ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2005 Справа N 2-18/3851-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача –Бобко В.А.,
відповідача –Мартьянова О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Селянська промислова Артіль” на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року у справі за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива” до
Закритого акціонерного товариства “Селянська промислова Артіль”
про стягнення 283 850 грн. заборгованості, 261 142 грн. пені,
4 829, 33 грн. річних, 27 491 грн. витрат по оплаті послуг
адвоката,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
1-4.03.2005 року позов задоволений частково. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 283 850 грн. заборгованості,
1782,81 грн. 3% річних, пені в сумі 7170, 55 грн., судові
витрати. Надано ЗАТ “Селянська промислова артіль” відстрочку
виконання рішення в частині стягнення основної заборгованості у
розмірі 283850 грн. на період до 01.06.2005 року. В решті
частини позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.05.2005 року рішення суду змінено. Позов задоволений
частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача
заборгованість в сумі 283850 грн., 261142 грн. пені, 4829, 33
грн. річних, судові витрати. В решті позову відмовлено. Рішення
суду в частині надання відстрочки виконання рішення до
01.06.2005 року скасовано.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач просить її
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судом, 20.04.2004 року між сторонами у
справі був укладений договір про надання послуг.
За умовами укладеного договору, замовник доручає, а виконавець
приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт по прибиранню
сільськогосподарських культур, що знаходяться на площах
замовника відповідно до умов справжньої угоди, а саме: пшениця
на площі 3000 га; ячмінь на площі 1000 га; гірчиця -1000 га;
жито-100 га.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором про надання послуг одна сторона (виконавець)
зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або
здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити
виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено
договором.
Відповідно до п. 1.2 кількість, ціна продукції вказується в
товарно-транспортній накладній, яка є невід'ємною частиною
даного договору.
Згідно п. 4.1 укладеного договору, розрахунки між сторонами
здійснюються на підставі актів виконаних робіт, які підписуються
представниками сторін.
На виконання умов договору, за результатами виконаних за угодою
робіт сторони підписали два акта виконаних робіт на загальну
суму 447850 грн.
У визначений договором термін, відповідач вартість виконаних
виконавцем робіт оплатив частково.
Тому, рішенням місцевий суд обгрунтовано стягнув з відповідача
решту суму заборгованості в розмірі 283 850 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для
належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
, іншими законами
або договором.
Як встановлено судом, пунктом 4.4 укладеного сторонами договору
передбачається сплата відповідачем пені за кожний день
прострочки платежу від суми невиконаного зобов’язання.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції не врахував
вимоги ст. 233 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції
надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право
зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:
ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін,
які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші
інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення
зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських
відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити
розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанову апеляційної
інстанції слід змінити в частині стягнення з відповідача пені,
зменшивши її розмір до 100000 грн.
В решті частини оскаржувана постанова апеляційного
господарського суду, як прийнята з правильним застосуванням норм
матеріального права щодо стягнення заборгованості та річних
підлягає залишенню без змін.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно визнав законними
висновки місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимоги
про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 27491грн.
Згідно ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності обставин,
які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у строк,
суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. При
цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх
фінансове становище, ступень вини у виникненні спору та інші
обставини.
Враховуючи, що заявником не вказані обставини, що роблять
неможливим виконання рішення суду, апеляційний господарський суд
обгрунтовано скасував рішення місцевого суду в частині надання
відстрочки виконання рішення до 01.06.2005 року.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.05.2005 року змінити в частині стягнення пені, зменшивши
розмір стягнення до 100 000 грн., частково задовольнивши
касаційну скаргу.
В решті постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко