ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 5/2549-12/293
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.03.2005
у справі № 5/2549-12/293 господарського суду
Львівської області
за позовом ЗАТ “Харчобуд”
до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 30.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2004р.
(суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р.
(головуючий суддя Бобеляка О.М., судді Дубник О.П. , Орищин
Г.В.), припинено провадження в частині позовних вимог про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0002562320/0/19893 від 20.08.2003р.; позовні вимоги задоволено
частково; визнано частково недійсним податкове повідомлення-
рішення № 0002552320/0 від 20.08.2003р., яким визначено позивачу
податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі
105826,59грн., із яких основний платіж 70551,06грн. та штрафні
(фінансові) санкції –35275,53грн.; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0001311700/019810/17-2 від 19.08.2003р.,
яким визначено позивачу податкове зобов’язання по податку з
власників транспортних засобів в сумі 10962,90грн., із яких
основний платіж 9201грн. та штрафні (фінансові) санкції
–1761,90грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 203грн.
судових витрат.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати
прийняті у справі рішення та постанову в частині задоволення
позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм
матеріального права, зокрема, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 6
Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів” ( 1963-12 ) (1963-12)
.
Учасники процесу не скористалися наданим правом на участь своїх
представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у
Шевченківському районі м. Львова проведено комплексну
документальну перевірку дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ЗАТ „Харчобуд" за II квартал 2000 - І
півріччя 2003 років, за результатами якої складено акт № 1527/23-
220/00388576 від 19.08.2003 року (
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкові
повідомлення-рішення № 0002552320/0/19894 від 20.08.2003 року,
яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем в
розмірі 106998,09грн., у тому числі 71332,06грн. основний платіж
та 35666,03грн. штрафні (фінансові) санкції; №
0001311700/0/19810/17-2 від 19.08.2003 року, яким визначено суму
податкового зобов'язання за платежем податок з власників
транспортних засобів в розмірі 10962,90грн., в тому числі
9201грн. основний платіж та 1761,90грн. штрафні (фінансові)
санкції; № 0002562320/0/19893 від 20.08.2003 року, яким
визначено суму податкового зобов'язання за платежем плата за
землю в розмірі 8669,55грн., в тому числі 5852грн. основний
платіж та 2817,55грн. штрафні (фінансові) санкції.
В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем пп.
7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки податкові накладні не містять
всіх необхідних реквізитів, а тому позивач не мав права на
включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на
додану вартість на підставі цих накладних. З посиланням на пп.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідач зазначив на зайве включення
до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого
при придбанні обладнання для цеху гофрокартону в сумі
31200,53грн. В акті перевірки йдеться і про те, що по даних
книги продажу товарів (робіт, послуг) до податкових зобов'язань
включено і то лише в грудні 2002 року податок на додану вартість
з орендної плати за жовтень 9032грн. - з запізненням на два
податкові періоди.
Податкова інспекція в акті перевірки посилається також на те, що
оскільки платником податку підприємство зареєстровано з
30.01.2001 року, в результаті чого за січень 2001 року занижено
податок на додану вартість на суму 4746грн. Згідно запису в
головній книзі за 2002 рік залишки запасів становлять
9841,68грн., а тому сума податку на додану вартість, яка
припадає на даний залишок становить 1968,34грн., і на дану суму
занижено податок на додану вартість за грудень 2002 року. Що
стосується податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів, то в акті перевірки зазначено, що
за період 2001-2003 років ЗАТ „Харчобуд" занижено в розрахунках
по даному податку на 902грн. у зв'язку з невключенням
автомобілів в розрахунок.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума,
на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(пункт 1.7 статті 1). Не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки
товарів (робіт, послуг) на митній території України, не
підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту
7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту
7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно цієї норми податкова накладна має містити:
порядковий номер податкової накладної; дату виписування
податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я
та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку
на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця
та покупця); місце розташування юридичної особи або місце
податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник
податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт,
послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача;
ціну поставки без врахування податку; ставку податку та
відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму
коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті
передбачено наслідки порушення порядку заповнення продавцем
податкових накладних, що можуть настати для покупця у випадку
включення до податкового кредиту ПДВ за такими накладними. В
разі одержання від продавця неправильно заповненої податкової
накладної покупець має право звернутися до кінця поточного
податкового періоду з відповідною завою до органу державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням, додавши до заяви
документи, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).
Відсутність вказаної заяви не дає права включати до податкового
кредиту суми ПДВ за такими накладними.
Під час розгляду справи судами не досліджено податкові накладні,
на підставі яких до податкового кредиту включено суми податку на
додану вартість, не встановлено відповідність на час проведення
перевірки таких податкових накладних вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Також не встановлено факту звернення позивача до
податкової інспекції в порядку пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з заявою
про включення до податкового кредиту податку на додану вартість
за податковими накладними, які заповнені з порушенням
встановленого Законом порядку.
Щодо включення до податкового кредиту податку на додану
вартість сплаченого при придбанні обладнання для цеху
гофрокартону в сумі 31200,53грн. колегія зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому
термін “валові витрати виробництва (обігу)” слід розуміти у
значенні, визначеному Законом України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(пункт 1.11 статті 1 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовими витратами
виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Судами дані положення закону не враховані. Мета, факт придбання,
передачі побутової обладнання та використання у власній
господарській діяльності належним чином не досліджені, а отже
обставини які мали правове значення для вирішення спору
залишилися не встановленими.
Стосовно визначення позивачу податкового зобов’язання по податку
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та
механізмів слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”
( 1963-12 ) (1963-12)
платниками цього податку є підприємства,
організації, установи, які є юридичними особами та мають
зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні
транспортні засоби, визначені в статті 2 цього
Закону ( 1963-12 ) (1963-12)
як об’єкт оподаткування.
Розглядаючи спір в цій частині, суди виходили, зокрема, з того,
що актами списання машин від 28.12.2001 року підтверджується, що
окремі перелічені в акті перевірки автомашини списані, здані в
металолом і з 2002 року не проходили технічного огляду, а тому
не використовувались як транспортні засоби.
При цьому місцевим господарським судом не встановлено факту
зняття зазначених машин у встановленому порядку з реєстрації
(обліку), оскільки стаття 1 зазначеного Закону ( 1963-12 ) (1963-12)
пов’язує підстави для сплати цього податку саме з реєстрацією
транспортних засобів. Апеляційний господарський суд,
переглядаючи рішення, не усунув зазначену неповноту.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в
частині задоволених позовних вимог з передачею справи в цій
частині на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду
першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові,
вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з
чинним законодавством вирішити спір.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002562320/0/19893 від
20.08.2003 року, позивачу яким визначено суму податкового
зобов'язання за платежем плата за землю в розмірі 8669,55грн., в
тому числі 5852грн. основний платіж та 2817,55грн. штрафні
(фінансові) санкції.
В процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання за
платежем плата за землю, відповідачем було прийнято нове
податкове повідомлення-рішення № 0002482320/0/15150 про
визначення ЗАТ „Харчобуд" податкового зобов'язання по землі в
сумі 423,46грн.
Оскільки вимог про визнання недійсним останнього позивачем не
заявлено, а такі вимоги стосувались первинного податкового
повідомлення-рішення за № 0002562320/0/19893 від 20.08.2003
року, відповідно, провадження у справі в цій частині припинено
правомірно. Відтак, в частині припинення провадження у справі
колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни судових
рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1, 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2004р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.03.2005р. у справі № 5/2549-12/293 змінити.
Абзац 3 пункту 1 резолютивної частини рішення господарського
суду щодо часткового визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення № 0002552320/0 від 20.08.2003р., яким визначено позивачу
податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі
105826,59грн., із яких основний платіж 70551,06грн. та штрафні
(фінансові) санкції –35275,53грн., та абзац 4 пункту 1
резолютивної частини рішення господарського суду щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення №
0001311700/019810/17-2 від 19.08.2003р., яким визначено позивачу
податкове зобов’язання по податку з власників транспортних
засобів в сумі 10962,90грн., із яких основний платіж 9201грн. та
штрафні (фінансові) санкції – 1761,90грн. скасувати. В цій
частині справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Пункт 2 резолютивної частини рішення та абзац 1 пункту 3
резолютивної частини рішення господарського суду Львівської
області від 07.12.2004р. скасувати.
В решті частини рішення господарського суду Львівської області
від 07.12.2004р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.03.2005р. у справі № 5/2549-12/293
залишити без змін.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов