ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2005 Справа N 35/432
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Відкрите акціонерне товариство
судовому засіданні “Сумиобленерго”, м. Суми
касаційну скаргу
на постанову від 01.06.2005
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 35/432
господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Державна енергогенеруюча компанія
“Центренерго”, м. Київ
До Відкритого акціонерного товариства
“Укрнафта”, м. Київ
Відкритого акціонерного товариства
“Сумиобленерго”, м. Суми
Спільне українсько –білоруське
треті особи підприємство “Укртехносинтез”, м. Суми
Державне підприємство “Енергоринок”, м.
Київ
Про стягнення 15 854 957,14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Юр Л.С., Шубін В.М.
від відповідача - Сидоренко А.В., Турчин С.М.
В С Т А Н О В И В:
Відкритим акціонерним товариством Державною енергогенеруючою
компанією “Центренерго” заявлено позов до Відкритого
акціонерного товариства “Укрнафта” та Відкритого акціонерного
товариства “Сумиобленерго” про стягнення 15854957,14 грн. як
безпідставно отриманих.
До винесення рішення у справі позивач змінив підстави заявлених
вимог і просив стягнути зазначену суму на підставі договорів про
відступлення вимоги.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.01.2005, залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 01.06.05. позов задоволено частково. З ВАТ “Сумиобленерго”
на користь ВАТ ДЕК “Центренерго” стягнуто 11500000 грн.
Ухвалені судові акти вмотивовані положеннями статті 530
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
“Сумиобленерго” просить скасувати прийняті у справі рішення, у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 509 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скаржник звертає увагу суду на те, що в умовах договорів, на які
посилається позивач, як на підставу стягнення коштів, відсутні
зобов’язання ВАТ “Сумиобленерго” сплатити ВАТ ДЕК “Центренерго”
грошові кошти в сумі 11500000 грн. Зазначеними договорами,
вказує боржник, не передбачено порядок розрахунків між
сторонами. Додаткові угоди, якими повинні були бути передбачені
умови розрахунку між сторонами, не укладалися.
Крім того, позовні вимоги заявлені після сплину позовної
давності і на цій підставі суд мав відмовити у задоволенні
позову.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом ВАТ ДЕК “Центренерго” зазначило
підставою для стягнення коштів чотирьохсторонній договір за №
120 від 25.07.1997 про виконання взаємних поставок.
За цим договором ДП “Охтирканафтогаз” ВАТ “Укрнафта” здійснило
поставку газу ВАТ “Центренерго”, яке в свою чергу провело
розрахунки з ВАТ “Сумиобленерго” на суму 11500000 грн.
В подальшому рішенням суду договір № 120 від 25.07.97 було
визнано неукладеним, що на думку ВАТ ДЕК “Центренерго” дає йому
підстави для витребування безпідставно отриманих ВАТ
“Сумиобленерго” коштів.
Пунктом 4.3 договору № 120 від 25.07.1997 передбачено, що
розрахунки між сторонами угоди здійснюються переказними
дорученнями на суму отриманого газу та вугілля. Тобто 4-х
стороння угода за № 120 від 25.07.1997 не передбачала розрахунку
між сторонами грошовими коштами.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1997 за
№ 487 “Про вдосконалення системи розрахунків за спожиту
електричну і теплову енергію” ( 487-97-п ) (487-97-п)
втановлено, що
розрахунки з енергопостачальними компаніями здійснюються
виключно у грошовій формі. Виключення встановлено для
постачальників палива (вугілля, газу, мазуту), які отримують
електроенергію в рахунок поставленого палива.
При розгляді судом справи № 37/482 з’ясовано, що ДП
“Охтирканафтогаз” ВАТ “Укрнафта” поставило ВАТ ДЕК “Центренерго”
для Зміївської теплоелектростанції газ за договором № 120 від
25.11.1997 протягом.11.1997 –березня 1998, 60750 куб. м. на суму
19140421,37 грн., за який ВАТ ДЕК “Центренерго” розрахувалося
частково, на суму 4354957,14 грн.
Договір за № 120 від 25.11.1997 передбачав взаємні поставки 4-х
його учасників.
В постанові Вищого господарського суду України від 17.07.2003 у
справі № 37/482, якою були скасовані попередні рішення
Київського апеляційного господарського суду у цій справі, а
справу передано на новий розгляд звернуто увагу судових
інстанцій на те, що у справі № 1484-9/146 господарського суду
Сумської області не заявлялися позовні вимоги про визнання
неукладеним договору № 120-УГС від 25.11.1997. Такого роду
вимоги не були предметом розгляду судом і суд не приймав рішення
про визнання цього договору неукладеним.
Змінивши підстави заявлення позову ВАТ ДЕК “Центренерго”
стверджує, що правовідносини між “Центренерго” та ВАТ
“Сумиобленерго” регулюються договорами про відступлення права
вимоги. Однак, з матеріалів справи вбачається і це встановлено
судом, що зазначені угоди укладені на виконання саме договору №
120 від 25.11.1997. Протокол № 2 від 06.08.1998 проведення
погашення взаємної заборгованості на який посилається суд,
складено за участю ДП “Охтирканафтогаз” ВАТ “Укрнафта”, отже
оцінка взаємовідносин сторін за угодами про відступлення права
вимоги неможлива без врахування правовідносин, що склалися між
сторонами за договором № 120 від 25.11.1997.
ВАТ “Сумиобленерго”, заперечуючи вимоги позивача стверджує про
те, що розрахувалося з позивачем повністю, відповідно до умов
договору за № 120 від 25.11.1997, поставляючи електроенергію за
вказівкою СП “Укртехсинтез” учасника цього договору перед яким
був зобов’язаний інший учасник договору –ВАТ “Укрнафта”.
Суд першої та другої інстанції не отримали пояснень учасника
договору СП “Укртехсинтез” з приводу взаємних поставок за
договором № 120 від 25.11.1997. Відсутні в матеріалах справи і
пояснення ДП “Охтирканафтогаз” ВАТ “Укрнафта” про заборгованість
перед СП “Укртехносинтез” і яким чином здійснювалося погашення
цього боргу.
Між тим, з рішення арбітражного суду Сумської області від
25.09.2001 у справі № 1484-9/146 (том 1 стор.5) вбачається, що
СП “Укртехносинтез” відхилив позовні вимоги ВАТ “Укрнафта”,
заявлені на підставі договору № 120 УГС від 25.11.1997,
пояснивши, що він здійснював співробітництво за вказаним
договором із ВАТ “Сумиобленерго” та станом на 23.04.2001 не має
заборгованості перед останнім.
Правовідносини між сторонами договорів про відступлення права
вимоги виникли у 1997-1998 рр. Повідомлення Національного
Диспетчерського Центру про зменшення кредиторської
заборгованості ДАЕК “Центренерго” та зменшення дебіторської
заборгованості ВАТ “Сумиобленерго” отримані також у 1997 –1998
рр.
Отже, свої вимоги до ВАТ “Сумиобленерго” позивач повинен був
заявити протягом встановленого ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строку.
Вирішуючи питання щодо строку позовної давності, суд мав
виходити з положень глави У Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 р., оскільки спірні відносини сторін
виникли до набуття чинності Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в редакції 2003 року (постанова Верховного Суду
України від 26.10.2004 у справі № 43/632).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалені у
справі рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими у
зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий
розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції
необхідно врахувати, що обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї
справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2006 та рішення господарського суду м. Києва від
25.01.2005 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська