806/206/17 Про перегляд за виключними обставинами постанови окружного адміністративного суду - 28.01.2021 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Гуріна Д.М. (головуючий), Токаревої М.С., Черняхович І.Е., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Граб Л.С. (головуючий), Сторчака В.Ю., Іваненко Т.В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Господарського суду Житомирської області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, в якому просив визнати неправомірною відмову у виплаті йому вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, зобов`язати Господарський суд Житомирської області нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до ч.1 ст. 136 Закону України від 07.07.2010 року №2453 - VІ "Про судоустрій і статус суддів".

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, яку залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року в адміністративній справі №806/206/17 за виключними обставинами, в якій просить:

3.1. скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі №806/206/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;

3.2. визнати неправомірною відмову Господарського суду Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з відставкою;

3.3. зобов`язати Господарський суд Житомирської області нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI.

4. В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ), а саме на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) у справі № 2-р(11)2020 неконституційним підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (1166-18) , яким було виключено статтю 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ), яка передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

ІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі №806/206/17 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу.

6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 (va02p710-20) №2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

IІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі №806/206/17.

8. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлює обмежень щодо можливості звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії або щодо стягнення коштів. У разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом у процесі розв`язання справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість застосувати наслідки такого рішення Конституційного Суду України до правовідносин, шо виникли до його ухвалення. За інших умов, особа за будь-яких обставин не змогла б реалізувати свбє право на перегляд справи з огляду на встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційність) правового акта чи його окремого положення.

8.1. Скаржник зазначає, що Конституційний Суд України рішенням від 15.04.2020 у справі № 2- р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII (1166-18) , яким із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VІ (2453-17) в редакції до внесення змін Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII (192-19) виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже, рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 (va02p710-20) у справі № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) відновлено право суддів, щодо яких в період з 01.04.2014 по 30.09.2016 було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Враховуючи вищезазначене, при прийнятті судового рішення від 30 січня 2017 року у справі №806/206/17 Житомирським окружним адміністративним судом застосовано положення закону (підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII (1166-18) ), яке Конституційним Судом України визнано неконституційним, у зв`язку з чим рішення суду має бути переглянуто за виключними обставинами.

9.1. Позивач також посилається на те, що під час розгляду справи в Сьомому апеляційному адміністративному суді, ним було направлено до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18, яке належним чином не було розглянуте, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

10. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ІV. Джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

15. Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

V. Висновок Верховного Суду

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

19. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами встановлені статтею 361 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

20. За приписами пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

21. З матеріалів справи вбачається, що підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами ОСОБА_1 вказав визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) у справі № 2-р(11)2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII (1166-18) , яке було застосовано судом при вирішенні справи, неконституційним.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірному випадку постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі №806/206/17, яку просить переглянути заявник у зв`язку з виключними обставинами, на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, відповідно, це судове рішення не підлягало виконанню.

23. Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

24. Конституційним Судом України в рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону з дня ухвалення цього Рішення.

25. Тобто, саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ (1166-18) , яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

26. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

27. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

28. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

29. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

30. За наведених обставин Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року (va02p710-20) у справі № 2-р(11)2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

31. Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, Рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 822/2043/16, від 28 жовтня 2020 руку у справі №823/2372/17, від 12 листопада 2020 року у справі №805/550/16-а, від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17.

32. Крім того, Суд ураховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні (законні) очікування можуть охоронятися статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Однак не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві відсутня норма права, яка передбачає право особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат, тощо) (рішення від 26 червня 2014 року в справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 і 71378/10).

33. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що в національному законодавстві на момент прийняття рішення Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII про звільнення позивача із посади судді, норми статті 136 Закону №2453-VI, які передбачали виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, а отже, підстави стверджувати про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) відсутні.

34. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі №806/206/17 за виключними обставинами.

35. Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув належним чином та не зупинив провадження в справі до набрання законної сили до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі №808/1628/18, є безпідставними, з огляду на таке.

36. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

37. Як видно зі змісту вказаної норми, вона передбачає саме право суду зупинити провадження в справі, а не обов`язок, на відміну від положень частини першої цієї ж статті КАС України (2747-15) .

38. З урахуванням наявної сталої практики та висновків Верховного Суду в ідентичних спорах, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі.

39. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

40. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.