824/549/19-а Про встановлення відсутності компетенції, визнання неправомірним та скасування розпорядження міського голови - 28.01.2021 Прийняття

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив встановити відсутність у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03 травня 2019 року, визнати неправомірним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови ОСОБА_2 від 03 травня 2019 року за № 155-р "Про скасування довіреності".

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням 59 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 26 липня 2018 року № 1333 достроково припинено повноваження Чернівецького міського голови ОСОБА_2 .

3. У подальшому, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року зазначене рішення Чернівецької міської ради визнано протиправним та скасовано. ОСОБА_2 поновлено на посаді Чернівецького міського голови з 26 липня 2018 року. Стягнуто з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_2 заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Чернівецького міського голови та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання (справа № 824/766/18-а).

4. На думку позивача, у зв`язку з апеляційним оскарженням, указане рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 26 липня 2018 року № 1333 про дострокове припинення повноважень Чернівецького міського голови ОСОБА_2 законної сили не набрало, отже, рішення органу місцевого самоврядування про дострокове припинення повноважень Чернівецького міського голови ОСОБА_2 в судовому порядку не скасовано та є чинним, відтак, його повноваження як головної посадової особи органу місцевого самоврядування не відновлено.

5. Проте ОСОБА_2, за відсутності повноважень, 03 травня 2019 року прийняв розпорядження за № 155-р, яким скасував довіреність Чернівецької міської ради від 03 вересня 2018 року, якою його, ОСОБА_1, уповноважено здійснювати захист інтересів Чернівецької міської ради, у тому числі в судах України.

6. Позивач вважає, що у цьому випадку наявність у ОСОБА_2 повноважень Чернівецького міського голови пов`язана не з рішенням суду в частині поновлення його на посаді, яке допущено до негайного виконання, а з чинністю рішення Чернівецького міської ради від 26 липня 2018 року № 1333, яким його повноваження були достроково припинені.

7. Посилаючись на те, що спірне розпорядження прийнято відповідачем за відсутності повноважень на його прийняття, позивач просив позов задовольнити.

8. Також на обґрунтування незаконності оскаржуваного розпорядження позивач послався на те, що відповідач створює йому як адвокату, який надає правову допомогу Чернівецькій міській раді у справі № 824/766/18-а, перешкоди у можливості виконання обов`язків представника. У зв`язку з цим позивач вважав, що належним способом судового захисту у цій справі є саме встановлення відсутності у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03 травня 2019 року та визнання неправомірним і скасування прийнятого ним розпорядження №155-р від 03 травня 2019року.

9. Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що судовим рішенням ОСОБА_3 поновлено на службі в органах місцевого самоврядування на посаді міського голови, що передбачає наявність у нього відповідних повноважень щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, передбачених статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, судові рішення щодо поновлення на роботі у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню до набрання ними законної сили, а тому з дня прийняття судом рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді міського голови, останній здійснює такі повноваження на законних підставах.

10. Що ж стосується довіреності позивача на представництво Чернівецької міської ради в судах, то вона була видана секретарем Чернівецької міської ради ОСОБА_4 відповідно до положень частини другої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв`язку з достроковим припиненням повноважень ОСОБА_3 . Оскільки рішенням суду останнього було поновлено на посаді міського голови, він мав всі правові підстави для її скасування.

11. Отже, на думку відповідача, видаючи спірне розпорядження, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

12. 28 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або, у разі відхилення зазначеного клопотання, про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами справи без повідомлення (виклику) сторін.

14. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

15. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів прийняття судового рішення, в іншій частині залишено без змін.

16. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Рішенням 59 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 26 липня 2018 року № 1333 достроково припинено повноваження Чернівецького міського голови ОСОБА_2 .

18. У зв`язку з цим, відповідно до приписів частини другої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження міського голови здійснював секретар Чернівецької міської ради ОСОБА_4 .

19. Довіреністю Чернівецької міської ради від 03 вересня 2018 року № 01/02-18/2203 за підписом секретаря Чернівецької міської ради ОСОБА_4 представляти інтереси Чернівецької міської ради в тому числі в судах України уповноважено адвоката ОСОБА_1

20. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано рішення 59 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 26 липня 2018 року №1333 про дострокове припинення повноважень Чернівецького міського голови ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_2 на посаді Чернівецького міського голови з 26 липня 2018 року. Стягнуто з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 296 555,82 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Чернівецького міського голови та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання (справа № 824/766/18-а).

21. Зазначене рішення суду оскаржено в апеляційному порядку третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 .

22. До завершення апеляційного розгляду справи розпорядженням Чернівецького міського голови ОСОБА_2 від 03 травня 2019 року № 155-р скасовано довіреність № 01/02-18/2203 від 03 вересня 2018 року, видану адвокату ОСОБА_1 для здійснення захисту інтересів Чернівецької міської ради.

23. ОСОБА_1, вважаючи, що у Чернівецького міського голови ОСОБА_2 відсутні повноваження на прийняття указаного розпорядження, звернувся до суду з цим адміністративним позовом, в якому просив встановити відсутність у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03 травня 2019 року, а також визнати неправомірним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови ОСОБА_2 від 03 травня 2019 року за № 155-р "Про скасування довіреності".

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог щодо встановлення відсутності у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03 травня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень може бути пред`явлена лише суб`єктом владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління, яким позивач не є.

25. Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позову в частині скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03 травня 2019 року, посилаючись на те, що ця позовна вимога є похідною від вимоги щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, оскільки саме відсутністю повноважень на прийняття оскаржуваного рішення позивач обґрунтовував неправомірність вказаного розпорядження та підстави його скасування.

26. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що в цьому випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а тому позовна вимога щодо встановлення відсутності у відповідача компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03 травня 2019 року задоволенню не підлягає.

27. Водночас апеляційний суд зазначив, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування спірного розпорядження Чернівецького міського голови № 155-р від 03 травня 2019 року є не похідною від вимоги щодо встановлення відсутності у відповідача компетенції (повноважень) Голови Чернівецької міської ради, а іншим способом захисту порушеного права позивача, і в силу положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, право звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленим цим Кодексом, підлягала розгляду в суді.

28. Дослідивши обставини справи, яким позивач обґрунтував зазначену позовну вимогу, та, надавши їм відповідну правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її безпідставність, у зв`язку з чим змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

29. Висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови № 155-р від 03 травня 2019 року обґрунтовано тим, що, оскільки рішенням суду у справі № 824/766/18-а, яке допущено до негайного виконання, ОСОБА_2 поновлено на службі в органах місцевого самоврядування на відповідній посаді то відповідно до положення статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" він має відповідні повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, передбачених статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", у тому числі на скасування довіреності Чернівецької міської ради від 03 вересня 2018 року № 01/02-18/2203, якою позивача уповноважено представляти інтереси Чернівецької міської ради в установах, організаціях та судах. Отже, приймаючи спірне розпорядження, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

30. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати й прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

31. На обґрунтування касаційної скарги позивач указав, що правові підстави видання розпоряджень від імені Чернівецького міського голови визначено положеннями пункту 20 частини четвертої статті 42 та частиною восьмою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і, передусім, пов`язані з реалізацією повноважень міського голови.

32. ОСОБА_2 станом на 03 травня 2019 року не мав повноважень діяти як Чернівецькій міський голова, що вказує на незаконність видання за його підписом будь-яких розпоряджень та вчинення будь-яких інших дій як Чернівецьким міським головою.

33. Окрім цього, суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

34. ОСОБА_2 та Чернівецька міська рада правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити таке.

36. Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення за касаційною скаргою).

37. Предметом спору є питання щодо наявності у відповідача ОСОБА_2 повноважень реалізовувати публічно-владні управлінські функції Чернівецького міського голови на прийняття 03 травня 2019 року розпорядження № 155-р "Про скасування довіреності", за обставин, коли рішення суду у справі № 824/766/18-а в частині скасування рішення Чернівецької міської ради про дострокове припинення повноважень ОСОБА_2 як Чернівецького міського голови ще не набрало законної сили, однак було виконано в частині негайного виконання - поновлення його на цій посаді.

38. Стаття 129-1 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює обов`язковість судових рішень.

39. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року (v005p710-13) у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

40. Судові рішення є дуже важливими для виконання конституції та законодавства. Право на справедливе судочинство і саме правовладдя загалом втрачають будь-який зміст, якщо судові рішення не виконано (пункт 107 коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

41. Окрім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюється як складова частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00).

42. Наведеним положенням кореспондує правова норма пункту 3 частини першої статті 371 КАС України, яка передбачає, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

43. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

44. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України (254к/96-ВР) до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання.

45. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання про це відповідного розпорядчого документу суб`єктом владних повноважень, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

46. Судами установлено, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 824/766/18-а в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Чернівецького міського голови було фактично виконано шляхом прийняття 23 квітня 2019 року розпорядження № 467-к, згідно з яким ОСОБА_2 23 квітня 2019 року приступив до виконання повноважень Чернівецького міського голови.

47. Втім, Верховний Суд зазначає, що виконання рішення суду в частині негайного поновлення ОСОБА_2 на посаді міського голови, пов`язане з проходженням публічної служби, і тому не слід ототожнювати його виконання з набранням судового рішення законної сили, оскільки такого статусу судове рішення набуває лише після перегляду його в апеляційному порядку.

48. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадами в органах місцевого самоврядування є, у тому числі виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах.

49. Статтею 2 цього ж Закону визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

50. Положеннями статті 12 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста (частина перша). Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі (частина друга). Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (частина третя).

51. Згідно з пунктом 14 частини четвертої статті 42 цього ж Закону міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

52. Таким чином, міський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування, який обирається відповідною територіальною громадою в порядку, визначеному законом та представляє її, у зв`язку з чим наділений відповідними посадовими повноваженнями, які виконує на постійній основі, у зв`язку з чим отримує заробітну плату за рахунок коштів місцевого бюджету.

53. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що здійснення відповідачем організаційно-розпорядчих функцій нерозривно пов`язано з посадовими повноваженнями посадової особи місцевого самоврядування. Отже, у зв`язку з поновленням відповідача на посаді в судовому порядку, його посадові повноваження відновлюються.

54. Доводи касаційної скарги щодо відсутності у відповідача повноважень діяти як Чернівецький міський голова до завершення апеляційного розгляду справи № 824/766/18-а та, відповідно, набрання законної сили рішенням суду в частині визнання протиправним та скасування рішення 59 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 26 липня 2018 року № 1333 про дострокове припинення повноважень Чернівецького міського голови ОСОБА_2 на увагу не заслуговують, оскільки приписи частини шостої статті 43 Конституції України гарантують громадянам захист від незаконного звільнення.

55. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

56. Повноваження міського голови визначено частиною четвертою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", серед них: організація в межах, визначених цим Законом, роботи відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснення керівництва апаратом ради та її виконавчого комітету; видання розпоряджень у межах своїх повноважень (пункти 2, 7, 20 частини четвертої статті 42).

57. Як зазначалося вище, довіреність на представництво інтересів Чернівецької міської ради була видана 03 вересня 2018 року позивачу, адвокату ОСОБА_1., за підписом секретаря Чернівецької міської ради ОСОБА_4, який здійснював повноваження міського голови відповідно до приписів частини другої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

58. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поновлення в судовому порядку ОСОБА_2 на службі в органах місцевого самоврядування на відповідній посаді означає наявність у нього відповідних повноважень щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, передбачених статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", зокрема, на прийняття спірного розпорядження.

59. Верховний Суд погоджується з указаним висновком з огляду на таке.

60. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

61. Оскільки відповідач 23 квітня 2019 року, в порядку негайного виконання судового рішення був поновлений на публічній службі і фактично приступив до виконання повноважень Чернігівського міського голови, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для виконання повноважень Чернігівського міського голови секретарем Чернівецької міської ради відпали, а тому згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 248 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідач був наділений повноваженнями на прийняття спірного розпорядження та мав правові підстави для скасування довіреності, виданої позивачу.

62. За таких обставин, суд апеляційної інстанцій дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_5 і доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

63. Положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

64. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

65. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

66. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження

67. Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

68. При вирішенні питання щодо порядку розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути здійснено розгляд будь-якої справи адміністративної юрисдикції, за виключенням справ у спорах, визначених частиною четвертою статті 257 КАС України.

69. Оскільки наявний у справі спір не входить до переліку, передбаченого частиною четвертою статті 257 КАС України, та з метою якнайшвидшого вирішення справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про здійснення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому судом було враховано характер спірних правовідносин, що виникли у справі, зокрема, що на вирішення суду поставлено питання правового характеру, а не встановлення відповідних фактів, предмет доказування та склад учасників справи.

70. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в межах доводів касаційної скарги судами попередніх інстанції не допущено порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

71. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду міст Києва від 05 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі № 824/549/19-а - без змін.