640/167/20 Про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України - 28.01.2021 Прийняття

2. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23.01.2020, яку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.04.2020 залишив без змін, повернув ОСОБА_1 її позовну заяву на підставі положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк).

3. ОСОБА_1 з указаними судовими рішеннями не погодилась та звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування окружним і апеляційним адміністративними судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 й скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Кабінет Міністрів України надіслав до Верховного Суду свої відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені позивачем судові рішення - без змін.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зважав на те, що у встановлений судом строк позивач не усунула недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху. Водночас суд першої інстанції зауважив, що надані ОСОБА_1 відомості про доходи за 2018 рік не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки з огляду на дату подання позову попереднім календарним роком для визначення розміру доходу, що має братися до уваги під час розгляду питання про можливість звільнення позивача від сплати судового збору, є 2019 рік.

6. Відповідаючи на аргумент позивача про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції зазначив про те, що у спірних відносинах позивач не є споживачем у значенні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , тому має сплачувати судовий збір на загальних підставах.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, до якого були долучені як додаток Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених ОСОБА_1 доходів та утриманих податків від 02.04.2019 № 44074/Щ/26-15-5, а суд апеляційної інстанції не виправив цю помилку.

8. Заявник стверджує, що її майновий стан як за 2018 рік (рік, що передує року звернення до суду з позовом), так і за 2019 рік не дає їй змоги сплатити судовий збір у розмірі, визначеному судами попередніх інстанцій, що, на її думку, свідчить про обмеження її права на доступ до правосуддя, гарантованого статтями 1, 6, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частинами першою, другою статті 24 Конституції України та статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Кабінет Міністрів України у своєму відзиві зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи й ухвалюючи оскаржені позивачем судові рішення, правильно застосували норми матеріального права та дотримались норм процесуального права. Тому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 - без змін.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних відносинах, виходить з наступного.

11. Частини перша-третя статті 242 КАС України встановлюють, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

12. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно висвітлені обставини, що мають значення для справи чи для розв`язання певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, правдивими та підтверджуються належними, достатніми, допустимими й достовірними доказами. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд взяв до уваги одні докази, але не взяв до уваги інші докази, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

13. Колегія суддів вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 не відповідає зазначеним приписам процесуального закону.

14. Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення слід зважати на гарантії захисту прав людини, визначені у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція), у контексті тлумачення змісту відповідних гарантій в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

15. Наприклад, у рішенні в справі "Салов проти України" (від 6 вересня 2005 року; заява № 65518/01; параграф 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

16. У іншому своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (від 10.02.2010; заява № 4909/04; параграф 58) ЄСПЛ зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (див. також рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland", від 27.09.2001, заява № 49684/99, параграф 30).

17. У параграфі 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (від 18.07.2006, заява № 63566/00), параграфі 18 рішення ЄСПЛ у справі "Богатова проти України" (від 07.10.2010; заява № 5231/04), параграфі 280 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (від 21.04.2011, заява № 42310/04) та параграфі 13 рішення ЄСПЛ у справі "Петриченко проти України" (від 12.07.2016, заява № 2586/07) сформульована позиція, відповідно до якої суд зобов`язаний оцінити кожен конкретний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

18. Також у параграфі 42 рішення ЄСПЛ у справі "Бендерський проти України" (від 15.11.2007, заява № 22750/02) вказується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належно вивчені судом.

19. Беручи до уваги наведені підходи, які випрацювані Європейським судом з прав людини, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовані питання факту та права, проте обсяг мотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні (ключові) аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та зрозуміло зазначені доводи та мотиви, на підставі яких обґрунтована позиція суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, аргументів та доказів, що подані сторонами; 6) у рішенні обґрунтовані дії суду щодо вибору доводів та взяття до розгляду доказів сторін.

20. Як убачається з матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 08.01.2020 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а її позовну заяву - залишив без руху. Одночасно суд надав позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.

21. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало недотримання позивачем вимог статті 160 КАС України, а саме:

- не зазначені ідентифікаційний номер відповідача та ціна позову;

- не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини;

- не зазначений перелік доказів, що додаються до заяви або доказів, які не можуть бути надані;

- не зазначене обґрунтування порушення оскарженими рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

- не зазначене власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не поданий інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

22. Суд першої інстанції запропонував позивачеві усунути недоліки позовної заяви, надавши суду такі документи:

- докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві;

- копії оскарженого рішення або клопотання про його витребування;

- докази на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні;

- документ про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн.

23. Надалі Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23.01.2020 повернув ОСОБА_1 її позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України з огляду на те, що позивач не усунула недоліки, зазначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2020 про залишення позовної заяви без руху.

24. Позивач не погодилась з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 та оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки, на її думку, суд першої інстанції під час постановлення означеної ухвали неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

25. На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1, серед іншого, вказувала, що керуючись принципом верховенства права та приписами частини четвертої статті 42, пункту 1 частини першої статті 92, частини першої статті 129 Конституції України, пунктів 23, 37 частини першої статті 1, частини четвертої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 3, статті 6, частин першої, другої статті 7, частин першої, другої статті 132 КАС України, вона просила суд першої інстанції, зокрема, й про звільнення її від сплати судового збору як побутового споживача газу з урахуванням довідки про реєстрацію свого місця проживання та рахунка на сплату за газ за листопад 2019 року за місцем свого проживання/реєстрації.

26. У своїй апеляційній скарзі позивач також зазначала, що відмовляючи у задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі наведених вище норм, суд першої інстанції порушив, відчужив та скасував гарантоване частиною четвертою статті 42, пунктом 1 частини першої статті 92 Конституції України, частиною четвертою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" право побутового споживача газу на можливість звернення до суду без обов`язку сплачувати судовий збір. Додатково позивач вказувала, що відмовивши їй у доступі до правосуддя як побутовому споживачу газу, суд першої інстанції порушив статтю 1, пункт 1 статті 6, статті 13 та 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відмовивши їй у доступі до правосуддя як побутовому споживачу газу.

27. Водночас, як вбачається зі змісту оскарженої позивачем постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020, зазначені доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не перевіряв. Шостий апеляційний адміністративний суд в означеній постанові надав оцінку тільки дотриманню судом першої інстанції норм процесуального права під час розв`язання питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

28. Натомість питання щодо наявності/відсутності підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України "Про судовий збір" суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав йому належної правової оцінки попри те, що в своїй апеляційній скарзі заявник виклала конкретні та важливі аргументи стосовного цієї обставини.

29. Верховний Суд зазначає, що частина перша статті 308 КАС України чітко встановлює межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, закріплюючи правило, за яким суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

30. На продовження наведених імперативних приписів законодавець у КАС України також визначив вимоги до змісту, зокрема, мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції, в якій з огляду на положення пункту 3 статті 322 вказаного Кодексу обов`язково мають бути зазначені:

а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини;

б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

31. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що не надавши умотивовану правову оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 та не перевіривши законність й обґрунтованість висновків суду першої інстанції у тій частині, якої стосуються відповідні доводи, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини першої статті 308 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розв`язання процесуального питання щодо наявності/відсутності правових підстав для звернення позивача до суду з відповідним позовом без обов`язку сплачувати судовий збір за його подання.

32. Частина друга статті 353 КАС України передбачає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

33. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

34. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи порушив норми статті 308 КАС України щодо повноти апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, не надавши умотивовану правову оцінку усім доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 та не перевіривши законності й обґрунтованості висновків суду першої інстанції у тій частині, якої стосуються відповідні доводи, колегія суддів вважає, що справу № 640/167/20 належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення означених фактичних обставин, що мають значення для правильного розв`язання процесуального питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України "Про судовий збір".

35. Під час нового розгляду справи суду слід дослідити усі обставини, що мають значення для правильного розв`язання процесуального питання, надати оцінку наявним у справі належним та допустимим доказам, зважаючи на закріплені статтею 6 КАС України вимоги принципу верховенства права та встановлені процесуальним законом межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, одночасно відповівши на кожен аргумент апеляційної скарги тією мірою, якою така відповідь вимагається з огляду на предмет спору та специфіку спірних відносин.

36. Також колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що у вступній та описовій частинах постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 не відбита заявлена позивачем у суді першої інстанції вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та рішенням відповідача. Суду належить взяти до уваги наведене під час нового апеляційного розгляду справи, повно висвітливши у тексті судового рішення зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі № 640/167/20.

Справу № 640/167/20 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867 (867-2018-п) передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.