ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа №820/1400/17
адміністративне провадження №К/9901/20228/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1400/17 (Н/851/12/20)
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бартош Н.С., суддів: Григорова А.М., Подобайло З.Г.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач), де просив:
1.2. визнати протиправними та скасувати п. 1 наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 288 о/с від 21 березня 2017 року в частині притягнення капітана поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби поліції за порушення вимог пункту 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 2.9 "а" постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2011 року № 1306 "Про правила дорожнього руху";
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 115 о/с від 23 березня 2017 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
1.4. поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 27 березня 2017 року в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 27 березня 2017 року;
1.5. зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 27 березня 2017 року та зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року позов задоволено повністю.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України; скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року залишено без змін.
5. Скаржник та його представник звернулися до суду апеляційної інстанції із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, де просили скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у задоволенні заяв про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі № 820/1400/17 відмовлено.
7. Відмовляючи у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані у заявах обставини не є нововиявленими, оскільки фактично стосуються незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції, що є підставою для його касаційного оскарження. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених КАС України (2747-15) підстав для перегляду за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
8. 12 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року по справі № 820/1400/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії.
9. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що надані відповідачем під час розгляду справи документи містять посилання на Висновок службового розслідування, який, на думку заявника, може містити факти, що не відповідають дійсності. Також зазначає, що ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції не врахував відсутність відомостей про застосування до нього дисциплінарних стягнень. Зазначив, що застосування найвищого дисциплінарного стягнення не відповідає принципу пропорційності, оскільки не враховано матеріальне становище сім`ї позивача, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей. Також вказує, що висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за результатами службового розслідування та в межах строку накладення дисциплінарного стягнення є хибними та ґрунтуються на невірному та довільному трактуванні положень статті 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", які регламентують порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, зазначив, що відповідачем доказів проведення атестації позивача до суду не надавалися, отже, на думку позивача, доводи Департаменту про виявлення факту складання адміністративного протоколу за статтею 130 КУпАП стосовно позивача під час підготовки матеріалів для проведення атестації не були підтверджені належним чином. Зазначені обставини стали відомі заявнику після отримання відповіді на адвокатській запит. Таким чином, на думку скаржника, при розгляді справи судом апеляційної інстанції не враховано вимоги статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Вказані обставини, на думку позивача, можуть привести до іншого результату судового розгляду та вплинути на оцінку співмірності застосованого до позивача дисциплінарного стягнення.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року по справі № 820/1400/17.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 січня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. Від відповідача 15 вересня 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує, що відповідно до статті 361 КАС України обов`язковими взаємопов`язаними умовами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом; істотні для справи обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Натомість, на думку відповідача, вказані у заявах позивача та його представника обставини не є нововиявленими, оскільки фактично стосуються незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції, що є підставною для його касаційного оскарження. Щодо зазначення позивачем у касаційній скарзі про відсутність у Департаменті матеріалів службового розслідування по притягненню ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у 2013 році та про зняття дисциплінарного стягнення ще 25.07.2013 і щодо про відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень вказують, що у 2013 році позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а не в поліції і відповідно не у Департаменті. Таким чином матеріали службового розслідування за 2013 рік стосовно позивача у Департаменті відсутні. Наголошують, що судом апеляційної інстанції в постанові було зазначено про притягнення позивача у 2013 році до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а не про те, що дане дисциплінарне стягнення є діючим, у зв`язку з чим посилання позивача на те, що дисциплінарне стягнення на період розгляду справи зняте є безпідставним, оскільки при обранні виду дисциплінарного стягнення, керівництвом враховується, крім іншого, попередня поведінка порушника дисципліни, а притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності свідчить про неналежне виконання ним службових обов`язків.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
14. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
15. Згідно пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
16. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
17. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
18. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
19. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
20. З аналізу вищевикладених норм слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
21. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
22. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
23. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
24. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
25. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази.
26. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
27. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
28. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вважає нововиявленою обставиною те, що, за твердженнями відповідача факт складання адміністративного протоколу за статтею 130 КУпАП стосовно позивача виявлено під час підготовки матеріалів для проведення атестації. Проте, докази проведення атестації позивача до суду не надавалися, а тому ця обставина судом не враховувалася при винесенні рішення. Крім того, на думку заявника, висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за результатами службового розслідування та в межах строку накладення дисциплінарного стягнення є хибними та ґрунтуються на невірному та довільному трактуванні положень статті 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", які регламентують порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. Отже позивач вважає, що вказані обставини мають бути враховані при наданні оцінки дотримання відповідачем принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності.
29. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України, оскільки вказані у заявах обставини фактично стосуються незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції, що є підставою для його касаційного оскарження.
30. За наслідками перегляду зазначеного рішення суду апеляційної інстанції постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення суду апеляційної інстанції було залишено без змін як таке, що ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
31. Верховний Суд у цій постанові погодився із висновком суду апеляційної інстанції вказавши на відсутність порушення відповідачем визначених статтею 16 Дисциплінарного статуту строків накладення дисциплінарного стягнення та співмірність його застосування. У контексті спірних правовідносин Верховний Суд зазначив, що факт вчинення позивачем проступку, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є доведеним. Тобто спору щодо того, чи вчинив позивач проступок - немає, натомість у цій справі спірний наказ про звільнення з органів поліції суди попередніх інстанцій оцінювали в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення. При цьому, статтею 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Крім того, учинений позивачем проступок мав наслідки притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про співмірність застосованого до позивача дисциплінарного стягнення.
32. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у розумінні вимог статті 361 КАС України обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, а відтак вони не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а доводи скаржника зводяться до незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції оцінка якому щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права була надана Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2019 року при перегляді постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року по суті справи № 820/1400/17.
33. Стаття 361 КАС України регламентує можливість перегляду остаточного судового рішення, порядок якого має свої особливості.
34. Інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.
35. Отже інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
36. Таким чином колегія суддів доходить висновку, що наведені заявником підстави перегляду Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року за нововиявленими обставинами не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 КАС України, оскільки мова фактично йде про переоцінку доказів.
37. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata-остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
38. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", п.40).
39. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 у справі "Pravednaya v. Russia", пп.27, 28).
40. Так, позивач вказує, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленим обставинами стали йому відомі після укладення 17.01.2020 договору про надання правової допомоги з адвокатом Ільченко К.Р. та отримання відповіді, наданої Департаментом на адвокатський запит.
41. Натомість позивачем не обгрунтовано, що вказані докази були не доступні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у нього не було об`єктивної можливості представити ці докази на остаточному судовому слуханні.
42. На думку позивача зазначені ним як нововиявлені обставини не були враховані апеляційним судом при ухваленні судового рішення, мають істотне значення для розгляду справи та можуть привести до іншого результату судового розгляду, зокрема, щодо співмірності застосованого відповідачем дисциплінарного стягнення.
43. Водночас, зі змісту постанови суду апеляційної інстанції слідує, що судом було враховано та надано оцінку співмірності тяжкості вчиненого проступку, наслідком якого було притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.
42. Отже правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що наведені у заявах обґрунтування не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки у межах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд не може надавати оцінку (переоцінку) застосованим нормам як матеріального так і процесуального права у спірних відносинах, не може переоцінювати докази, які оцінювалися судом під час розгляду справи, не може оцінювати нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
43. Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 124 КАС України, а саме не направлення судом судових повісток у справі на зазначену адресу заявника АДРЕСА_1 та відповідно порушено закріплений статтею 6 Конвенції принцип рівності сторін.
44. Частинами першою-п`ятою статті 124 КАС України визначено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
45. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
45.1. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
45.2. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
45.3. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
46. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
47. Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
48. Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №?270 (270-2009-п) ) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
49. З матеріалів справи слідує, що судом апеляційної інстанції направлялися судові повістки як на адресу заявника АДРЕСА_1 так і на адресу АДРЕСА_2 .
50. Також судові повістки направлялися представнику позивача Ільченко К.Р. на адресу вул.Канатна, 83, кім.815, Приморський р-н, м.Одеса, 65000.
51. Проте, з наявних в матеріалах справи поштових конвертів слідує, що поштові відправлення поверталися на адресу суду з відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній".
52. Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
53. При цьому, судом апеляційної інстанції направлялися процесуальні рішення та судові повістки у справі № 820/1400/17 (Н/851/12/20) на вказані ОСОБА_1 та його представником Ільченко К.Р. офіційні електронні адреси, що підтверджується матеріалами справи.
54. Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1, зареєстрована Другим апеляційним адміністративним судом від 26 лютого 2020 року № 7314 про ознайомлення з матеріалами справи.
55. Відповідно до пункту 7 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
56. Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
57. Разом з тим з матеріалів справи слідує, що заяв про зміну місця проживання (перебування, знаходження) позивач до суду апеляційної інстанції не надсилав.
58. Отже судом апеляційної інстанції вжито вичерпних засобів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
59. Водночас матеріали справи містять клопотання представника позивача Ільченко К.Р. про відкладення судових засідань, що свідчить про обізнаність представника про час, дату та місце судових засідань у справі № 820/1400/17 (Н/851/12/20).
60. З протоколу судового засідання від 07 липня 2020 року слідує, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була розглянута судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні у присутності представників позивача Ільченко К.Р. та Суворова О.В .
61. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції статті 124 КАС України та принципу рівності сторін є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
62. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
63. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
64. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
65. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року 820/1400/17 (Н/851/12/20) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова