської області. З вказаним листом ОСОБА_3 ознайомився 13 вересня 2017 року, та від запропонованих посад відмовився.

14. Також, 28 вересня 2017 року листом №11-1198вих-17, 11 жовтня 2017 року листом №11-1241вих-17, 09 листопада 2017 року листом №11-1375вих-17 ОСОБА_3 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади ОСОБА_3 відмовився.

15. 26 травня 2017 року листом № 11-729вих-17 прокуратурою області повідомлено її профспілковий комітет про необхідність опрацювання питання удосконалення та оптимізації структури та штатного розпису прокуратури області.

16. 31 серпня 2017 року листом №11-176вн-17 прокуратурою області було повідомлено профспілковий комітет про ліквідацію відділу інформаційних технологій прокуратури області.

17. 11 вересня 2017 року листом №36 проф-вих-17 профспілковий комітет надав позитивну відповідь та долучив протокол засідання профспілкового комітету від 07 вересня 2017 року.

18. 25 жовтня 2017 року за № 11-234вн-17 у профспілковий комітет прокуратури області надіслано Подання про розірвання трудового договору з позивачами.

19. Також, 25 жовтня 2017 року профспілковий комітет прокуратури Львівської області надав згоду на розірвання з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудового договору.

20. 21 листопада 2017 року наказом прокурора Львівської області №1980к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено державного службовця 6 рангу ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 22 листопада 2017 року за ініціативою суб`єкта призначення згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

21. 07 листопада 2017 року наказом прокурора Львівської області №1933к "Про звільнення ОСОБА_2 " звільнено державного службовця 9 рангу ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 8 листопада 2017 року за ініціативою суб`єкта призначення згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

22. 14 листопада 2017 року наказом прокурора Львівської області №1957к "Про звільнення ОСОБА_3 " звільнено державного службовця 9 рангу ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 15 листопада 2017 року за ініціативою суб`єкта призначення згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 40 КЗпП України.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

23. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірний наказ Генерального прокурора України від 30 серпня 2017 року № 77ш прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а оскаржувані накази прокуратури Львівської області про звільнення позивачів - з дотриманням вимог Закону України "Про державну службу" та КЗпП України (322-08) .

IV. Касаційне оскарження

25. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі подали до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 14 січня 2019 року.

26. У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

27. В обґрунтування касаційної скарги позивачі зазначають, що наказ Генерального прокурора України від 30 серпня 2017 року № 77ш виданий з порушеннями пункту 1 розділу ІІ наказу ГПУ від 12 жовтня 2016 року № 357 "Про затвердження положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України", в якому зазначено, що кадровий підрозділ Генеральної прокуратури України за результатами вивчення відповідними підрозділами ефективності діяльності окремих структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур вносить Генеральному прокурору України узгодженні пропозиції щодо можливих шляхів оптимізації штатної численності та структури ГПУ, регіональних і місцевих прокуратур.

27.1. Додатково позивачі звертають увагу на тому факті, що їх не було попереджено за 60 днів про наступне вивільнення, відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України "Про державну службу". Та не проведено консультацій з професійними спілками за три місяці з часу прийняття рішення про ліквідацію, відповідно до норм статті 49-4 КЗпП України.

27.2. Також заявники касаційної скарги зазначили, що під час їх звільнення прокуратурою Львівської області порушено вимоги частин першої та другої статті 42, КЗпП України (322-08) , щодо надання переваги працівнику з меншою кваліфікацією та без спеціальної освіти, порушено принцип рівності під час попередження працівників про наступне вивільнення при одночасному настанні для них змін істотних умов служби, порушено частину першу статті 47 КЗпП України, статті 116 КЗпП України при проведенні розрахунку з позивачами.

28. 16 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження та витребувано із Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/4523/17.

29. 12 лютого 2019 року справа № 813/4523/17 надійшла до Верховного Суду.

30. 07 лютого 2019 року та 20 лютого 2019 року надійшли відзиви відповідачів на касаційну скаргу позивача, в якій відповідачі спростовуючи доводи касаційної скарги просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

31. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 797/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

32. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А..

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

33. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

34. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГПУ від 30 серпня 2017 року № 77ш, Верховний Суд зазначає наступне.

37. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) (у редакції станом на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ).

38. Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1697-VII Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

39. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор України організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій.

40. Пунктом 7 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII до повноважень Генерального прокурора належить затвердження актів з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури.

41. Частиною 2 статті 9 Закону № 1697-VII визначено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

42. Статтею 10 Закону № 1697-VII визначено, що у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

42.1. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

42.2. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.

43. Пунктами 1, 2 Розділу XI Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12 жовтня 2016 року № 357 (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що кадровий підрозділ Генеральної прокуратури України за результатами вивчення відповідними підрозділами ефективності діяльності окремих структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур вносить Генеральному прокурору України узгоджені пропозиції щодо можливих шляхів оптимізації штатної чисельності та структури Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур.

43.1. Підготовка проектів наказів Генерального прокурора України щодо зміни штатної чисельності та структури Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур здійснюється у межах визначених законом граничної штатної чисельності працівників прокуратури та видатків, затверджених у Державному бюджеті України, на утримання органів прокуратури.

44. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

45. Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України (322-08) .

46. За змістом статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників.

46.1. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

46.2. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

47. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

47.1. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

47.2. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

48. У свою чергу, відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

49. За визначенням пунктів 8, 13, 20, 21 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти; галузь знань - основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка; спеціальність - складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка; спеціалізація - складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти.

50. Нормами спеціального законодавства, а саме частиною першою статті 83 Закону № 889-VІІ передбачено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) .

52. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

53. Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VІІ встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

53.1. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

53.2. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

54. Приписами частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України обумовлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

55. За змістом статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

56. Відповідно до частин другої та третьої статті 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

56.1. Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних з вивільненням працівників.

VI. Позиція Верховного Суду

57. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГПУ від 30 серпня 2017 року № 77ш.

58. З аналізу норм статті 9 Закону № 1697-VII та Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12 жовтня 2016 року № 357 вбачається, що встановлення структури та штатної чисельності, зокрема, регіональної прокуратури належать до повноважень Генерального прокурора України.

59. За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, функція Генерального прокурора України щодо видання певних наказів є виключно дискреційною.

60. Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

61. Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Генеральним прокурором України, які останній застосовує за своїм внутрішнім переконанням, маючи при цьому свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

62. Таким чином, питання організаційної структури, чисельності та штатів встановлення структури та штатної чисельності, зокрема, регіональної прокуратури належать до дискреційних повноважень Генерального прокурора України.

63. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/986/18, дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

64. Однак, наявність таких повноважень у відповідача не означає, що він як орган державної влади не повинен дотримуватись встановленому на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень, також його рішення повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

65. Верховний Суд зазначає, що суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною другою статті 2 КАС України підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом.

66. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що прокурором Львівської області до Генеральної прокуратури України надіслано подання від 21 серпня 2017 року № 11-1054 вих-17 про внесення змін до структури та штатного розпису прокуратури Львівської області. Запропоновано ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області відділ інформаційних технологій загальною штатною чисельністю 5 одиниць.

67. 30 серпня 2017 року наказом Генерального прокурора України за № 77ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Львівської області, керуючись статями 9, 10 та 14 Закону № 1697-VII у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області ліквідовано відділ інформаційних технологій.

68. В той же час, ліквідовуючи зазначену структурну одиницю, у штатному розписі прокуратури Львівської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України додатково встановлено 5 одиниць (3-у відділі Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи та 2 - у відділі матеріально-технічного забезпечення та соціально - побутових потреб), що не суперечить нормам чинного законодавства.

69. Таким чином, перевіривши оскаржуваний наказ ГПУ від 30 серпня 2017 року № 77ш на відповідність критеріїв передбачений частиною другою статті 2 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний наказ прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів прокуратури Львівської області від 21 листопада 2017 року №1980 к "Про звільнення ОСОБА_1 ", від 07 листопада 2017 року №1933к "Про звільнення ОСОБА_2 " та від 14 листопада 2017 року №1957к "Про звільнення ОСОБА_3 ", Верховний Суд зазначає наступне.

70. Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 1697-VII у структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

71. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом № 889-VIII (889-19) .

72. Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

73. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

74. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

75. Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП (322-08) України.

76. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.

77. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником, як при ліквідації; реорганізації; скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.

78. Водночас вживані в цій нормі поняття "ліквідація", "реорганізація", "скорочення чисельності або штату працівників" стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

79. За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

80. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статті 42, 43, 49-2 КЗпП України.

81. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 30 серпня 2017 року № 77ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Львівської області у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області ліквідовано відділ інформаційних технологій та зараховано його загальну штатну чисельність 5 одиниць до резерву ГПУ із відповідним фондом заробітної плати.

82. За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

83. З огляду на викладене, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення.

84. Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що наказ Генерального прокурора України від 30 серпня 2017 року № 77ш доведено: до відома ОСОБА_1 - 31 серпня 2017 року, до відома ОСОБА_2 - 05 вересня 2017 року, до відома ОСОБА_3 - 07 вересня 2017 року.

85. Відповідно до довідки від 27 серпня 2017 року №с 3044/48 ОСОБА_3 у період з 29 серпня 2017 року по 27 вересня 2017 рік перебував на навчальних зборах у складі військової частини А 0212.

86. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що прокуратурою Львівської області пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області ОСОБА_1 31 серпня 2017 року листом №11-174вн-17, 04 вересня 2017 року листом №11-180вн-17, 19 вересня 2017 року листом №11-199вн-17, 28 вересня 2017 року листом №11-1196вих-17, 11 жовтня 2017 року листом №11-1239вих-17, ОСОБА_2 05 вересня 2017 року листом №11-1115вих-17, 19 вересня 2017 року листом №11-200вн-17, 28 вересня 2017 року листом №11-1197вих-17, 11 жовтня 2017 року листом №11-1240вих-17 та ОСОБА_3 07 вересня 2017 року листом №11-1126вих-17, 28 вересня 2017 року листом №11-1198вих-17, 11 жовтня 2017 року листом №11-1241вих-17, 09 листопада 2017 року листом №11-1375вих-17. Однак від призначення на запропоновані посади позивачі відмовилися.

87. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем-2 виконано приписи частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачам було запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення та було дотримано строк персонального попередження про наступне вивільнення працівників.

88. Додатково судами попередніх інстанцій зауважено, що позивачами не наведено жодних відомостей та судами не встановлено жодних обставин, які б вказували на існування з часу попередження про звільнення по день звільнення нових вакантних посад, які раніше не були запропоновані позивачам у попередженні про наступне звільнення та у відповідних листах.

89. При цьому, з урахуванням приписів статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

90. З аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, або реорганізації є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

91. Водночас, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.

92. Тобто, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому, при проведенні вивільнення роботодавець вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.

93. Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2017 року прокуратурою області було складено на кожного працівника відділу інформаційних технологій довідки про результати вивчення їх особових справ. Довідки складались за однаковою формою стосовно кожного з працівників та були підписані працівником відділу по роботі з кадрами прокуратури області із зазначення дати їх складення.

94. Проаналізувавши матеріали особових справ працівників відділу інформаційних технологій, прокуратурою області було проведено оцінку кваліфікації усіх головних спеціалістів відділу ( ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ).

95. За результатами вивчення, найбільш кваліфікованим було визначено ОСОБА_4, оскільки він серед інших має найбільший стаж та досвід роботи на державній службі (14 років 2 місяці), працював на керівних посадах, має необхідні професійні та технічні знання.

96. Щодо доводів позивачів про нижчу кваліфікацію ОСОБА_4, яка на їх думку, підтверджується відсутністю у нього спеціальної освіти, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що вказана обставина не є визначальною, оскільки, відповідно до умов проведення конкурсу на зайняття посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури області (категорія "В") оприлюднених 26 січня 2017 року на офіційному сайті прокуратури області, особа яка бажала обійняти цю посаду повинна була мати вищу освіту за освітнім ступенем не нижче молодший бакалавр або бакалавр, знати законодавство, володіти професійними та технічними знаннями, вміти працювати з інформацією, орієнтуватись на досягнення кінцевих результатів, мати здатність приймати зміни та змінюватись.

97. З огляду на вищенаведене, ОСОБА_4 першому було запропоновано усі вакантні посади, серед яких була посада головного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області, на яку ОСОБА_4 погодився, відтак 04 вересня 2017 року наказом прокурора області №1595 к був на неї призначений.

98. В подальшому, 05 вересня 2017 року вакантні посади були запропоновані ОСОБА_2 та 07 вересня 2017 року - ОСОБА_3, з одночасним роз`ясненням щодо строків звільнення, які від запропонованих посад відмовились.

99. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що позивачів не було попереджено за 60 днів про наступне вивільнення, відповідно до пункту 4 статті 43 Закону № 889-VIII, Верховний Суд зазначає наступне.

100. Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 889-VIII про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

101. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

102. В той же час, наказом ГПУ від 30 серпня 2017 року № 77ш прийнято рішення ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області відділ інформаційних технологій, що за своєю суттю є зміною в організації виробництва і праці.

103. Отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зміни внутрішньої (організаційної) структури прокуратури Львівської області є законною підставою для звільнення працівників прокуратури Львівської області згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки така відбулась з підстав скорочення чисельності або штату працівників.

104. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що відповідачем не проведено консультацій з професійними спілками за три місяці з часу прийняття рішення про ліквідацію, відповідно до норм статті 49-4 КЗпП України, Верховний Суд зазначає наступне.

105. З аналізу норм статті 49-4 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган може здійснювати ліквідацію, реорганізацію підприємств, зміну форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, тільки після:

1) завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення;

2) та не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення провести консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

106. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 травня 2017 року листом № 11-729вих-17 прокуратурою області повідомлено її профспілковий комітет про необхідність опрацювання питання удосконалення та оптимізації структури та штатного розпису прокуратури області, зокрема, відділу інформаційних технологій.

107. 31 серпня 2017 року листом №11-176вн-17 прокуратурою області повідомлено профспілковий комітет про ліквідацію відділу інформаційних технологій прокуратури області, його загальну штатну чисельність 5 одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України та запропоновано профспілковому комітету надати пропозиції про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов`язаних із вивільненням працівників.

108. 11 вересня 2017 року листом № 36 проф-вих-17 профспілковий комітет надав позитивну відповідь та долучив протокол засідання профспілкового комітету від 07 вересня 2017 року.

109. 25 жовтня 2017 року за № 11-234вн-17 у профспілковий комітет прокуратури області надіслано Подання про розірвання трудового договору з позивачами.

110. Також, 25 жовтня 2017 року профспілковий комітет прокуратури Львівської області надав згоду на розірвання з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудового договору.

111. Верховний Суд зауважує, що оскільки термін "завчасно" у контексті приписів статті 49-4 КЗпП України не має чіткого визначення часових меж, тому в даному випадку судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що прокуратури Львівської області належно виконало свої обов`язки визначені частиною другою статті 49-4 КЗпП України. Зокрема, інформацію про вивільнення працівників підприємства у зв`язку зі скороченням штату надано профспілковій організації 31 серпня 2017 року, тобто на наступний день після прийняття наказу ГПУ про ліквідацію у прокуратурі Львівської області відділу інформаційних технологій та не пізніше ніж за два місяці до скорочення працівників.

112. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані накази прокуратури Львівської області від 21 листопада 2017 року №1980 к "Про звільнення ОСОБА_1 ", від 07 листопада 2017 року №1933к "Про звільнення ОСОБА_2 " та від 14 листопада 2017 року №1957к "Про звільнення ОСОБА_3 " прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

113. Доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем-2 строків розрахунку при звільненні позивачів висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки у цій справі предметом розгляду є оскарження наказу ГПУ про ліквідацію відділу, наказів про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в той же час несвоєчасний розрахунок при звільненні працівника не є підставою для скасування наказу про звільнення. Проте, є окремою підставою для звернення до суду із відповідним позовом за захистом своїх прав.

114. Додатково Верховний Суд звертає увагу, що індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, в розумінні приписів КАС України (2747-15) , оскаржується лише тією особою права або інтереси якої визначені в акті, об`єднання таких різних індивідуальних актів (наказів про звільнення), які стосуються різних осіб в одне позовне провадження є неприпустимим. В той же час розгляд судами попередніх інстанцій у цій справі в одному провадженні трьох наказів про звільнення різних осіб суперечить приписам КАС України (2747-15) , проте не є підставою для скасування рішень постановлених у справі.

115. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

116. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивачів, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

117. Частиною першою статті 350 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

118. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.