808/4067/16 Про визнання протиправним накладення штрафу Головним управлінням Державної служби України з питань праці - 28.01.2021 Прийняття

1.Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 12 грудня 2016 року № 76 про накладення штрафу уповноваженими особами.

2.Позовні вимоги мотивовано тим, що перевірку суб`єктом владних повноважень було проведено з порушенням порядку та зафіксовано правопорушення без урахування його пояснень з приводу залучення до виконання ремонтних робіт працівників на підставі усних цивільно-правових договорів.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.09 березня 2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом вирішено:

У позові відмовити.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позапланову перевірку було проведено у відповідності до вимог чинного на момент її здійснення законодавства та контролюючим органом правомірно встановлено вчинення позивачем правопорушення у сфері праці.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.18 квітня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вирішив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, ухвалив обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.27 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі №808/4067/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що при вирішенні справи по суті суд першої інстанції проігнорував той факт, що ухвала слідчого судді Енергодарського міського суду від 18.11.2016 р. по справі № 316/1536/16-к провадження № 1-кс/316/274/16 не підлягала виконанню, у зв`язку з закінченням строку її виконання та відсутністю у ній конкретного суб`єкта, стосовно якого необхідно провести державний нагляд.

Крім того стверджує, що висновки перевіряючого про порушення позивачем приписів КЗпП України (322-08) є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на перевірених у визначеному законом порядку даних про виконання третіми особами трудових обов`язків перед ОСОБА_1 . Суд першої інстанції в свою чергу не з`ясував на підставі чого саме Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було встановлено порушення трудового законодавства, в чому саме полягає це порушення та чим підтверджується.

Позивач вважає, що роботи по капітальному ремонту покрівлі будинку здійснювалися із залучення працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі усних домовленостей, а отже підстав для притягнення його до відповідальності за порушення трудового законодавства у контролюючого органу не було.

8. 03 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 808/4067/16 та відмовлено в задоволенні клопотання

10. 12 лютого 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

11. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу №1579 від 14 листопада 2016 року, направлення на проведення перевірки №1141 від 24 листопада 2016 року, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області Ващиліною І.В. на виконання ухвали слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 18.10.2016 у справі №316/1536/16-к, провадження №1-кс/316/274/16, проведено позапланову перевірку додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування відносно ФОП ОСОБА_1, результати якої викладені в акті №08-10-089/1096 від 25 листопада 2016. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

12 грудня 2016 року, на підставі вказаного акту перевірки, заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Поляковою І.Б. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №76, якою за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 87000 гривень.

Правомірність вищенаведеної постанови є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного: по-перше, щодо підстав проведення перевірки позивача - останній зазначає, що позапланову перевірку проведено з порушенням вимог ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Проте суд не може погодитися з таким твердженням та вважає за необхідне зауважити, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05 квітня 2007 (877-16) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (96-2015-п) (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (z1291-12) (далі - Порядок №390)

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (z1291-12) (далі - Порядок №390) інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Відтак, перевірка проводилася у зв`язку з нещасним випадком, що стався на об`єкті, підрядником будівництва якого став позивач.

Ці обставини були встановлені в кримінальному провадженні №12016080160000997 справа № 316/1536/16-к під час розгляду слідчим суддею Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинський М.В. клопотання про призначення позапланової перевірки, про що свідчить ухвала Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 жовтня 2016 року.

За наслідками розгляду цього клопотання судом було призначено у кримінальному провадженні №12016080160000997 позапланову перевірку з питань охорони праці ФОП ОСОБА_1, проведення якої доручено Головному управлінню Держпраці у Запорізькій області, щодо перевірки нещасного випадку при проведенні робіт за участю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів Верховного суду вважає, що рішення суду, яким було задоволено клопотання слідчого старшого слідчого СВ Енергодарського ВП К-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області про призначення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства з промислової безпеки та охорони праці щодо ФОП ОСОБА_1, є винятковою обставиною для призначення позапланової перевірки, а з огляду на принцип обов`язковості виконання судового рішення на території України, відповідність цього рішення нормам законодавства варто вирішувати в тому судовому провадженні, в якому його було ухвалено.

Таким чином, законних підстав для невиконання вказаного рішення у відповідача не було, відсутність такої підстави у переліку визначеному статтею 6 Закону №877-V (як зазначає скаржник), не впливає на правомірність проведення позапланової перевірки, яка здійснюється на виконання судового рішення.

Посилання скаржника на невідповідність відомостей в ухвалі слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 жовтня 2016 у справі №316/1536/16-к, а саме зазначення невірного коду ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 в резолютивній частині цього судового акту, не впливає на результат розгляду адміністративної справи, оскільки обставини встановленні судом у кримінальному процесі цілком відповідають обставинам адміністративної справи, підстави вважати суб`єкта ФОП ОСОБА_1 у кримінальному процесі відмінним від суб`єкта ФОП ОСОБА_1 у адміністративному процесі, у колегії суддів Верховного Суду відсутні.

Суд першої інстанції вірно відхилив твердження позивача про порушення встановленого ухвалою слідчого судді 10-ти денного терміну на проведення перевірки, з огляду на ту обставину, що 14 листопада 2016 року відповідачем розпочато процедуру перевірки шляхом видання відповідного наказу. Тобто, перевірку розпочато в термін, встановлений ухвалою слідчого судді.

Отже з урахуванням вище наведених обставин справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відповідачем при проведенні позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з промислової безпеки та охорони праці, порушення порядку та процедури проведення такого виду перевірки здійснено не було.

З приводу виявлених контролюючим органом під час здійснення перевірки позивача порушень законодавства про працю, Суд зазначає наступне.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, в червні 2016 року, ФОП " ОСОБА_1 " уклав договір з МБП "Рембуд" щодо проведення кровельних робіт на даху будинку АДРЕСА_1 .

Для виконання ремонтних робіт вказаного об`єкту позивачем було залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав будь-яких документів щодо укладання трудових чи інших договорів на виконання робіт з ремонту покрівлі даху з ОСОБА_8, ОСОБА_9, іншими особами, які виконували відповідну роботу, у зв`язку з їх відсутністю.

Згідно матеріалів справи та пояснень в касаційній скарзі, ці особи були залученні позивачем до виконання ремонтних робіт на підставі усних домовленостей без укладання трудових договорів.

У відповідності до частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи, що позивач залучав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконання робіт впродовж певного проміжку часу, такі правочини повинні були вчинені виключно в письмовій формі.

Проте жодної цивільно-правової угоди між позивачем та вказаними особами укладено не було.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було фактично допущено до роботи по ремонту даху будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 24 КЗпП України, а тому оскаржувана постанова прийнята у спосіб, встановлений законом.

Верховний Суд наголошує, що надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) та Кодексом законів про працю України (322-08) , шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року справа № 818/471/17.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (509-2013-п) (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем на підставі акту перевірки, яким було зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, правомірно винесено постанову про застосування штрафних санкцій до позивача. Підстави для протилежно висновку у суду відсутні.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

17. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

18. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

19.З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.