826/17509/16 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 09.02.2021 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження справу №826/17509/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 (суддя Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Літвінова Н.М.),

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі також ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі також Одеська митниця, відповідач) у якому позивач просить визнати протиправними дії Одеської митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 27.12.2015 №500040403/2015/006792, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2015 №500040403/2015/000107/2 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2015 №500040403/2015/00114.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, оскільки надані до митного оформлення документи є достатніми для визначення вартості товару за ціною договору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська митниця звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №826/17509/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ( КАС України (2747-15) ) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/17509/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 09.02.2021.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Також, відповідач наголошує, що позивач звернувся до суду з позовом після закінчення встановленого частиною першою статті 99 КАС України шестимісячного строку. Обставини щодо порушення позивачем строку звернення з адміністративним позовом залишено судами попередніх інстанцій поза увагою, а відтак судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема частини другої статті 100, пункту 9 частини першої статті 155 КАС України. Відповідач вважає, що оскільки в адміністративному позові та доданих до нього матеріалах не наведено об`єктивних причин, які заважали позивачу своєчасно звернутися до суду, то у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави залишити позовну заяву без розгляду.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, у якому просить передати справу №826/17509/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо визначення строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, встановлений КАС України або у строк, не пізніше закінчення 1095 дня, визначений Податковим кодексом України (2755-17) . Митний орган у клопотанні наводить приклади висновків, викладених у постановах Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду. На думку відповідача, у рішеннях касаційних судів відсутня єдина правозастосовча практика. Крім того, просить врахувати, що у рішенні про коригування митної вартості товарів не визначається сума податків та зборів, які підлягають сплаті до бюджету, вказане рішення не відноситься до рішень контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, прийняття митницею зазначеного рішення не породжує обов`язку у платника сплатити податки і збори.

Позивач не погодився з вимогами касаційної скарги. ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" подано заперечення, позивач вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Позивач наголошує, що подані до митного оформлення документи містили достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Крім того, як зазначає позивач, відповідач прийнявши спірне рішення, здійснив адміністрування митних платежів, а саме - збільшив базу оподаткування імпортованих товарів (митну вартість товарів, що призвело до збільшення сплачених податків). Таким чином, Одеська митниця у процесі виконання покладених не неї законом обов`язків щодо адміністрування митних платежів, у розумінні Податкового кодексу України (2755-17) є контролюючим органом. Вказані обставини підпадають під дію статті 102 податкового кодексу України, положеннями якої визначено строк давності у 1095 днів. За таких обставин, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником рішення, що оскаржується.

Розглянувши клопотання відповідача про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд не вбачає підстав для його задоволення, та зазначає.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень, викладених у частинах третій-п`ятій статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як вказав відповідач у клопотанні, що розглядається, ця справа містить виключну правову проблему, у правовідносинах щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.

Втім, касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно якої митна вартість, скоригована відповідним рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49- 50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов`язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до бюджету. Відтак, безпідставним є застосування загального строку звернення до суду в межах спірних правовідносин, в той час застосуванню підлягає строк, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України. Зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №815/2541/17, від 04.09.2018 у справі №826/19630/16. Таким чином, у категорії справ про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом сформована правозастосовча практика. Позиція відповідача про неоднакове застосування судами норм права не може слугувати підставою для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Слід враховувати підстави для направлення справи на розгляд, викладені у статті 346 КАС України, які розширеному тлумаченню не підлягають.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" 13.01.2015 укладено контракт №СТ20-001/1501 з ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі", відповідно до умов якого позивач зобов`язувався придбати мінеральну воду "Боржомі" в асортименті та кількості, що визначаються при кожному замовленні за згодою сторін контракту.

02.03.2015 між позивачем та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом, що обумовлено девальвацією гривні та зниженням платоспроможності покупців.

На виконання вимог контракту ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" 27.12.2015 здійснено поставку товару, за цінами відповідно до контракту, з урахуванням укладеної додаткової угоди №1.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, декларантом позивача подано до митниці вантажну митну декларацію №500040403/2015/006792 від 27.12.2015, де ціну товару визначено за першим методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано до митного органу документи: митна декларація, вагонна відомість, накладні, передатна відомість, банківські платіжні документи, що стосуються поставленого товару, прайс-лист виробника товару; висновки про вартісні характеристики товару; виписка з бухгалтерських документів покупця, щодо відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів, розрахунок ціни (калькуляція), рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист до інвойсу, страховий поліс, копія угоди щодо внесення змін до відкритого полісу, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, зовнішньоекономічний контракт, договір до внутрішнього договору, договір про надання послуг митного брокера, інформація про результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного, ветеринарно-санітарного контролю всіх харчових продуктів, сертифікат про проходження товару, копія митної декларації країни відправлення, довіреності та листи.

Митним постом "Іллічівськ" Одеської митниці 27.12.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000107/2, яким митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2015 №500040403/2015/00114.

Передумовою для прийняття спірного рішення стало те, що відповідач дійшов висновку про існування взаємозв`язку між продавцем товару IDS BORGOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару - ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи". До вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом. При визначенні митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення обґрунтовується тим, що під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що у митного органу є підстави вважати про наявність взаємозв`язку між покупцем і продавцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а також те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально відповідно до частини третьої статті 58 МК України, зокрема не подано банківських документів, які стосуються поставки товару, що оцінюється.

Розглядаючи справу, суди встановили, що згідно умов зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі України.

З вказаного слідує, що банківський документ, який стосується поставки товару, що оцінювався митним органом не міг бути поданий декларантом до митного оформлення.

У спірних правовідносинах митний орган дійшов висновку про наявність взаємозв`язку між покупцем і продавцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, з огляду на наступне.

Згідно з частиною дванадцятою статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Суди правильно зазначили, що з аналізу наведених норм вбачається, що сам по собі факт пов`язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов`язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв`язок вплинув на митну вартість товару. Судами попередніх інстанцій констатовано, що такого обґрунтування відповідачем суду не надано.

У справі, що розглядається, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначається про те, що відповідно до умов додаткової угоди до контракту ціну знижено, як наслідок, митна вартість товарів була зменшена у зв`язку із суттєвою девальвацією гривні, зниження платоспроможності споживачів внаслідок складної ситуації, яка склалася в країні покупця не пов`язані з економічною ситуацією країни виробника (продавця).

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Таким чином, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.

З огляду на викладене, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

При цьому, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суди відзначили, що відповідач при застосуванні методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів використовував, як джерело інформації митну декларацію від 03.02.2015 №500040403/2015/000472. Тобто, в даному випадку, при визначені методу митної вартості митним органом не було враховано додаткової угоди до контракту.

У свою чергу, наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром як позивача, так і інших суб`єктів без врахування поданих документів декларантом не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовується до визначення митної вартості.

Під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суди дійшли висновку що, відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Касаційний суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що не спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.