ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 161/10-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Дочірньої компанії “Газ України”
судовому засіданні Національної акціонерної компанії
касаційну скаргу “Нафтогаз України”
на рішення господарського суду Київської області
від 18.07.05
у справі № 161/10-05
господарського суду Київської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України”
Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України”
до Комунального підприємства “Васильків
тепломережа”
Про стягнення 1706336,07 грн.
за участю представників від:
позивача Мандригель Р.С. (дов. № 169/102)
відповідача Кашуба Л.Г. (дов. № 549)
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Газ України“Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України“(позивач) звернулась до господарського суду з
позовом про стягнення з Комунального підприємства
“Васильківтепломережа“(відповідач) 1706336,07 грн, з яких:
1094373,97 грн. - основного боргу, 175793,69 грн. - пені,
1379607,88грн. - інфляційних втрат, 74307,32 грн. - 3% річних,
76627,18 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.07.05
(суддя Тищенко О.В.) позов задоволено частково: з Комунального
підприємства “Васильківтепломережа“на користь Дочірньої компанії
“Газ України“Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України“стягнуто 1094673,97 грн. основного боргу, 284933,91 грн.
інфляційних втрат та три відсотки річних у сумі 74307,32 грн.,
також судові витрати: державне мито в сумі 14540,55 грн. та
100,55 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, в решті позову відмовлено; розстрочено
виконання рішення по справі на рік.
Не погодившись з рішенням в частині відмови в позові та
розстрочки виконання, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення господарського суду Київської області від 18.07.05 в
частині відмови в задоволенні позову та розстрочки виконання
рішення та повністю задовольнити позовні вимоги позивача.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом були
невірно оцінені правові підстави нарахування штрафних санкцій та
надано розстрочку виконання рішення без достатніх правових
підстав.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що між Дочірньою компанією “Газ
України“Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України“(постачальник) та Комунальним підприємством
“Васильківтепломережа“(покупець) укладено Договір на постачання
природного газу для вироблення теплової енергії для потреб
населення, бюджетних установ та організацій від 22.10.02
№ 06/02-1551ТЕ-17, відповідно до умов якого, постачальник
зобов’язується передати покупцю природний газ, виключно для
вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних
установ та організацій, а покупець зобов'язується прийняти та
оплатити газ на умовах Договору.
Відповідно до п. 5.1 договору, ціна за 1000,0 куб. м. газу, з
врахуванням тарифу на транспортування газу та з ПДВ, становить
214,92 грн., в тому числі: вартість газу 157,50 грн., ПДВ на газ
31,50 грн., вартість транспортування газу 21,60 грн. та ПДВ на
транспортування газу 4,32 грн.
Позивач свої зобов'язання щодо поставки газу виконав повністю,
поставивши відповідачу газ обсягом 6575,079 тис. куб. м. на
загальну суму 1413115,97 грн., що підтверджується доданим до
справи актами приймання-передачі від 31.10.02, від 30.11.02 та
від 31.12.02. Відповідач, в порушення умов договору, свої
зобов’язання щодо оплати виконав тільки частково, борг за
поставлений природний газ сплатив в сумі 318442,00 грн. Таким
чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає
1094673,97 грн. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Тому, з врахуванням приписів статті 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
та статей 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, місцевий господарський суд прийшов до вірного
висновку про необхідність стягнення з відповідача 1094673,97
грн. основного боргу. Колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з таким висновком місцевого господарського
суду.
Щодо відмови у стягненні 7% штрафу, то суд зазначає, що така
санкція не може застосовуватися до відповідача всилу приписів
п. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
. Колегія суддів Вищого господарського суду вважає за
необхідне підтримати дану правову позицію, оскільки згідно
конституційних засад дії закону в часі, закон не має зворотної
сили, якщо він посилює відповідальність. Так, правовідносини між
сторонами виникли в 2002 році, до набрання чинності
Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, а відтак, приписи
статті 231 згаданого кодексу ( 436-15 ) (436-15)
на них поширюватись не
повинні.
Разом з тим, з приводу стягнення пені, господарський суд
зазначив, що згідно положень Закону України “Про
реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плата за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”
( 554-15 ) (554-15)
, заборгованість з квартирної плати (плати за
утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-,
газо постачання, послуги водовідведення, електроенергія,
вивезення побутового сміття та рідких нечистот)
(житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та
власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка
склалася на дату набрання чинності цим Законом ( 554-15 ) (554-15)
(1.07.2003р.) перед надавачами житлово-комунальних послуг,
реструктурується на термін до 60 місяців, залежно від суми боргу
та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Відповідач
подав для огляду договори на реструктуризацію заборгованості за
житлово-комунальні послуги на суму 178763,84 грн. Тому суд
дійшов висновку, що пеня не підлягає стягненню.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитися з таким висновком, оскільки борг відповідача перед
позивачем становить 1094673,97 грн., а сума реструктуризованої
заборгованості, на яку не повинна нараховуватися пеня, становить
178763,84 грн. Втім, суд не пояснив, чому на решту суми
заборгованості, щодо якої не було надано доказів
реструктуризації, не повинна нараховуватися пеня, що є
порушенням статей 33, 38, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тому рішення в частині відмови у
стягненні пені підлягає скасуванню та направленню в цій частині
на новий розгляд.
Колегія суддів господарського суду касаційної інстанції не бере
до уваги доводи касаційної скарги про недоцільність розстрочення
виконання рішення, оскільки відповідно до статті 121
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це
питання вирішується місцевим господарським судом з урахуванням
всіх обставин справи та на підставі аналізу документів у справі.
Оскільки Вищий господарський суд України позбавлений права
дослідження та оцінки доказів у справі, то неможливою є
переоцінка обставини щодо доцільності надання відповідачу
розстрочки виконання рішення.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення місцевого
господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у
стягненні пені, а справа –направленню в цій частині на новий
розгляд, в іншій частині рішення господарського суду Київської
області від 18.07.05 слід залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. ч. 3
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 26.08.05
№ 31/10-7968 задовольнити частково. Рішення господарського суду
Київської області від 18.07.05 у справі № 161/10-05 скасувати в
частині відмови у стягненні пені, та в цій частині направити
справу на новий розгляд до господарського суду Київської
області. В іншій частині рішення господарського суду Київської
області від 18.07.05 у справі № 161/10-05залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко