ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
06.10.2005                                  Справа N 9/91-05-1918
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого            Дерепи В.І.
суддів                 Грека Б.М.
                       Стратієнко Л.В.
з               участю Гудков С.О., Кваша Є.В., Богун В.М.
представників:         Хіневич І.О.
позивача:
відповідача:
розглянувши у          товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому    “Микморспецбуд”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення             господарського суду Одеської області від
                       19.05.2005 р.
та постанову           постанову       Одеського   апеляційного
                       господарського суду від 12.07.2005 р.
у справі               № 9/91-05-1918
за позовом             товариства з обмеженою відповідальністю
                       “Микморспецбуд”
до                     відкритого акціонерного товариства
                       “Чорноморгідробуд”
 
про   стягнення 266 733,58 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У  лютому  2005  р. позивач звернувся в суд з вказаним  позовом,
посилаючись  на  те,  що 09.10.2003 р.  між  ним  і  БУ–430  ВАТ
“Чорноморгідробуд” було укладено договір № 09/03,  згідно  якого
останньому  було  надано морський плавкран  для  використання  у
закритій  акваторії  порту Іллічівськ.  В  порушення  договірних
зобов’язань  відповідач не оплатив в повному обсязі надані  йому
за   договором  послуги,  а  тому  ТОВ  “Микморспецбуд”  просило
стягнути  з ВАТ “Чорноморгідробуд” основну суму боргу у  розмірі
139 651,08 грн. та 127,082,5 грн. пені.
 
В  подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив  стягнути
139  651,08 грн. основного боргу, 9 748,8 грн. пені,  99  098,86
грн.  збитків,  2  089,03 грн. 3% річних від  простроченої  суми
боргу.
 
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2005  р.
(суддя  Бакланова Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного   господарського  суду   від   12.07.2005   р.,   в
задоволенні позову відмовлено.
 
В   касаційній   скарзі  позивач,  посилаючись  на   неправильне
застосування   норм  матеріального  права  та   порушення   норм
процесуального  права, просить скасувати постановлені  у  справі
судові рішення.
 
Заслухавши  пояснення представників сторін,  обговоривши  доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно  до  ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
          юридична  особа
набуває  цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки  через
свої  органи, що діють у межах прав, наданих їм за  законом  або
статутом (положенням).
 
Як   вбачається   з  матеріалів  справи  і  встановлено   судом,
09.10.2003   р.   між   ТОВ  “Микморспецбуд”   та   БУ-430   ВАТ
“Чорноморгідробуд”  було  укладено договір  про  надання  послуг
№  09/03 строком з 10.10.2003 р. по 10.11.2003 р.,, згідно  умов
якого  позивач зобов’язався надати БУ-430 ВАТ “Чорноморгідробуд”
морський  плавучий кран вантажопідйомністю 100 т “Чорноморець-3”
для  використання його у закритій акваторії порту Іллічівськ  на
будівельно-монтажних роботах.
 
Згідно акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та БУ-430 ВАТ
“Чорноморгідробуд”  станом  на  01.07.2004   р.   заборгованість
останнього  перед  позивачем за договором становить  139  651,08
грн.
 
Відмовляючи  в  задоволенні позову, місцевий  господарський  суд
виходив   з   того,  що  зазначений  договір  не  породжує   для
відповідача   обов’язків,  оскільки  підписаний  неуповноваженою
посадовою  особою, адже згідно п. 14 Положення про  БУ-430  його
начальник  діє  від  імені  ВАТ “Чорноморгідробуд”  на  підставі
довіреності, відповідно до якої договори на суму понад  100  000
грн.  він  має  право укладати лише за письмовим  узгодженням  з
правлінням  ВАТ  “Чорноморгідробуд”.  В  даному  випадку   такого
узгодження не було.
 
Крім  того,  позивач  відповідно до вимог  ст.  33  ГПК  України
( 1798-12   ) (1798-12)
           не  надав  належних  доказів  щодо   існування
заборгованості  відповідача перед ним, оскільки  акт  звірки  не
первинним  бухгалтерським документом, на  підставі  якого  можна
безперечно    можна   встановити   наявність   чи    відсутність
цивільно-правових чи господарсько-правових зобов’язань сторони.
 
З  такими  висновками обгрунтовано погодився і  суд  апеляційної
інстанції.
 
Доводи  касаційної  скарги  висновків  суду  не  спростовують  і
підстав  для скасування судових рішень, постановлених відповідно
до  вимог  закону та на підставі встановлених у справі обставин,
немає.
 
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
касаційну   скаргу   товариства  з  обмеженою   відповідальністю
“Микморспецбуд”    залишити   без   задоволення,    а    рішення
господарського  суду  Одеської  області  від  19.05.2005  р.  та
постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
12.07.2005 р. у справі за № 9/91-05-1918 –без змін.
 
Головуючий    В.І. Дерепа
 
Судді         Б.М. Грек
 
              Л.В. Стратієнко