ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 26/333
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ТОВ “Токмацька машинно –тракторна
скаргу станція”
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 08.06.2005
року
у справі за позовом ДП дослідного господарства “Новатор”
Інституту олійних культур УААН
До ТОВ “Токмацька машинно –тракторна
станція”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2004 року, Державне підприємство дослідного
господарства “Новатор” Інституту олійних культур УААН звернулось
з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ “Токмацька
машинно –тракторна станція” 12 000 грн. за поставлене насіння
соняшника “Сула” Ф –1, 1 200 грн. за користування товарним
кредитом та 409,12 грн. пені, а всього 13 609,12 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2005
року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 08.06.2005 року, позов задоволено
частково.
Постановлено стягнути з ТОВ “Токмацька машинно –тракторна
станція” на користь позивача 12 000 грн. основного боргу, 1 200
грн. за користування товарним кредитом, 304,92 грн. пені та
252,13 грн. на відшкодування судових витрат. У іншій частині
позову відмовлено.
У касаційній скарзі, відповідач, посилаючись на неправильну
правову оцінку обставин справи, порушення і неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а
провадження у справі припинити.
Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи викладені у касаційній скарзі, судова колегія
не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 18.06.2004 року
сторони уклали договір купівлі –продажу на умовах товарного
кредиту № 18/6, згідно умов якого, позивач зобов‘язався продати,
а відповідач прийняти і оплатити насіння соняшника “Сула” Ф –1 у
кількості 1000 кг. за ціною 12 грн. за 1 кг., з відстрочкою
платежу до 01.08.2004 року.
На виконання умов договору, по накладній № 0001006 від
18.06.2004 року (а.с. 18) позивач передав відповідачу обумовлену
договором 1 тону насіння соняшника вартістю 12 000 грн., а
представник відповідача, у свою чергу, діючи за дорученням
№ 200532 серія ЯЗИ від 18.06.2004 року прийняв товар (а.с. 17),
за який відповідно до п. 3.1 Договору від 18.06.2004 року, ТОВ
“Токмацька машинно –тракторна станція” зобов‘язалось
розрахуватись до 01.08.2004 року.
Проте відповідач свої зобов‘язання по Договору № 18/6 щодо
своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого у нього
утворилась заборгованість у сумі 12 000 грн.
Згідно пункту 3.3 Договору № 18/6 за користування товарним
кредитом відповідач сплачує 10 відсотків вартості відпущеного
насіння в строк до 01.08.2004 року.
За таких обставин висновки суду першої інстанції і апеляційного
господарського суду щодо стягнення з відповідача суми основного
боргу та 10 відсотків з користування товарним кредитом є
обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на наявних у справі
матеріалах.
Також суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позов і у
частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових
зобов‘язань, оскільки пунктом 5.2 Договору від 18.06.2004 року
встановлено, що за прострочку виконання грошових зобов‘язань,
які виникли з цього договору, винна сторона сплачує контрагенту
пеню у розмірі 0,5 відсотків за кожен день прострочки платежу,
але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період
прострочки.
Що ж до посилань відповідача на продаж товару неналежної якості
то суд першої інстанції і апеляційний суд правильно виходили з
того, що ця обставина матеріалами справи не підтверджується.
Залишок насіння соняшника на складі позивача є кондиційним, що
підтверджується сертифікатом БН 027230, прийнявши товар на
складі позивача, як це передбачено п. 2.3 договору відповідач
своїх заперечень не висловив, відбір проб у порядку, визначеному
ДСТУ-4138-2002 не здійснив, а тому підстав для висновків щодо
неякісності насіння у суду не було.
За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції і
апеляційного господарського суду ґрунтуються на матеріалах
справи, яким дана належна правова оцінка і доводами касаційної
скарги не спростовуються судова колегія не вбачає підстав для
скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі
мотивів, а тому керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 08.06.2005
року, - без змін.