ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2005 Справа N 12/1
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Закритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Теплогазмонтаж”, м. Запоріжжя
касаційну скаргу
на постанову від 30.03.2005
Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 12/1
господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Підприємство “ЕТІКа”
м. Запоріжжя
До Закритого акціонерного товариства
“Теплогазмонтаж”, м. Запоріжжя
Про стягнення 14 883,42 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Деева Ю.Б.
від відповідача – Плюта О.А.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.2005,
яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 30.03.2005 задоволено позов Товариства з
обмеженою відповідальністю “Підприємство ЕТІКА” до Товариства з
обмеженою відповідальністю “Теплогазмонтаж” про стягнення 14
883,42 грн. заборгованості по договору субпідряду № 9 від
28.01.2003 р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю
“Теплогазмонтаж” на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “Підприємство “ЕТІКА” 14 883,42 грн. боргу,
розстрочено стягнення на шість місяців з щомісячним стягненням
по 2 482 грн. до 30-го числа кожного місяця. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 148, 83 грн. витрат на державне
мито та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином та у встановлений законом або
договором строк.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що
підтверджується відповідними доказами, а відповідач свої
зобов'язання виконав частково, сплативши частину наданих послуг
в сумі 18 000 грн. чим порушив умови договору.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського
суду скаржник просить їх скасувати та передати справу на новий
розгляд посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 153 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між
сторонами у формі що вимагається в належних випадках досягнуто
згоди з усіх суттєвих умов.
Згідно з положеннями ст. 154 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір може
бути укладений як шляхом складання одного документа так і шляхом
обміну листами, телеграмами, телефонограмами і т.п.
На думку скаржника, лист № 74-01 від 22.09.2003 р. свідчить про
угоду сторін до договору субпідряду № 9 про встановлення
дисконту в розмірі 25% від суми 29 757,42 грн. Оплаті за
виконані роботи, з врахуванням наданого дисконту підлягає лише 7
444,06 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за прийняті
генпідрядником фактично виконаних субпідрядником робіт
проводиться генпідрядником на протязі 65-ти банківських днів з
моменту їх виконання і прийняття робіт по формі № 2 та платіжної
вимоги –доручення.
Судом не встановлено факт отримання генпідрядником платіжних
вимог-доручень.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Теплогазмонтаж”
(генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю
“Підприємство “ЕТІКА” (субпідрядник) 28.01.2003 укладено договір
субпідряду № 9 відповідно до умов якого генпідрядник доручив
субпідряднику виконати роботи з поточного та капітального
ремонту ОГЕ ВАТ “Дніпроспецсталь”.
Орієнтовна вартість виконаних робіт з врахуванням додаткової
угоди № 1 до договору складає 50 000 грн. .
Додатковою угодою № 2 від 01.10.2003 до договору сторони
погодили проведення підрядних робіт по об’єкту “Бойлерна” на ВАТ
“Запоріжкокс” на загальну суму 3 600 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору генпідрядник оплачує фактично
виконані роботи на підставі підписаної ним довідки форми № 2в.
Оплата за прийняті генпідрядником фактично виконані
субпідрядником роботи проводяться генпідрядником на протязі 65
банківських днів з моменту їх виконання та приймання робіт за
довідкою форми № 2в та платіжної вимоги доручення (п. 3.2
договору).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач
виконав роботи на загальну суму 32 883,42 грн., що
підтверджується актами приймання виконаних робіт з ремонту.
В свою чергу відповідач виконав договірні зобов'язання частково
перерахувавши позивачу кошти на загальну суму 18 000 грн, що
підтверджується платіжними дорученнями.
Заборгованість відповідача становить 14 883,42 грн.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо
задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Посилання скаржника на те, що сторони дійшли згоди на
застосування дисконту 25 % при оплаті за виконані роботи
перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як
необґрунтоване, оскільки відповідач на лист ТОВ “Підприємство
SЕТІКА” щодо перерахування суми за виконані роботи з пропозицією
на дисконт 25% письмової відповіді не надав, тому не можна
вважати погодженою вказану умову відповідно до вимог ст. 154 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи скаржника про те, що судом не встановлено факт отримання
генпідрядником платіжних вимог-доручень спростовується
матеріалами справи, а саме платіжними вимогами-дорученнями № 1
від 31.01.2003, № 5 від 28.02.2003, № 7 від 31.03.2003, № 8 від
31.03.2003, № 11 від 29.04.2003, № 13 від 29.05.2003, № 14 від
29.05.2003, № 14 від 30.06.2003.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваних
рішень повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи,
дослідили та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням
відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Запорізьким апеляційним господарським
судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.03.2005 у справі № 12/1 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Головуючий: Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська