201/4538/18(2-а/201/150/2018) Про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - 26.01.2021 Прийняття

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції рядового 3 батальйону 2 роти поліції Перехреста Олега Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (головуючий суддя - Білак С.В., судді Юрко І.В., Шальєва В.А.).

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 26 квітня 2018 року звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції рядового 3 батальйону 2 роти поліції Перехрест Олега Олександровича про скасування постанови серії ЕАА № 365595 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2018 року адміністративний позов було задоволено.

Постанову серії ЕАА № 365595 від 17 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 510 гривень скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу у даній справі.

Порушуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначав, що оскаржуване судове рішення він отримав 01 серпня 2018 року, а тому, на його думку, він має право на поновлення строку звернення з апеляційною скаргою з урахуванням приписів ч.2 ст. 295 КАС України. При цьому, відповідач вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2018 року у справі №201/4538/18 (2-а/201/150/2018), проте ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто, проте згідно з ч.8 ст. 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2018 року у справі №201/4538/18 (2-а/201/150/2018) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції рядового 3 батальйону 2 роти поліції Перехрест Олега Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

На виконання вищевказаної ухвали скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2018 року у справі №201/4538/18 (2-а/201/150/2018).

Заява обґрунтована тим, що розгляд справи за результатами якої прийнято оскаржуване рішення проведено без участі сторін, а отже про зміст цього рішення сторони мали можливість дізнатися лише після отримання його копії.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2018 року у справі №201/4538/18 (2-а/201/150/2018) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції рядового 3 батальйону 2 роти поліції Перехрест Олега Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, суд виходив з того, що враховуючи предмет спору, процесуальні питання розгляду наведеної справи врегульовані параграфом 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , зокрема, ст. 286 цього Кодексу, відповідно до ч. 4 якої апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Таким чином, з врахуванням того, що судове рішення було проголошено у відкритому судовому засіданні 05 червня 2018 року, а відтак саме з цієї дати слід відраховувати строк на апеляційне оскарження. Отже, останнім днем строку апеляційного оскарження в даному випадку є 15 червня 2018 року, тоді як апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 18 жовтня 2018 року, тобто поза межами строку встановленого ст. 286 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

27 грудня 2018 року до Суду надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року в адміністративній справі №201/4538/18 (2-а/201/150/2018) (надіслано засобами поштового зв`язку 22.12.2018 року).

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідно до положень статей 1, 3, 8, 19, 22, 55, 92, 129 Конституції України, абзацу п`ятнадцятого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (v008p710-02) , статей 251, 286 Кодексу адміністративного судочинства України держава забезпечує право на апеляційний перегляд справи. Вказує, що право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя тощо. Скаржник зазначає, що безпосередньої участі у розгляді справи не приймав та не був присутнім під час проголошення рішення у справі від 05.06.2018 року, а повний текст рішення отримав 01.08.2018, після чого в межах строку, передбаченого ст. 286 КАС України, оскаржив це рішення в апеляційному порядку, проте, апеляційна скарга ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 року була повернута. Вказує, що згідно з ч.8 ст. 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою. Отже, строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних підстав.

Позивачем по справі до Суду не були надані заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено таке:

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Згідно з цією статтею:

Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

У цій справі, яка є справою з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач 02.11.2018 подав апеляційну скаргу на рішення суду від 11.10.2018, копію якого отримав 31.10.2018.

Третій апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 286 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження, а зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас, статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Розгляд справи судом першої інстанції здійснювався у відсутності сторін. Повний текст судового рішення позивачем отримано 01.08.2018 (як вказано скаржником в касаційній скарзі), а тому, Суд приходить до висновку, що початок відліку строку на апеляційне оскарження розпочинається з 01.08.2018 відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з дня отримання повного судового рішення. Апеляційна скарга вперше була подана засобами поштового зв`язку 10.08.2018, тобто в межах 10-денного строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, вказана апеляційна скарга ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 року була повернута, оскільки адміністративну процесуальну дієздатність представника Департаменту патрульної поліції, яким підписано апеляційну скаргу не підтверджено, а також не зазначено посадове становище останнього.

Суд вказує, що у цьому випадку застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення є порушенням прав позивача на апеляційне оскарження, оскільки він не був присутній під час проголошення судового рішення, і про прийняте судове рішення дізнався лише після його отримання.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст. 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №461/5908/18.

Проте, судом апеляційної інстанції також було встановлено, що скаржником вдруге апеляційна скарга була подана до суду лише 18.10.2018, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням приписів частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що скаржником не наведено жодних доводів з посиланням на докази, які б свідчили про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, які не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.