ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2005 Справа N 17/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Волошина В.В.,
відповідача - не з’явився,
розглянувши у ДПІ у Ленінському районі
відкритому судовому м. Дніпропетровська
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 13.04.2005 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 17/12
за позовом ДПІ у Ленінському районі м.
Дніпропетровська
до приватного підприємця Іскендерова Х.І.
Про стягнення 1370,03 грн. штрафних санкцій за рахунок активів
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.01.2005 в позові відмовлено у зв’язку з необгрунтованістю
позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.04.2005 рішення залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська у поданій
касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати,
прийняти нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає,
що згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення
сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби (затверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 та
зареєстрована в Мінюсті України 23.03.2001 за № 268/5459
( z0268-01 ) (z0268-01)
) та Порядком направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253
та зареєстровано в Мінюсті України 06.07.2001 за № 567/5758
( z0567-01 ) (z0567-01)
) штрафні санкції, передбачені Законами України “Про
застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(надалі –Закон № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
) та
“Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(надалі –Закон № 481/95-ВР) та “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
(надалі
Закон № 98/96-ВР), які не сплачені у встановлений строк,
вважаються податковим зобов’язанням та на них поширюється
загальний порядок стягнення податкового боргу платників
податків, визначений Законом України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(надалі –Закон № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на повноти
їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами першої та
апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення присутнього у
засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова –скасуванню з передачею справи на новий розгляд з
наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив виключно з тих
обставин, що Закони № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
, № 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, № 98/96-ВР ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
не відносяться до
законодавчих актів з питань оподаткування, передбачені ними
штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями та податковим
боргом, а тому у податкового органу не було підстав для
нарахування суми податкового зобов’язання та направлення
податкових повідомлень за процедурою Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в
разі встановлення при перевірці порушень вищевказаних законів
України. Виставлене позивачем податкове повідомлення
№ 0001162306/0 від 30.05.2003 не є рішенням контролюючого органу
про визначення податкового зобов’язання, а тому визначені в
ньому суми штрафних санкцій не можуть бути стягнуті на підставі
п. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Разом з тим в оскаржуваному рішенні судом не спростовано факти
порушення приватним підприємцем Іскендеровим Х.І. у своїй
господарській діяльності вимог ст. 3 Закону № 1776-ІІІ
( 1776-14 ) (1776-14)
, ст. 15 Закону № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та
ст.ст. 3-7 Закону 98/96-ВР ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, які встановлено актом
перевірки від 12.05.2003 № 0004991210 та не заперечувалися
відповідачем. Одна лише невідповідність чинному законодавству
форми прийнятого податковим органом рішення про застосування
штрафних санкцій не може бути достатньою підставою для відмови у
задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за
умов доведеності фактів порушень законодавства господарюючим
суб’єктом.
При цьому слід зазначити що відповідно до вимог Законів
№ 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
, № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, № 98/96-80
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
в
будь-якому випадку активи платника податків можуть бути
примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу
виключно за рішенням суду, податкове повідомлення не може бути
підставою для позасудового примусового стягнення штрафних
санкцій, нарахованих відповідачу за порушення вимог Законів
№ 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
, № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та № 48/96-ВР
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки,
а згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 –111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18..01.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.04.2005 у справі № 17/12 скасувати з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун