ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2005 Справа N 26/216
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
–головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Запорізького обласного центру
зайнятості, м. Запоріжжя,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.06.2005
зі справи № 26/216
за позовом Запорізького обласного центру зайнятості (далі –Центр
зайнятості)
до Української державної корпорації по виконанню монтажних і
спеціальних будівельних робіт “Укрмонтажспецбуд” (далі
–Корпорація), м. Київ,
про стягнення 21 561,77 грн.,
за участю представників:
позивача –Костяникової І.В.,
відповідача –Григоренка В.В.,
В С Т А Н О В И В:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва з
позовом про стягнення з Корпорації 21 561,77 грн. пені.
Рішенням названого суду від 13.04.2005 (суддя Пінчук В.І.) позов
задоволено. Прийняте рішення мотивовано тим, що Корпорація за
порушення умов договору в частині строків виконання робіт має
нести відповідальність перед позивачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий
суддя, судді Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П.) рішення місцевого суду
від 13.04.2005 скасовано та в задоволенні позову відмовлено.
Прийнята постанова мотивована відсутністю вини відповідача перед
позивачем.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр
зайнятості просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 08.06.2005 скасувати через неправильне
застосування норм матеріального права, а рішення місцевого суду
залишити без змін.
Корпорація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила
про безпідставність її доводів та просила постанову апеляційного
суду залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що:
- 16.01.2004 позивачем та відповідачем укладено Договір № ЗП7-
ГП/192 на виконання підрядних робіт (далі –Договір) на
будівництво центру зайнятості в місті Мелітополі;
- на виконання підпункту 2.3 Договору та відповідно до пункту 3
Регламенту фінансування будівництва, реконструкції, капітального
та поточного ремонту будинків (приміщень) державної служби
зайнятості (додаток до наказу Державного центру зайнятості від
26.03.2004 № 35) авансування робіт в обсязі 30 % зведеного
кошторисного розрахунку по об’єкту будівництва, реконструкції та
капітального ремонту здійснюється на строк до 90 днів, позивачем
перераховано відповідачеві аванс у сумі 660 000 грн.;
- відповідно до підпункту 5.2 Договору за невиконання термінів
по етапах робіт згідно з додатками (календарними планами), за
затримку надання актів виконаних робіт за формами КБ-2, КБ-3,
нездачу об’єктів державній комісії в передбачені договором
терміни генпідрядник (відповідач) сплачує пеню в розмірі
облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше
10 % від суми невиконаних робіт;
- 30.09.2004 відповідачем надано акт виконаних робіт на суму 282
237,60 грн.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що;
- комплекс робіт, передбачених Договором, відповідач
зобов’язався розпочати не пізніше 5-ти робочих днів після
одержання дозволу Державного архітектурно-будівельного контролю
(підпункт 3.1 Договору), тоді як позивач, в свою чергу, був
зобов’язаний надати необхідну проектну документацію і необхідні
дозвільні документи по об’єкту в дводенний термін з моменту
підписання Договору (підпункт 5.3);
- відповідно до протоколу розбіжностей до Договору строк
виконання робіт за договором встановлений до 31.12.2004
(підпункт 3.2);
- позивач перерахував відповідачеві аванс 25.02.2004 в сумі 500
000 грн., 05.04.2004 –160 000 грн., а всього 660 000 грн.;
- позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 26.05.2004
по 05.12.2004;
- дозвіл № 85 на виконання будівельних робіт видано
Мелітопольському міському центру зайнятості лише 05.08.2004.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Як встановлено апеляційною інстанцією, позивач відповідно до
підпункту 5.3 Договору мав в дводенний термін з моменту
підписання договору (16.01.2004) надати необхідну проектну
документацію і необхідні дозвільні документи по об’єкту, але на
порушення цієї умови дозвіл за № 85 на виконання будівельних
робіт отримано Мелітопольським міським центром зайнятості лише
05.08.2004, що, в свою чергу, призвело до порушення позивачем
умов підпункту 5.3 Договору.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку
про те, що Центром зайнятості не доведено порушення з вини
Корпорації строків виконання робіт за Договором.
Посилання скаржника на нормативно встановлену необхідність
використання отриманого авансу протягом 90 днів і необхідність
повернення коштів, що не були використані, не спростовує
наведеного щодо зобов’язань сторін за Договором, а тому й не
може бути підставою для задоволення касаційної скарги.
Твердження Центру зайнятості про несвоєчасне отримання ним
дозволу на виконання будівельних робіт через несвоєчасне
виконання проектних робіт саме відповідачем, який є
генпроектувальником центрів зайнятості по Україні в цілому та,
зокрема, по Запорізькій області, також не може бути підставою
для задоволення даного позову, оскільки знаходиться поза межами
Договору від 16.01.2004 № ЗП7-ГП/192.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
те, що постанова апеляційного господарського суду зі справи
відповідає встановленим ним обставинам справи, прийнята з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і
передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 зі справи № 26/216 залишити без змін, а касаційну
скаргу Запорізького обласного центру зайнятості - без
задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б.Львов