1340/3590/18 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на додану вартість - 29.01.2021 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (судді Довга О. І., Глушко І. В., Запотічний І. І.) у справі №1340/3590/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 травня 2018 року №0004014809, яким збільшено на 50 691 265,11 грн суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Львівський окружний адміністративний суд (суддя Карп`як О. О.) рішенням від 18 квітня 2019 року (повний текст виготовлено 5 травня 2019 року) позов задовольнив.

При цьому суд виходив із того, що наказ від 6 квітня 2018 № 633 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Корпорація КРТ" скасований рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, яке набрало законної сили, тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

15 травня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, яку ухвалою суду залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (подання документа про сплату судового збору в сумі 925 050,00 грн) протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків скарги.

15 квітня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС, як правонаступник Офісу великих платників податків ДФС, повторно звернувся до суду із скаргою.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) та несплатою скаржником судового збору у розмірі 31530,00 грн.

На виконання вимог цієї ухвали, у встановлений судом строк, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване, зокрема тим, що ухвалою апеляційного суду повернуто вперше подану апеляційну скаргу внаслідок несплати апелянтом судового збору; впродовж 2018-2019 років, відповідно до листів управління Державної казначейської служби України у Печерському районі з Офісу великих платників податків ДФС здійснювалось безспірне списання коштів, та було зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації, та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України (2456-17) .

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та ухвалою від 10 червня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року.

Не погодившись із цією ухвалою, Офіс великих платників податків ДПС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перевірила правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України (2747-15) не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визнаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, однак її було повернуто внаслідок невиконання вимог ухвали цього суду про залишення апеляційної скарги без руху.

15 квітня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник обґрунтував посиланням на триваючу фінансову неспроможність Офісу великих платників податків сплатити судовий збір в розмірі 925 050,00 грн (у 2020 року - 31530,00 грн) через обмежене бюджетне фінансування такого роду витрат, зупинення операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками Офісу великих платників податків ДПС та накладенням арешту на рахунки, з яких здійснювалася оплата судового збору; ним були вжиті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зокрема шляхом звернення із листом від 6 травня 2019 року № 29579/28-10/48-05 про здійснення оплати судового збору у розмірі 925 050,00 грн. Однак, безспірне списання коштів протягом 2019 року відповідно до листів Управління Державної казначейської служби України в Печерському районі з Офісу великих платників податків ДПС та примусове виконання судових рішень про стягнення грошових коштів на користь інших осіб не давали можливості сплатити судовий збір. На підтвердження цих доводів відповідач надав копії відповідних листів.

Апеляційний суд зазначені відповідачем підстави для поновлення строку визнав неповажними, відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Як вже зазначалося, КАС України (2747-15) не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, за встановлених обставин, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.

Так, звертаючись 15 травня 2019 року з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019, відповідач мав сплати 925 050,00 грн (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), у 2020 році ставку судового збору обмежили вже 15 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має часові межі, встановлені частиною другою статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).

При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач, звернувся повторно з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України; на виконання вимог ухвали апеляційного суду про усунення недоліків надав платіжне доручення від 1 червня 2020 року № 621 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530,00 грн, тому мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС України у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС України, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду.

З урахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Встановивши конституційність обов`язку платити встановлені законом податки, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам КАС України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.