ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 46/243-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача
відповідачів
розглянувши у Приватного підприємства “Алаг”
відкритому
засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 20.12.2004 року господарського суду
(ухвалу) Харківської області
та постанову від 24.02.2005 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі за Заступника прокурора м. Харкова в інтересах
позовом Управління комунального майна та приватизації
Харківської міської ради
до Приватного підприємства “Алаг”
Про виселення
за зустрічним позовом
про спонукання укласти договір,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року заступник прокурора м. Харкова звернувся до
господарського суду Харківської області з позовом в інтересах
держави України в особі управління комунального майна та
приватизації Харківської міської ради до приватного підприємства
“Алаг” про виселення, посилаючись на те, що відповідач
безпідставно займає спірні приміщення, оскільки дія договору
припинена.
Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про
зобов'язання позивача укласти з ним договір оренди на умовах,
запропонованих позивачем.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2004
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 року позовні вимоги за
первісним позовом задоволені.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПП “Алаг” просить вказані судові рішення
скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень
норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Приймаючи рішення про задоволення первісного та відмову у
задоволенні зустрічного позову, господарський суд, з яким
погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що договір
оренди № 1479 від 10.10.1998 року припинено. Крім того, суд
вважав доведеним факт недотримання ПП “Алаг” умов договору
оренди та вимог Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
в період дії договору.
Проте, з зазначеними висновками господарських судів погодитись
не можна, виходячи з наступного.
10.10.1998 року між Управлінням комунального майна та
приватизації Харківської міської ради та ПП “Алаг” було укладено
договір № 1479 оренди нежитлових приміщень загальною площею
246,5 м2, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Динамівська,
2, літ. “А”, строком дії до 10.10.2003 року.
Відповідно до вимог статті 3 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
правовою підставою
користування майном, що перебуває у комунальній власності, є
договір оренди і в разі закінчення строку дії такого договору,
орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об’єкт оренди.
Частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
та п. 6.8 договору оренди
встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або
орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору
після закінчення його строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 17189 від
05.11.2003 р., повідомив відповідача про те, що договір оренди
№ 1479 від 10.10.1998 року припинив свою дію 10.10.2003 року і
на умовах, які були зазначені раніше укладеним договором,
Управління комунального майна та приватизації Харківської
міської ради не дає згоди на продовження дії цього договору
оренди.
При цьому, з матеріалів справи також видно, що зазначеним листом
управління комунального майна та приватизації Харківської
міської ради запропонувало відповідачу за його згодою укласти
новий договір оренди на спірне приміщення при умові проведення
оцінки вартості об'єкта оренди з метою визначення розміру
орендної плати у відповідності до Методики розрахунку та порядку
використання плати за оренду майна. Відповідно даного листа
відповідач зобов'язаний був повідомити позивача про його згоду
на укладання договору оренди у 20-ти денний термін.
У листі відповіді відповідача від 7.11.2003 року зазначено про
згоду на оренду приміщення на умовах, вказаних
позивачем. Пропозиція позивача укласти новий договір
розцінювалась відповідачем як пропозиція укласти договір на
новий строк на умовах позивача, із чим відповідач погодився,
тобто сторони в письмовій формі досягли згоди щодо продовження
строку договору.
Відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо
згідно із законом або угодою сторін договір має бути укладений у
письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання
одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну
листами, телеграмами, телефонограмами, тощо, підписаними
сторонами, які їх надсилають.
Письмова пропозиція позивача на укладання договору та відповідна
письмова відповідь згода відповідача залишені судами без
належної правової оцінки, що визнати законним і обґрунтованим не
можна.
Крім того, господарські суди не звернули уваги та не перевірили
ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які
правовстановлюючі документи на приналежність спірних приміщень
до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно до вимог ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя за
заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в
рішенні, ухвалі описки не зачіпаючи суті рішення.
При цьому під опискою розуміється випадкова помилка в рішенні,
допущена при його викладенні.
31.12.2004 року господарський суд Харківської області прийняв
ухвалу про виправлення описки, якою до резолютивної частини
рішення вніс доповнення “та передати ці приміщення управлінню
комунального майна та приватизації Харківської міської ради,
м. Харків, пл. Конституції, 16.
Аналіз наведеної вище норми закону та зазначеного доповнення дає
суду підстави зробити висновок, що ухвала про виправлення описки
прийнята судом в порушення вимог ст. 84 та 89 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки зачіпає суть
рішення при прийнятті якого зазначені обставини судом не
досліджувались.
Апеляційна інстанція на вказані порушення норм процесуального
права уваги не звернула.
За вказаних обставин суд вважає, що рішення господарського суду
та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням
норм матеріального і процесуального права. не можуть залишатись
без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2004
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 24.02.2005 року скасувати, частково задовольнивши касаційну
скаргу.
2.Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Стратієнко Л.В.
Грек Б.М.