ЗВ/380/22/20 Про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме заміну стягувача Акціонерного товариства "Банк" за виконавчим написом нотаріуса - 27.01.2021 Прийняття

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Кушнерика М. П., суддів Курильця А. Р., Мікули О. І.,

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. 17 березня 2020 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - заявник, АТ "Альфа-Банк") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме стягувача - Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - AT "Укрсоцбанк") на Акціонерне товариство "Альфа-Банк" у виконавчому написі, вчиненому 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем за реєстраційним номером 25371 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості за Договором кредиту № 606/33-100 від 17 квітня 2008 року в розмірі 70087,52 доларів США.

2. Заяву обґрунтовано тим, що з 26 листопада 2019 року правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", внаслідок чого заявник є правонаступником сторони стягувача у вказаному виконавчому написі.

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис за реєстраційним номером 25371 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості за Договором кредиту № 606/33-100 від 17 квітня 2008 року в розмірі 70087,52 доларів США.

4. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту АТ "Альфа-Банк" від 26 листопада 2019 року, правонаступником усього майна, прав та зобов`язань АТ "Укрсоцбанк" є акціонерне товариство "Альфа-Банк".

5. У заяві не наведено та не надано доказів відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за № 25371.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі та мотиви їхнього ухвалення

6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, заяву повернуто без розгляду.

7. Повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено порядку заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса, а доказів існування відкритого виконавчого провадження заявником не надано, що унеможливлює застосування статті 379 КАС України.

ІII. Касаційне оскарження

8. На зазначену ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції заявником подано касаційну скаргу, яку 20 серпня 2020 року зареєстровано у Верховному Суді.

9. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючого суддю (суддю-доповідача) Тацій Л. В., суддів Стрелець Т. Г., Рибачук А. І.

10. 07 вересня 2020 року розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1665/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом 07 вересня 2020 року ухвали № К/9901/21018/20 про відведення судді-доповідача Тацій Л. В. та суддів Стрелець Т. Г., Рибачука А. І. від розгляду матеріалів касаційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі № ЗВ/380/22/20, згідно з наказом в. о. голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 № 73-К.

11. 07 вересня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Уханенка С. А.

12. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Акціонерне товариство "Альфа-Банк" зазначає, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

13. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" у касаційній скарзі указує, що подання касаційної скарги зумовлено тим, що Верховним Судом не надавався висновок у відносинах щодо заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса до відкритого виконавчого провадження, незважаючи на позитивну практику розгляду таких заяв у судах апеляційної інстанції. Крім того, заявник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в справі № 826/7941/17, в якій визначено, що такі спори мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

14. У зв`язку із зазначеним заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15. Касаційна скарга не містить клопотання про розгляд справи за участі представника заявника.

16. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Львівського окружного адміністративного суду справу № ЗВ/380/22/20

17. 12 жовтня 2020 року справа № ЗВ/380/22/20 надійшла до Верховного Суду.

ІV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

23. За приписами частин першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

24. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

25. Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки, за яких строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.

26. Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

27. Частиною п`ятою статті 15 цього Закону визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

28. Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

29. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

30. Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

31. Частина перша статті 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

32. На підставі частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

33. Положення статті 379 КАС України визначають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

33.1. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

33.2. Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

33.3. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

V. Позиція Верховного Суду

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

35. Нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства.

36. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 379 КАС України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

37. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 826/7941/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

38. Разом з тим у справі № 826/7941/17, так само як і інших справах, які вже розглядалися Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, заміна стягувача або боржника відбувалася у відкритому виконавчому провадженні.

39. У справі, що розглядається, особливістю є те, що заяву про заміну стягувача подано до відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису.

40. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту АТ "Альфа-Банк" від 26 листопада 2019 року, правонаступником усього майна, прав та зобов`язань АТ "Укрсоцбанк" є Акціонерне товариство "Альфа-Банк".

41. За приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України, яку розміщено у Розділі IV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

42. Імперативними приписами частини четвертої статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

43. Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі заміною сторони виконавчого провадження, Верховний Суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 379 КАС України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, під яким розуміється виконавчий документ, виданий судом, який розглядав адміністративну справу як суд першої інстанції.

44. Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже положення частини четвертої статті 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

45. Колегія суддів наголошує на тому, що статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, а частиною четвертою статті 4 цього Закону установлено вичерпний перелік підстав для повернення стягувачу виконавчого документа органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

46. Ураховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, Верховний Суд уважає, що вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження у порядку статті 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку.

47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

48. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

49. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року в справі № ЗВ/380/22/20 залишити без змін.