ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа №335/5271/17
адміністративне провадження №К/9901/8067/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Круговий О.О. Прокопчук Т.С.)
у справі № 335/5271/17
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі, заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фурманова Артема Володимировича, Державної казначейської служби України
про визнання протиправним і скасування рішення та стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями суб`єкта владних повноважень, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, скаржник) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач 1, ДПП НПУ), Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі (далі - відповідач 2, УПП в м.Запоріжжі), заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фурманова Артема Володимировича (далі - відповідач 3, Фурманов А.В. ), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 4, ДКСУ), в якому урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконними дії заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фурманова Артема Володимировича щодо безпідставного направлення ОСОБА_1 до спеціальної медичної установи КУ "Запорізький обласний наркологічний диспансер" для проведення обстеження на стан сп`яніння;
визнати незаконними дії зазначеного відповідача щодо участі у процесі відбору біологічного матеріалу ОСОБА_1 для проведення обстеження на стан наркотичного сп`яніння та стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України компенсацію моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції, Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі, заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фурманова Артема Володимировича, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними діями працівника патрульної поліції при здійснення ними своїх повноважень задоволено частково.
Визнано незаконними дії заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Фурманова Артема Володимирович щодо безпідставного направлення ОСОБА_1 до Комунальної установи "Обласний клінічний наркологічний диспансер" Запорізької обласної ради для проведення обстеження на стан сп`яніння та дії щодо участі Фурманова Артема Володимировича в процесі відбору біологічного матеріалу у ОСОБА_1 для проведення обстеження на стан наркотичного сп`яніння.
Стягнуто з Держави в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 37000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп. в якості компенсації моральної шкоди.
Позовні вимоги у частині стягнення повної суми компенсації моральної шкоди - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не можна вважати ознакою наркотичного сп`яніння звужені зіниці, якщо не з`ясована їх реакція на світло. Втомлені очі взагалі не можуть бути будь якою з ознак сп`яніння особи. Окрім того, з аналізу вимог Інструкції суд дійшов висновку, що ознак сп`яніння має бути дві та більше, для наявності аргументованих підстав у поліцейського вважати про знаходження особи у стані сп`яніння, оскільки Інструкція передбачає наявність саме ознак, тобто множини. Суд також вказав, що законодавчими актами, які регламентують дії поліцейських при направленні осіб на обстеження на стан сп`яніння та проведення такого обстеження, не передбачено право співробітника поліції бути присутнім при опорожненні сечового міхура людини, що носить досить інтимний характер, та може спричинити морально - етичні незручності. Тим більш неприпустимо при цьому застосування засобів відео фіксації. Тому дії поліцейського Фурманова А.В. що до участі у процесі відбору біологічного матеріалу для проведення обстеження на стан наркотичного сп`яніння позивача підлягають визнанню незаконними. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначив, що беручи до уваги характер правопорушення, глибину та обсяг душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, з урахуванням розумності, виваженості і справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід встановити в розмірі 37000 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фурманова Артема Володимировича - задоволено частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 804/4947/17 - скасовано та ухвалено нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії заступника командира роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Фурманова Артема Володимировича при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 26 січня 2017 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди одну тисячу гривень.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що фактично затримання позивача не відбувалось, проходження в закладі охорони здоров`я огляду на стан алкогольного сп`яніння відбулось за згодою позивача, тому підстави для визнання протиправними дій поліцейського по його направленню в заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння - відсутні. На думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що уповноваженою особою, присутність якої можлива при відбору біологічного матеріалу від осіб, щодо яких проводиться обстеження, є саме працівники закладу охорони здоров`я (медичний персонал). Суд також вказав, що, вимагаючи стягнути на свою користь суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн., позивач послався на висновок спеціаліста-психолога від 17 липня 2017 року, згідно якого грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди) може складати від 320000 до 490000 грн., який не є остаточним. Натомість, висновок спеціаліста - психолога, на думку суду, до кола доказів, визначених зазначеною статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем не включений, тому не може бути підставою для задоволення позову у розмірі відшкодування, заявленого позивачем. Тому, оцінюючи ступінь моральних страждань позивача, колегія суддів, на підставі дослідження відеозапису події, враховує короткочасність конфліктної ситуації, поведінку позивача і відповідача (поліцейського Фурманова А.В. ), наявність психологічного стресу у позивача після подій. Проте, доводи позивача про необхідність звернення за допомогою фахівців, витрачання свого робочого і особистого часу на вирішення питань, пов`язаних з неправомірними діями відповідача, не можуть розцінюватись як моральні страждання у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України. На думку колегії суддів, компенсація завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1000 (одна) тисяча грн. відповідатиме характеру допущеного правопорушення, ступеню моральних страждань, принципу розумності і справедливості.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
В січні 2018 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині розміру компенсації моральної шкоди та стягнути з держави на його користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн. В решті - постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судом апеляційної інстанції не вказано підстави заниження розміру компенсації моральної шкоди та неправомірно не визнано висновок спеціаліста - психолога ОСОБА_3 як доказ, в розумінні ст. 69 КАС України. Скаржник вважає, що компенсація завданої моральної шкоди у розмірі 1000 грн жодним чином не відповідає характеру допущеного правопорушення, ступеню його моральних страждань, порушує принцип розумності і справедливості.
10 квітня 2018 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив ДПП НПУ на касаційну скаргу позивача, в якій відповідач 1 просить залишити скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог скасувати і постановити нове, яким відмовити в позові.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26.01.2017, приблизно об 11 год. 15 хв. по вулиці Садівництва в сторону траси М-18 Харків - Сімферополь відбулася аварійна ситуація за участю автомобіля Porsche Cayenne, д/н НОМЕР_1, яким керував позивач, та автомобілем Ford Tranzit д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . В процесі з`ясування обставин події дорожньо-транспортної пригоди співробітниками екіпажу "Іскра 0352" патрульної поліції, до складу якого входив відповідач Фурманов А.В., останній запропонував позивачу пройти обстеження на стан наркотичного сп`яніння та проїхати для цього до Комунальної установи "Запорізький обласний наркологічний диспансер" Запорізької обласної ради.
Судами встановлено, що підставами для направлення позивача на медогляд була наявність підозри у співробітників поліції, що позивач знаходиться у стані сп`яніння через "вузькі зірниці, втомлені очі". Згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 986 від 28.10.2016 року (час 10 год. 18 хв.) ознак сп`яніння не виявлено.
Крім того, судом першої інстанції під час дослідження відеозапису з нагрудної камери АР0233, наданого відповідачами, встановлено, що лікар - нарколог запропонував позивачу здати зразок біоматеріалу (сечі) на аналіз, після чого позивач пішов до туалету і намагався закрити двері, але поліцейський Фурманов А.В. за вказівкою лікаря КУ ЗОНД ЗОР, який робив обстеження, змусив позивача відкрити двері до туалету та наказав йому здати зразок біоматеріалу (сечі) на аналіз у його присутності. Результат обстеження був негативний, стану алкогольного або наркотичного сп`яніння в позивача виявлено не було.
В якості обґрунтування наявності моральної шкоди та розміру її компенсації позивачем до розгляду справи по суті в суді першої інстанції було надано висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_3, які залучені до справи у якості доказу. Згідно даного висновку, діями працівника патрульної поліції при здійсненні ним своїх службових повноважень дійсно були спричинені моральні страждання (моральна шкода) громадянину ОСОБА_1 Грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричинених громадянину ОСОБА_1, визначено відповідно до сили, глибини і тривалості моральних страждань, а також часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього психо-емоційного стану, в розмірі від 320000,00 гривень до 490000,00 гривень. Також, як на значиму обставину, спеціаліст психолог вказує на те, що моральні страждання позивача тривають в часі, внаслідок чого їх тривалість, сила та глибина, а також грошовий еквівалент визначені на момент проведення експертизи і тому не є остаточними.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1167 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Суд зазначає, що відповідачем оспорюються рішення суду апеляційної інстанції лише в частині позовних вимог щодо стягнення моральної компенсації, а відтак, зважаючи на вищенаведені приписи ч. 1 ст. 341 КАС України, оспорюване рішення підлягає касаційному перегляду виключно в межах даних доводів скаржника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 гривень позивач пов`язував з тим, що його не покидають неприємні та болючі, соромні спогади, що завдає йому психологічний дискомфорт і постійно нагадує про пережите приниження та грубу неповагу. Він відчуває страждання в силу того, що змушений звертатися за допомогою фахівців, витрачати свій робочий час і особистий час на вирішення питань, пов`язаних з неправомірними діями відповідача. Вказує, що протиправними діями патрульного поліцейського його моральному здоров`ю спричинено значної моральної шкоди. В обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на висновок спеціаліста - психолога ОСОБА_3, відповідно до якого грошовий еквівалент моральних страждань позивача визначається у розмірі від 320 000.00 до 490 000.00 грн., але ж, враховуючи тяжкий фінансовий стан бюджету України, вважає, що розмір моральної шкоди мінімально може складати символічну суму у 100000,00 грн., яка носить профілактично-виховний характер.
Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Присуджуючи менший розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, за результатами дослідження відеозапису події, оцінивши ступінь моральних страждань позивача, врахував короткочасність конфліктної ситуації, поведінку позивача і відповідача (поліцейського Фурманова А.В. ), наявність психологічного стресу у позивача після подій. Поряд з тим, суд зазначив, що доводи позивача про необхідність звернення за допомогою фахівців, витрачання свого робочого і особистого часу на вирішення питань, пов`язаних з неправомірними діями відповідача, не можуть розцінюватись як моральні страждання у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України.
Відтак, зважаючи на наведене, Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи скаржника про ненаведення судом апеляційної інстанції мотивів зменшення розміру стягненої моральної шкоди.
Суд вважає за доцільне зауважити, що, встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій не мають своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві.
Як було зазначено вище, суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості.
Тому, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що, враховуючи обставини справи та нетривалість у часі конфліктного випадку, справедливим у даній ситуації буде присудження 1000 грн. моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349- 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі 335/5271/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова