171/803/18(2-а/171/13/18) Про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - 26.01.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

справа № 171/803/18(2-а/171/13/18)

адміністративне провадження № К/9901/66956/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Інспектора відділку БДР Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поліщука Олега Сергійовича

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 171/803/18

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора відділку БДР Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поліщука Олега Сергійовича,

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом інспектора відділу БДР УПП в м. Кривий Ріг ДПП лейтенанта поліції Поліщука Олега Сергійовича (далі - відповідач, Поліщук О.С., скаржник) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділу БДР УПП в м. Кривий Ріг ДПП лейтенанта поліції Поліщук Олега Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2018 року серії ВР № 234205, винесену інспектором відділу БДР УПП в м. Кривий Ріг ДПП лейтенантом поліції Поліщук Олегом Сергійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 гр.

Провадження у адміністративній справі щодо ОСОБА_1 закрито в зв`язку з відсутністю складу правопорушення в його діях.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем відзив на позовну заяву не надано, тобто відповідачем не було виконано свого обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, що суд розцінює як визнання позову. Таким чином, дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправними, тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, суд приходить до висновку про закриття адміністративної справи відносно позивача в зв`язку з відсутністю складу правопорушення в його діях.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Інспектора відділку БДР Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поліщук Олега Сергійовича на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року у справі № 171/803/18 (2-а/171/13/18) - повернуто без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга була подана апелянтом безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто з порушенням порядку її подання, а відтак, останню, відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розд. VII Перехідних положень КАС України, необхідно повернути апелянту без розгляду. Колегія суддів враховувала висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 804/6135/16 з аналогічного питання, проте не погоджується і не застосовує їх з огляду на таке. Колегія суддів з цього приводу зазначила, що пп. 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) не містить жодного втручання у права та свободи людини і жодним чином їх не обмежує у порівнянні з попереднім станом, а саме з правилами подання апеляційної скарги, які діяли до 15 грудня 2017 року, а лише залишає такі правила незмінними на період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Європейський суд з прав людини у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії", "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), дійсно дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. Разом з тим, зазначені висновки ЄСПЛ жодним чином не стосуються спірних правовідносин, оскільки: по-перше, пп. 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) лише передбачає залишення попереднього порядку подання апеляційної скарги, що не є свавільним втручанням у права заявника і не створює жодних перешкод для використання процесуальних прав, оскільки попередній порядок діяв на протязі більше 10 років з дня введення в дію КАС України і не викликав у учасників процесу жодних проблем при поданні апеляційної скарги; по-друге, національне законодавство в цих відносинах не містить жодних суперечностей і не вимагає від учасників процесу ніякого тлумачення чи трактування. Навпаки, національне законодавство, а саме пп. 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) , містить чітке правило поведінки - до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами ч. 1 ст. 186 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), тобто через суд першої інстанції, а після початку її функціонування - за правилами статті 297 КАС України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, тобто безпосередньо до апеляційного суду. Невиконання цього правила апелянтом свідчить лише про незнання ним норм процесуального законодавства. Встановлення у Перехідних положеннях такого правила пов`язано з особливостями функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, після початку якого за приписами статті 18 КАС України буде забезпечено обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, а також між судом та учасниками судового процесу. Отже суд апеляційної інстанції буде мати доступ до матеріалів справи в електронному виді у зазначеній системі, а тому витребовування процесуальних та інших документів в паперовій формі передбачено лише у разі необхідності. Саме у зв`язку з цим законодавцем до початку функціонування системи і збережено правило, за яким апеляційна скарга подається через суд першої інстанції, який забезпечує її надходження до апеляційного суду разом із матеріалами справи.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

03 грудня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Інспектора відділку БДР Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Поліщука Олега Сергійовича на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування поданої касаційної скарги інспектор відділку БДР Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Поліщук Олег Сергійович зазначає, що, виходячи з принципу пропорційності, особа, яка подає апеляційну скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, зокрема ст. 297 КАС України, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Вказане підтверджується позицією Верховного Суду у справі № 804/6135/16.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

Позивачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року вказану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що за приписами частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 297 КАС України визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

При цьому за приписами підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Верховний Суд наголошує на тому, що норма підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) повинна тлумачитись таким чином, що б гарантувати особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, вказаного не врахував і передчасно повернув апеляційну скаргу без розгляду.

Верховний Суд зазначає, що при касаційному розгляді взято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17, позицію Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведену в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №2040/8090/18, висновки Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 20 червня 2018 року у справі №514/134/17 (провадження №61-12112сво18), а також ураховано усталену судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з питання застосування підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) , що знайшла своє відображення у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №811/1867/18, від 19 лютого 2020 року у справі №160/6899/19, від 11 серпня 2020 року у справі №185/7684/16-а, від 21 серпня 2020 року у справі №808/3252/16.

Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. The Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

Таким чином, враховуючи викладене, Суд дійшов переконання про необхідність задоволення касаційної скарги та скасуванню оскаржуване судове рішення із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 341, 345, 349- 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції Поліщука Олега Сергійовича задовольнити частково.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.