Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі – ДПІ) справу за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси і кредит" про зобов’язання вчинити дії,

Оскаржуваною ухвалою від 9 вересня 2009 року Вищий адміністративний суд України залишив без задоволення заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та без розгляду касаційну скаргу ДПІ на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року і постанову Господарського суду м. Києва від 6 липня 2007 року.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що скаржник пропустив установлений законом процесуальний строк для подання скарги, а наведені у ній обставини не свідчать про поважність причин такого пропуску.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить переглянути за винятковими обставинами і скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) встановлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

У частині 3 зазначеної статті вказано, що касаційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого частиною 2 цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала цю скаргу, не знайде підстав для поновлення строку.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без задоволення заяву позивача про поновлення строку касаційного оскарження, виходив із того, що, останнім не надано доказів пропуску такого строку з незалежних від його волі причин, оскільки копію ухвали апеляційного суду від 22 грудня 2008 року було надіслано ДПІ згідно з супровідним листом 4 березня 2009 року.

З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.

Як свідчать матеріали справи, позивач не був присутнім при розгляді справи Київським апеляційним адміністративним судом, копію ухвали цього суду від 22 грудня 2008 року йому було надіслано згідно з супровідним листом 4 березня 2009 року. 13 квітня 2009 року ДПІ подала касаційну скаргу із заявою про поновлення строку касаційного оскарження з посиланням на отримання ухвали суду апеляційної інстанції лише 30 березня 2009 року.

Касаційний суд не дав належної оцінки цим обставинам і не спростував доводи позивача про те, що він не зміг вчасно реалізувати своє право на подання касаційної скарги з поважних причин, оскільки апеляційний суд невчасно направив йому копію судового рішення.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Керуючись статтями 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2009 скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.