ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
04.10.2005                                        Справа N 21/455
 
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.
– головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянув  касаційні  скарги закритого  акціонерного  товариства
“Алеф-Виналь”, м. Дніпропетровськ (далі –ЗАТ “Алеф-Виналь”)
та    закритого   акціонерного   товариства   “Науково-виробниче
об’єднання     науково-дослідний    інститут    плодово-ягідного
виноробства”,  м.  Дніпропетровськ (далі –ЗАТ “Науково-виробниче
об’єднання     науково-дослідний    інститут    плодово-ягідного
виноробства”)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2005
зі справи № 21/455
за позовом ЗАТ “Алеф-Виналь”
до товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСМА”, м. Київ (далі
–ТОВ “ЕСМА”)
та  ЗАТ “Науково-виробниче об’єднання науково-дослідний інститут
плодово-ягідного виноробства”
за  участю  третьої особи, яка не заявляє самостійних  вимог  на
предмет    спору,   –Державного   департаменту   інтелектуальної
власності України, м. Київ (далі –Департамент)
 
про   вилучення з цивільного обороту продукції та стягнення 100
000 грн.
 
Судове засідання проведено за участю представників:
ЗАТ “Алеф-Виналь” –Ткаченка Р.В.,
ЗАТ  “Науково-виробниче  об’єднання  науково-дослідний  інститут
плодово-ягідного виноробства” –Комерзана О.А.,
ТОВ “ЕСМА” –не з’явились,
Департаменту –не з’явились.
 
За  результатами  розгляду касаційних скарг ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ЗАТ  “Алеф  –Виналь”  звернулося  з  позовом  про  вилучення   з
цивільного  обороту вина, що виробляється ЗАТ “Науково-виробниче
об’єднання     науково-дослідний    інститут    плодово-ягідного
виноробства” (далі - відповідач-2), під назвами “Золота Тамянка”
класична”,  “Золота  Тамянка  мускатна”,  “Золота  кадарка”   та
стягнення  з  цього відповідача збитків у сумі 100  000  грн.  у
зв’язку    з    неправомірним   використанням   об’єкта    права
інтелектуальної  власності. Крім того, позивач  просив  з  метою
забезпечення   його  вимог  накласти  арешт  на   грошові   суми
відповідача  –2,  накласти арешт на вироблену ним  продукцію,  а
саме:  “Золота  Тамянка” класична”, “Золота  Тамянка  мускатна”,
“Золота  кадарка”  та заборонити йому і будь-яким  іншим  особам
виробляти  та  реалізовувати (продавати) вина: “Золота  Тамянка”
класична”,  “Золота  Тамянка  мускатна”,  “Золота  кадарка”   до
вирішення судового спору.
 
Ухвалою  господарського суду міста Києва  від  26.07.2005  заяву
позивача  про  вжиття  запобіжних заходів  задоволено  частково.
Відповідачу –2 заборонено маркувати етикетками “Золота  Тамянка”
класична”,   “Золота  Тамянка  мускатна”,  “Золота  кадарка”   з
зображенням грона винограду та реалізовувати продукцію марковану
етикетками   “Золота   Тамянка”   класична”,   “Золота   Тамянка
мускатна”, “Золота кадарка” з зображенням виноградного грона.  В
решті вимог відмовлено.
 
У  касаційній  скарзі  до  Вищого  господарського  суду  України
позивач   просить   змінити  ухвалу  про  забезпечення   позову,
мотивуючи    її    неправильним   застосуванням    судом    норм
процесуального права. Зокрема, позивач зазначає про  імовірність
невиконання   рішення   через  розтрату   грошових   коштів   та
розповсюдження продукції, що зберігається на складі  відповідача
–2.  Крім того, на думку позивача, судом порушено вимоги  статті
86  Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
(далі   -  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ),  оскільки  ухвалу   про
забезпечення позову належним чином не мотивовано.
 
Заявою  від  27.09.2005  позивач  просив  прийняти  відмову  від
зазначеної  касаційної  скарги мотивуючи  тим,  що  відповідач-2
самостійно  зупинив  виробництво  та  продаж  вина  під  назвами
“Золота  Тамянка” класична”, “Золота Тамянка мускатна”,  “Золота
кадарка”.
 
Приймаючи до уваги, що відмова позивача від скарги не суперечить
законодавству та не порушує права і охоронювані інтереси сторін,
Вищий  господарський  суд  України вважає  за  можливе  прийняти
відмову ЗАТ “Алеф-Виналь” від касаційної скарги.
 
Відповідач  –2  у  своїй  касаційній  скарзі  просив   скасувати
оскаржувану   ухвалу   з   мотивів  її  невідповідності   нормам
процесуального  права.  Зокрема,  відповідач-2  посилається   на
порушення  норм  процесуального права у  вирішенні  питання  про
підсудність  даної  справи. Крім того, відповідач  –2,  на  його
думку,  не порушує прав позивача, оскільки маркує свою продукцію
етикетками   “Золота   Тамянка”   класична”,   “Золота   Тамянка
мускатна”,  які  зареєстровано згідно з патентом на  промисловий
зразок від 15.07.2005.
 
Учасників   судового   процесу  відповідно   до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          (далі
-  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
 
Перевіривши    повноту    встановлення   попередніми    судовими
інстанціями    фактичних   обставин   справи   та   правильність
застосування  ними  норм матеріального і  процесуального  права,
заслухавши  пояснення представників сторін, Вищий  господарський
суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги відповідача - 2 з огляду на таке.
 
Відповідно  до  статті 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          господарський
суд  за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав
позов,  або  з  своєї  ініціативи має  право  вжити  заходів  до
забезпечення  позову. Забезпечення позову допускається  в  будь-
якій  стадії  провадження у справі, якщо невжиття таких  заходів
може   утруднити   чи   зробити  неможливим  виконання   рішення
господарського  суду.  Таким чином,  вжиття  запобіжних  заходів
пов’язано   з   виконанням   рішення  суду,   оскільки   розгляд
господарського  спору  здійснюється  в  межах  позовних   вимог.
Предметом  даного  позову  є вилучення  з  господарського  обігу
продукції,  яка,  на  думку  позивача,  маркована  етикетками  з
використанням авторських прав та інших прав його інтелектуальної
власності  та  відшкодування шкоди за  розповсюдження  продукції
маркованої   етикетками  “Золота  Тамянка”  класична”,   “Золота
Тамянка   мускатна”,  “Золота  кадарка”  з   зображенням   грона
винограду. Отже, вимоги позивача у даному спорі пов’язані саме з
продукцією  відповідача-2,  що  виробляється  та  знаходиться  у
господарському  обігу.  Продовження виробництва  може  утруднити
виконання  рішення суду стосовно вилучення з обороту  продукції,
маркованої   етикетками  “Золота  Тамянка”  класична”,   “Золота
Тамянка мускатна”, “Золота кадарка”.
 
Як   вбачається  з  оскаржуваної  ухвали,  забезпечення   позову
здійснено  судом у вигляді заборони відповідачу  –  2  маркувати
етикетками   “Золота   Тамянка”   класична”,   “Золота   Тамянка
мускатна”,  “Золота  кадарка” з зображенням грона  винограду  та
реалізовувати  продукцію марковану етикетками  “Золота  Тамянка”
класична”,   “Золота  Тамянка  мускатна”,  “Золота  кадарка”   з
зображенням   виноградного  грона.  Отже,  забезпечення   позову
спрямоване  на  попередження продовження  правопорушень  з  боку
відповідача-2, що  відповідає  смислу   статті  66  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
За  таких обставин, на думку Вищого господарського суду України,
оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню.
 
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.  Прийняти  відмову закритого акціонерного  товариства  “Алеф-
Виналь”  від  касаційної  скарги на ухвалу  господарського  суду
міста Києва від 26.07.2005 зі справи № 21/455.
 
2.  Ухвалу  господарського суду міста Києва  від  26.07.2005  зі
справи  № 21/455 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого
акціонерного  товариства “Науково-виробниче об’єднання  науково-
дослідний    інститут   плодово-ягідного    виноробства”    –без
задоволення.
 
Суддя                                       В.Селіваненко
 
Суддя                                       І. Бенедисюк
 
Суддя                                       В. Джунь