810/1735/16 Про стягнення з районної державної адміністрації премії та середньоденної заробітної плати та моральної шкоди - 28.01.2021 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Лапія С.М., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач) з вимогами стягнути з відповідача ненараховану та несплачену йому премію за січень, лютий, березень та квітень 2007 року, а також з урахуванням інфляції середню заробітну плату з 24 квітня 2007 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати 272,65 грн, і моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно та з грубими порушеннями встановленої в колективному договорі та положенні про виплату премії процедури позбавив його премії за січень, лютий, березень та квітень 2007 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судом установлено, що позивач розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 12 січня 2004 року №14-к призначений на посаду спеціаліста 1 категорії Відділу розвитку виробничої сфери та ринкової інфраструктури Управління економіки та розвитку району Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

4. У січні, лютому та березні 2007 року преміювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації здійснювалося відповідно до підпункту "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) шляхом прийняття розпоряджень Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26 січня 2007 року № 36-к, від 22 лютого 2007 року № 82-к, від 29 березня 2007 року № 135-к та від 23 квітня 2007 року № 171-к. Проте до переліку премійованих осіб позивач у вказаний період включений не був у зв`язку з порушенням ним трудової дисципліни.

5. Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 24 квітня 2007 року № 172-к позивач звільнений із займаної посади згідно з пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

6. Уважаючи, що відповідач протиправно не виплачував йому премії з січня по квітень 2007 року, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що премія є формою заохочення, що виплачується на підставі рішення керівника установи у межах фонду оплати праці та в залежності від вкладу працівника в загальні результати роботи.

9. Як установили суди попередніх інстанцій, у період із січня по квітень 2007 року позивач значну частину робочого часу був відсутній, не виконував розпоряджень керівників і поставлених ними завдань, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача про те, що в спірних правовідносинах не було правових підстав для виплати позивачеві премій за вказані місяці.

10. При цьому суди попередніх інстанцій, посилаючись на статтю 97 Кодексу законів про працю України, уважали, що відповідач як власник не зобов`язаний щоразу узгоджувати свої рішення про призначення премії або її позбавлення з профспілковими органами, якщо таке призначення (позбавлення) премії відбувається в порядку та спосіб, передбачений колективним договором та положенням про преміювання.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин і неналежну оцінку доказів у справі, просить скасувати ухвалені ними рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача обов`язку узгоджувати призначення (позбавлення) з профспілковими органами не відповідає вимогам пункту 2.1.14 Колективного договору, відповідно до якого питання преміювання проводиться за участю голови профспілки адміністрації, а зниження розміру премії проводиться на підставі службових записок із зазначенням причин зниження премії з обов`язковим повідомленням про це працівника та згодою профспілкового комітету.

13. Позивач наполягає на тому, що в спірних правовідносинах не було умов для позбавлення премії, що передбачені пунктом 3.6 Положення про матеріальне стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 09 жовтня 2006 року №1745. Як зазначає позивач, у вказаному пункті йдеться про те, що підставою для позбавлення премії є мотивована пропозиція безпосереднього керівника, оформлена службовою запискою, наявність якої у спірних правовідносинах судами не встановлена.

14. Позивач також зазначає, що догана, оголошена йому 06 березня 2017 року, не могла бути підставою для позбавлення його премії відповідно до статті 151 Кодексу законів про працю України, адже премія є складовою заробітної плати державного службовця та не відноситься до заохочень. Водночас встановлене у статті 151 Кодексу законів про працю України обмеження стосується виключно заохочень.

15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

16. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

17. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

18. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 20 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

19. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

20. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

22. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

23. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) .

24. Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (3723-12) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3723-XII (3723-12) ).

25. Статтею 33 Закону №3723-XII передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

26. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

27. Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР (108/95-ВР) ) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

28. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

29. Структура заробітної плати передбачена статтею 2 Закону №108/95-ВР, згідно з якою до неї входить: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

30. Статтею 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

31. Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) (далі - Постанова №268) надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати премії службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.

32. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

33. Підпунктом 2 пункту 2 Постанови №268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а, починаючи з 01 січня 2007 року, у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

34. Конкретні умови, порядок і розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

VI. Позиція Верховного Суду

35. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно врахували правову позицію Верховного Суду України, висловлену ним у постанові від 15 травня 2017 року в справі №6-2790цс16, відповідно до якої при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

36. Частина третя статті 97 КЗпП України тільки зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

37. Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

38. Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

39. Як установлено судами попередніх інстанцій, між трудовим колективом працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією було укладено колективний договір, який схвалений на зборах трудового колективу працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації протоколом №2 від 25 жовтня 2002 року (далі - Колективний договір).

40. Пунктом 2.3.5 Колективного договору передбачено, що преміювання працівників здійснюється в розмірах, передбачених Положенням про матеріальне стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

41. Відповідно до пункту 2.3.7 Колективного договору преміювання працівників проводиться за підсумками роботи щомісячно, щоквартально, за рік і до святкових та визначних дат в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.

42. Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 09 жовтня 2006 року №1745 затверджено Положення про матеріальне стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Положення №1745).

43. Відповідно до пункту 1.3 Положення №1745 система матеріального стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації передбачає в межах затвердженого фонду оплати праці на відповідний рік преміювання із урахуванням особистого вкладу працівника за виконання функціональних обов`язків.

44. Пунктом 3.2 розпорядження передбачено, що розмір премії кожного працівника залежить від особистого вкладу в загальні результати роботи райдержадміністрації, проявленої ініціативи у вирішенні поставлених завдань, виконавської дисципліни та максимальними розмірами не обмежується.

45. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що премія не є безумовною виплатою. Премія виплачується в межах розмірів, що визначені в Колективному договорі та положенні про преміювання на підставі рішення керівника, виходячи з вкладу конкретного працівника в загальні результати роботи. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання рішення з питань преміювання конкретного працівника не є погіршенням його умов оплати праці, про яке він повинен бути заздалегідь попереджений, або яке має узгоджуватися з трудовим колективом чи профспілковою організацією. Водночас положення Колективного договору, на які посилається позивач, обґрунтовуючи касаційну скаргу, стосуються саме випадків істотних змін в умовах праці в частині її оплати.

46. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач з 30 січня 2007 року систематично не виконував свої посадові обов`язки та доручення керівництва, відмовлявся від переміщень, працювати у службовому приміщенні, виходив за межі райдержадміністрації в робочий час без дозволу керівництва, ігнорував наради у начальника відділу економіки та розвитку району. При цьому кількість відпрацьованих позивачем у зазначений період днів складає: у січні 2007 - 2 дні, у лютому 2007 - 11 днів, у березні 2007 - 20 днів та у квітні 2007 - 11 днів. Водночас розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06 березня 2007року №101-к "Про оголошення догани спеціалісту 1 категорії ОСОБА_1 " позивачу на підставі доповідної записки Відділу економіки та розвитку району Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації було оголошено догану.

47. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Суд погоджується з їхніми висновками про те, що в спірних правовідносинах були умови, визначені Постановою №268 та Положенням №1745 для позбавлення позивача премії за січень - квітень 2007 року, що свідчить про безпідставність вимог позивача про її стягнення.

48. Таким чином, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

49. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.