802/3928/15-а Про визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в області щодо невиплати особі суддівської винагороди і компенсації за невикористану відпустку, та зобов`язання вчинити дії - 11.02.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Воробйової І.А., суддів Богоноса М.Б., Слободонюка М.В., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ватаманюка Р.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо виплати йому суддівської винагороди і компенсації за невикористану відпустку;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за квітень-липень 2015 року і по день звільнення - 05 серпня 2015 року, а також компенсацію за невикористану відпустку 98 днів із урахуванням посадового окладу та доплати за вислугу років і виплачених за цей період сум.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при нарахуванні та виплаті позивачеві у спірний період суддівської винагороди, а також при звільненні компенсації за невикористані відпустки, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із постановами судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані постанови судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, прийнятими із порушенням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 (v011p710-18) та зазначає, що після досягнення 65-річного віку він не здійснював правосуддя і не був звільнений через обставини, що від нього не залежали, а суди відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) повинні були задовольнити позовні вимоги і зобов`язати відповідачів повести йому відповідний перерахунок суддівської винагороди та компенсації за невикористані відпустки.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Державною судовою адміністрацією України і Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Вінницькій області подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідачів, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. ухвалою від 12 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року №557/0/78-19 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А.

10. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 09 лютого 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 11 лютого 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. ОСОБА_1 з 15 травня 1983 року працював на посаді судді Оратівського та Крижопільського районних судів Вінницької області.

12. 03 червня 2014 року в зв`язку із досягненням 12 вересня 2014 року 65-річного віку ОСОБА_1 завчасно звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку.

13. 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 досягнув 65-річного віку і з наступного дня в нього закінчились повноваження судді щодо здійснення правосуддя.

14. Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року №636-VIII (636-19) ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

15. Наказом в.о. голови Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року №54-ос ОСОБА_1 з 05 серпня 2015 року відраховано із штату суддів. Відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності наказано провести розрахунок і виплатити позивачеві компенсацію за невикористану: щорічну основну відпустку (за період роботи з 15 травня 2013 року по 15 травня 2014 року) тривалістю 32 календарних дні; щорічну основну відпустку (за період роботи з 15 травня 2014 року по 15 травня 2015 року) тривалістю 42 календарних дні; додаткову відпустку (за період роботи з 15 травня 2014 року по 15 травня 2015 року) тривалістю 15 календарних днів; частину щорічної основної відпустки (за період роботи з 15 травня 2015 року по 04 серпня 2015 року) тривалістю 9 календарних днів.

16. З квітня 2015 року по день звільнення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди застосовувались приписи частин третьої і десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VІ (2453-17) ) у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII (192-19) , чинного з 29 березня 2015 року, (далі - Закон №192-VIII (192-19) ) - суддівська винагорода складалася із посадового окладу в розмірі 12180 грн, тобто 10 мінімальних заробітних плат. При звільненні позивач отримав компенсацію за невикористані відпустки виходячи із розміру його суддівської винагороди за останні 12 календарних місяців роботи, без урахування доплати за вислугу років.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII (1401-19) ) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

19. Відповідно до статті 100 та частини першої статті 102 Закону №2453-VI (у редакції, чинній на час досягнення позивачем 65-річного віку) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції. Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.

20. За приписами частини четвертої статті 113 Закону №2453-VІ (у редакції Закону №192-VIII (192-19) ) у разі якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження щодо здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.

21. Норму аналогічного змісту містив і Закон №2453-VI (2453-17) у редакції, чинній на час досягнення позивачем 65-річного віку, - частина четверта статті 102.

22. Згідно із частинами першою-третьою статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII (192-19) ) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

23. Відповідно до частини десятої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII (192-19) ) суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

24. За приписами статті 130 Закону №2453-VI (у редакції, чинній до набрання чинності Законом №192-VIII (192-19) ) та статті 134 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII (192-19) ) суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

25. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

26. Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

27. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

28. Положення статті 126 Конституції України у взаємозв`язку із приписами статті 102 Закону №2453-VI (у редакції, чинній до набрання чинності Законом №192-VIII (192-19) ) і статті 113 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII (192-19) ) свідчать про те, що повноваження судді щодо здійснення правосуддя припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років, незалежно від того, чи був такий суддя звільнений з посади у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на посаді судді.

29. Водночас суддя, повноваження якого щодо здійснення правосуддя припинилися, не має права на отримання доплат до посадового окладу, перелік яких визначений у частині другій статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII (192-19) .

30. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у період з квітня 2015 року по день звільнення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди застосовувались приписи частин третьої і десятої статті 133 Закону №2453-VІ у редакції Закону №192-VIII (192-19) - суддівська винагорода складалася із посадового окладу.

31. Ураховуючи, що 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 досягнув граничного віку перебування на посаді судді (шістдесяти п`яти років) і з 13 вересня 2014 року припинились його повноваження здійснювати правосуддя, то правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач втратив право на отримання доплат до посадового окладу і суддівська винагорода у період з квітня 2015 року по 05 серпня 2015 року йому визначалась правомірно, відповідно до норм чинного законодавства.

32. Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 (v011p710-18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) деякі положення Закону №2453-VI (2453-17) у редакції Закону №192-VIII (192-19) .

33. Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII (192-19) , які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

34. Таким чином, дія частин третьої і десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII (192-19) втратила чинність 04 грудня 2018 року.

35. Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо недоплати позивачеві суддівської винагороди за квітень-серпень 2015 року.

36. За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 (v011p710-18) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки вони виникли до прийняття Конституційним Судом України цього рішення, яке, при цьому, не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

37. Відповідну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 07 квітня 2020 року в справі №802/4063/15-а та від 28 квітня 2020 року в справі №809/859/16 і Суд не вважає за необхідне відступити від цих висновків.

38. Компенсація за невикористані відпустки, як установлено судами попередніх інстанцій, розрахована ОСОБА_1 виходячи із розміру його суддівської винагороди за останні 12 календарних місяців роботи, тобто відповідно до вимог чинного законодавства.

39. За такого правового регулювання і обставин справи, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нараховуючи та виплачуючи позивачеві у спірний період суддівську винагороду, а також при звільненні компенсацію за невикористані відпустки, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

40. Мотиви і доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

41. Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

42. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

43. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що позивачем судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг не сплачувався, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року в справі №802/3928/15-а залишити без змін.