120/2182/19-а Про визнання протиправними дії пенсійного фонду щодо призупинення виплат особі пенсії за віком, та зобов`язання пенсійного фонду поновити особі виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до законодавства України - 28.01.2021 Прийняття

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 (суддя Томчук А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 (колегія у складі суддів Гонтарука В.М.. Білої Л.М., Курка О.П.)

у справі №120/2182/19-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 05.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення - відмову у поновленні пенсії від 02.01.2019 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення та не виплати позивачу пенсії;

- зобов`язати відповідача провести позивачу поновлення та виплату пенсії з липня 2017 року, шляхом поновлення її відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 позовну заяву в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з липня 2017 року по 01 січня 2019 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною відмову Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, що викладена у листі від 02.01.2019 №05/09-37/021;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії та виплатити її з 02 січня 2019 року на визначений ним банківський рахунок;

- в решті позову відмовлено.

4. Позивач з рішенням не погодився і звернувся з касаційною скаргою.

5. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 1994 році ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Ізраїлі. З 1994 року позивач не отримував пенсію.

7. У жовтні 2011 та серпні 2013 року позивач звертався до Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати йому пенсії за віком у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 (v025p710-09) .

8. Листами від 25.10.2011 №20144/Л-11 та від 06.09.2013 №13406/Л-11 Пенсійний фонд України повідомив позивачу про відсутність підстав згідно чинного законодавства для виплати пенсії позивачу за межі України та звернув увагу, що рішення КСУ №25-рп/2009 не має зворотної сили і поширюється на осіб, які виїхали за межі України після 07.10.2009, тобто після його прийняття.

9. Вважаючи рішення Пенсійного фонду України протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.

10. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2014 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

11. Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

12. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 у справі №757/4110/14-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2014 скасовано та постановлено нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано УПФУ у Тульчинському районі Вінницької області поновити, нарахувати та виплатити раніше призначену пенсію ОСОБА_1, починаючи з 19.08.2013.

13. Листом Тульчинського ОУПФУ Вінницької області від 12.07.2017 №397/09-37/02-1 повідомлено позивача про припинення виплати пенсії до з`ясування місця фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України.

14. 26.11.2018 представник позивача звернувся до відповідача з заявою, яка нотаріально завірена апостилем, про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з липня 2017 році з доданими реквізитами банківського рахунку позивача.

15. Листом від 02.01.2019 № 05/09-37/021 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, у зв`язку з тим, що згідно з вимогами, визначеними в п.10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку.

Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина Україна або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання реєструються, та реєструється в установленому порядку.

Вказано, що оскільки в заяві про відкриття банківського рахунку для отримання пенсії ОСОБА_1 зазначено місце проживання держава Ізраїль, поновити виплату пенсії можливо буде після особистого звернення пенсіонера до Тульчинського ОУПФУ Вінницької області з внутрішнім паспортом громадянина України та документами, що підтверджують місце його фактичного проживання в Україні.

16. Позивач з відмовою не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що право громадян, які постійно проживають за кордоном, на отримання пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 (v025p710-09) , яким були визнані неконституційними положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.

18. Також представник позивача посилався на те, що особиста заява ОСОБА_1 про поновлення та виплату пенсії повністю відповідає формі, яка встановлена Додатком №2 Порядку 22-1. Підпис заявника на заяві про поновлення пенсії належить ОСОБА_1, особа, якого була посвідчена українським паспортом громадянина України для виїзду за кордон та була посвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджені печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції, до якої Україна приєдналася 23.12.2003р.

19. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки позивач протиправно просить поновити виплату пенсії з 01.07.2017, що суперечить статті 122 КАС України.

Крім того, Управління зазначає, що позивач не має права на поновлення пенсії, оскільки виникнення права на пенсії безпосередньо пов`язується з умовою постійного проживання заявника на території України або ж з наявністю укладеного з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

20. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що проживаючи в Ізраїлі, громадяни України мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України. Конституція України (254к/96-ВР) та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 та змінити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 в частині строку, з якого має бути поновлена виплата пенсії.

В обґрунтування скарги зазначає, що за наявності вини органу Пенсійного фонду, поновлення виплати пенсії за минулий час відбувається без обмеження будь-яким строком, а тому виплата пенсії має бути поновлена саме з дати її незаконного припинення - з липня 2017 року.

22. 27.08.2020 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області. Зазначає, що оцінка обставин, які стосувалися питання строку, з якого необхідно здійснити поновлення виплати пенсії позивачу надавалася судом першої інстанції в ухвалі від 07.10.2019, якою позовні вимоги за період з липня 2017 року по 01 січня 2019 року залишено без розгляду. Ця ухвала суду від 07.10.2019 позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права та дійшов таких висновків.

24. Спір виник щодо правомірності відмови територіального органу Пенсійного фонду України у перерахунку та поновленні виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

25. Доводи касаційної скарги стосуються виключно питання строку, з якого необхідно здійснити поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .

26. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з липня 2017 року по 01 січня 2019 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 залишено без розгляду.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

28. Суд звертає увагу, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 не оскаржувалася в апеляційному порядку, а тому не може бути об`єктом касаційного оскарження.

29. До того ж, касаційна скарга не містить доводів та вимог щодо оскарження вказаного судового рішення, і відповідно, Судом не переглядається.

30. Згідно частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

32. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 328, 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вадима Меламеда в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 120/2182/19-а залишити без змін.