812/640/16 Про визнання протиправною бездіяльність ДФС щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та зобов`язання подати до ГУ ДКСУ області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 10.02.2021 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ПАТ "Луганськтепловоз" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ у м. Луганську), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДП у м. Харкові), Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКСУ у Харківській області), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (т.1 а.с. 4-8, т.21 а.с. 127-129), просило:

- визнати протиправною бездіяльність СДПІ у м. Луганську, перебіг якої розпочався 2 липня 2015 року та триває, що втілилася у ненаданні до ГУ ДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 61 491 525 грн;

- зобов`язати СДПІ у м. Харкові у п`ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати до ГУ ДКСУ у Харківській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2014 року в розмірі 61491525,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність СДПІ у м. Луганську щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року на суму 61 491 525 грн ГУ ДКСУ у Луганській області; зобов`язано СДПІ у м. Харкові надати ГУ ДКСУ у Харківській області висновок про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 61 491 525 грн ПАТ "Луганськтепловоз".

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

ПАТ "Луганськтепловоз" скористалося своїм правом та надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 10 лютого 2021 року, учасники справи не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавали.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Луганськтепловоз" зареєстрований в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до витягу №1528054500027 з реєстру платників податку на додану вартість (т.1 а.с.9,10).

До вересня 2016 року Товариство перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 №1528051400090 (т.1 а.с.11).

Розпорядження Державної фіскальної служби України від 18.09.2016 №47-р. "Щодо переведення платників податків" платника СДПІ у м. Луганську - ПАТ "Луганськтепловоз" переведено на обслуговування до СДПІ у м. Харкові (т.21 а.с. 240-241).

18.06.2014 позивачем в порядку та формі, передбачених п.201.15 ст. 201 ПК України, до СДПІ у м. Луганську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року з додатками, серед яких були розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 61 525 452,00 грн.

На підставі наказу від 21.04.2015 №34 у період з 20.05.2015 до 26.05.2015 СДПІ у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень, червень, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2015 №14/19-0/05763797.

Пунктом 4.1 висновків акту перевірки встановлено наступні порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2 ст.198, пп.201.6, пп.201.7, пп.201.10 ст. 201 ПК України - завищено суму податкового кредиту за квітень 2014 року у сумі 34927,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 34927,00 грн;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2014 року на загальну суму ПДВ у розмірі 34927,00 грн.

Таким чином, в ході перевірки підтверджено суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року у розмірі 61 491 525 грн, не підтверджено - 34 927 грн.

09.06.2015 ПАТ "Луганськтепловоз" до СДПІ у м. Луганську подані заперечення №866-197 до акта перевірки, в яких Товариство просило анулювати висновки, викладені в акті перевірки, про завищення суми від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетним відшкодуванням за квітень, червень, грудень 2014 року в розмірі відповідно 34927,00 грн, 14450,00 грн та 1472637,00 грн; про завищення бюджетного відшкодування за травень, липень 2014 року, січень 2015 року на суму відповідно 34927,00 грн, 14450,00 грн, 1472637,00 грн.

11.06.2015 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період травень 2014 року, яким зменшено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 34927,00 грн, від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 34927,00 грн, та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 34927,00 грн, а також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, на суму 61 491 525 грн.

Листом СДПІ у м. Луганську за результатами розгляду заперечень позивача до акту перевірки надано відповідь від 16.06.2015 №1658110/0/28-05-19 "Про розгляд заперечень" з посиланнями на подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року.

Вважаючи, що СДПІ у м. Луганську допустило бездіяльність, не надаючи висновок ГУ ДКС про належне йому бюджетне відшкодування, про яке йшла мова вище, звернувся до суду.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі акта перевірки від 03.06.2015 №14/19-0/05763797 СДПІ у м. Луганську не приймалося податкових повідомлень-рішень, натомість суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року в розмірі 61 491 525 грн за результатами перевірки підтверджено, а висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, всупереч вимог статті 200 ПК України - не надано.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.10 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктами 200.10 - 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Разом із тим, вирішуючи спір у даній справі, суди не врахували, всіх обставин, що мають значення вирішення спору, зокрема, для формування висновку щодо наявності або відсутності у Позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, в обґрунтування позиції щодо неможливості вчинення дій щодо повернення сум бюджетного відшкодування відповідачем до суду апеляційної інстанції надано лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648 (т.22 а.с. 46), в якому остання інформує контролюючий орган про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Правова оцінка обставин, що зазначені у цьому листі, як підстави, що впливає на можливість вчинення дій щодо повернення сум бюджетного відшкодування, залишені поза межами дослідження судом апеляційної інстанції.

Суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики Верховного Суду щодо необхідності врахування відповідних обставин (в тому числі щодо зупинення Службою безпеки України операцій з бюджетними коштами) при вирішенні спорів, що складаються за подібних правовідносин. Так, аналогічний підхід вже був застосований Верховним Судом у постановах 12 квітня 2018 року у справі №812/1612/16, від 29 березня 2018 року у справі №812/957/16, від 26 лютого 2019 року у справі №812/1409/16, від 15 травня 2018 року у справі №812/1413/16, від 29 грудня 2020 року у справі № 812/483/16.

Разом з тим, фактична наявність відповідних обставин, що впливають на наявність правових підстав для здійснення відповідачем та органом казначейства дій, передбачених статтею 200 ПК України, а також оцінка відповідних доказів на їх підтвердження залишились поза межами дослідження судами попередніх інстанцій. Тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції, в свою чергу, позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи й надавати їм оцінку з огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ.

Вказане залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, при цьому колегія суддів звертає увагу, що оцінка таким обставинам та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За приписами частини 4 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648 відповідачем надано саме до суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України, вжити визначені законом заходи необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року скасувати.

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.