2140/1342/18 Про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення з органів Національної поліції, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 26.01.2021 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2021 року

Київ

справа №2140/1342/18

адміністративне провадження №К/9901/12917/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Мацедонської В.Е.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (головуючий суддя - Гомельчук С.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Джабурія О.В., Вербицька Н.В.)

у справі № 2140/1342/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Херсонській області,

про визнання протиправними та скасування наказів, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Херсонській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07.06.2018 №133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 26.06.2018 №160о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 27.06.2018;

- стягнути з ГУНП на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782, вул. Лютеранська, 4 м. Херсон, 73003) від 07 червня 2018 року № 133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ).

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782, вул. Лютеранська, 4 м. Херсон, 73003) від 26 червня 2018 року № 160о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 27 червня 2018 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782, вул. Лютеранська, 4 м. Херсон, 73003) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 33982 (тридцяти трьох тисяч дев`ятисот вісімдесяти двох) грн. 83 коп.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області з 27 червня 2018 року та стягнення заробітної плати в межах стягнення за один місяць у розмірі 7665 (сім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 30 коп.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рапорт з проханням продовжити термін службового розслідування підписаний неуповноваженою на проведення службового розслідування особою - за ОСОБА_2 рапорт підписано невідомою особою. Крім того, висновок службового розслідування окрім ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписаний працівниками ГУ НП ОСОБА_6 та ОСОБА_7, участь яких в проведенні службового розслідування також є неправомірною. Єдиною особою, уповноваженою на проведення службового розслідування та на підписання його висновку був ОСОБА_8 (уповноважений начальником відповідно до вимог Інструкції), але він фактично не проводив службове розслідування, а лише погодив його висновок. В порушення вимог пункту 3.4 Інструкції службове розслідування проведено без участі безпосереднього начальника позивача. Суди не взяли до уваги доводи представника відповідача про те, що на момент проведення службового розслідування жодних медичних документів позивач не надавав, оскільки в висновку службового розслідування йде посилання на вказану довідку з констатацією факту знаходження позивача на лікарняному. При цьому період перебування на лікарняному позивача в висновку службового розслідування спотворено: зазначено, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України" з 07 по 12 травня 2018 року. Суд наголошує, що в довідці вказано період з 07 по 16 травня, і це підтверджено відміткою ОСОБА_9 . Незважаючи на це, у висновку службового розслідування вказано, що позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин, в тому числі 14,15 та 16 травня 2018 року, що свідчить про необ`єктивність та упередженість інформації, викладеної в висновку службового розслідування. Крім того, згідно ч.8 ст. 70 Закону №580-VІІІ на період відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Представником відповідача не надано належних доказів, які б підтвердили необхідність і обов`язковість присутності позивача 02, 03, 04, 14, 15, 16 травня 2018 року на службі без посвідчення, нагрудного знаку та зброї. Аргументи представника відповідача щодо безперервності виконання своїх завдань позивачем, суди не взяли до уваги, оскільки принцип безперервності, відповідно до ст. 12 Закону № 580-VІІІ відноситься до загального принципу діяльності поліції. В порушення вимог Інструкції, в матеріалах службового розслідування відсутні документи, які характеризують особу позивача, не надано оцінки його тривалій (з 2002 року) службовій діяльності, наявності покарань і заохочень за період служби та ін. Крім того, суди вказали, що в установлений законодавством спосіб вина ОСОБА_1 в скоєнні злочину не встановлена і не доведена. На переконання суду повідомлення позивачу про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, не можна розцінюватися, як доказ позапроцесуального спілкування, що призвело до суспільного резонансу через створення негативної думки, завдало шкоди репутації та авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитація органів поліції), оскільки вина позивача в діях, що вміняються йому органом досудового слідства, не встановлена і не доведена обвинувальним вироком суду, вступившим в законну силу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

07 травня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Херсонській області вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що доказом поважності невиходу на службу позивача 02,03,04 травня 2018 року, є відповідна виписка з амбулаторної картки. Скаржник стверджує, що, згідно Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001, виписка з картки хворого не є документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність. До того ж, відповідач зауважує, що ні відповідний документ, який засвідчує тимчасову непрацездатність, ні витяг з амбулаторної картки щодо перебування на амбулаторному лікуванні позивача з 02.05.2018 по 04.05.2018, під час проведення службового розслідування позивачем не були надані. Окрім того, скаржник наголошує, що обов`язок надання доказів перебування на лікарняному під час проведення службового розслідування підтверджується висновками Верховного Суду у справах №№ 826/619/16, 804/2852/17, які не були враховані судами попередніх інстанцій. Відповідач також підкреслює про помилковість висновків судів щодо неврахування як доказів у справі процесуальних документів у кримінальних справах, з огляду на незаконність їх здобуття. Так, скаржник звертає увагу, що і повинні були взяті до уваги судами як докази у справі. Також скаржник піддає сумніву висновки суду про відсутність необхідності з`являтися на роботу позивачу у зв`язку з його відстороненням. Так, відповідач, зауважує, що приписами Закону України "Про Національну поліцію України" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру. А тому, зважаючи на приписи Закону України "Про державну службу", відсторонення від виконання службових обов`язків не звільняє позивача від обов`язку з`являтися на робоче місце відповідно до внутрішнього трудового розпорядку.

Позивачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 2002 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 26 червня 2018 року - в органах Національної поліції. Наказом відповідача від 03 листопада 2016 року №219о/с капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого уповноваженого сектора кримінальної поліції Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП.

Наказом начальника ГУ НП в Херсонській області від 02 травня 2018 року № 589 призначено службове розслідування за інформацією про проведення в службових кабінетах приміщення Карабельного відділеня поліції Херсонськгого ВП ГУНП в Херсонській області обшуку в рамках кримінального провадження №42018230000000066, відкритого 04 квітня 2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди старшим оперуповноваженим СКП Корабельного відділення поліції Херсонського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 та слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП майором поліції ОСОБА_10 від гр-на ОСОБА_11 за непритягнення того до кримінальної відповідальності.

На період проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов`язків. Службове розслідування доручено провести працівникам ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_2, УКР ГУНП ОСОБА_12 та СУ ГУНП ОСОБА_8 .

Фактично службове розслідування проведено старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_3, старшим слідчим в ОВС ОМВ СУ ГУНП ОСОБА_4 та начальником сектору УКР ГУ НП ОСОБА_5 .

Згідно висновку службового розслідування від 07 червня 2018 року "відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. 1.За грубе порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", п.1 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", п.3.1 ч.3 наказу ГУНП "Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників органів та підрозділів ГУНП" від 08.11.2016 № 1138, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 3, 5 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03, 12 травня 2018 року, непопередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, вчиненні дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, недотриманні обмежень і заборон, передбачених Законами України "Про запобігання корупції" (1700-18) , "Про Національну поліцію" (580-19) , використанні своїх службових повноважень, становища та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступі у позапроцесуальні неділові стосунки, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності, здійсненні психологічного та фізичного тиску на підозрюваного, примушенні видати на ім`я ОСОБА_13 (довіреної особи ОСОБА_1 і ОСОБА_14 ) генеральної довіреності на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_11, у незаконному утримуванні підозрюваного з 24 по 29 березня 2018 року на території одного з будинків дачного кооперативу, примушенні із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов`язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, завдало непоправної шкоди репутації і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції), старшого оперуповноваженого СКП Корабельного відділення поліції Херсонського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п. 6. ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України "Про Національну поліцію України" (580-19) .

В матеріалах службового розслідування наявні процесуальні документи, зокрема, протоколи допитів потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_16, свідка ОСОБА_17, протокол огляду місця події від 04.03.2018 з фото таблицею, клопотання про проведення експертизи, постанова керівника прокуратури про призначення групи прокурорів та ін.

Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07 червня 2018 року № 133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 26 червня 2018 року № 160о/с "Про особовий склад" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 02 по 05 травня 2018 року був непрацездатним - знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря ортопеда-травмотолога з травмою лівої стопи (накладено гіпс). Рекомендовано лікування в поліклініці за місцем служби з 07 травня 2018 року. Даний факт підтверджується випискою із амбулаторної карти хворого від 05 травня 2018 року. З 07 по 16 травня 2018 року позивач продовжив лікування з тим же діагнозом у ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України", що підтверджено довідкою від 07 травня 2018 року № 673 про тимчасову непрацездатність. До роботи приступив 17 травня 2018 року, про що є відмітка на зворотному боку довідки безпосереднього керівника ОСОБА_9 .

Згідно пояснень свідка ОСОБА_9, наданих в судовому засіданні, позивач написав рапорт на відпустку, який він підписав, попередньо узгодивши з начальником відділення, канцелярією, режимно-секретною частиною та кадровим підрозділом. Вважав, що рапорт підписано керівництвом ГУНП і ОСОБА_1 знаходиться в відпустці. Після того, як працівники УСБУ провели обшуки в приміщенні відділення, він зателефонував ОСОБА_1 і той йому повідомив, що знаходиться у лікаря з травмою ноги. Оскільки він вважав, що позивач знаходиться в відпустці, то не уточнював у якого лікаря і в якому закладі той лікується. Про факт знаходження на лікарняному з 07 травня позивач повідомив його по телефону з зазначенням медичного закладу. До службового розслідування, як безпосередній керівник позивача, він не залучався. В ході службового розслідування факти невиходу позивача на роботу актувалися працівниками райвідділу, він також підписував ці акти. До цього часу ОСОБА_1 прогули не вчинялися, характеризував позивача, як свого підлеглого, позитивно.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію": поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частини 1 та 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію": у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частина 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію": особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію": поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункт 4 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) : до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт 9 розділу ІІ Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII (901-19) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"": до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" (2337-19) поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (3460-15) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту: '' за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. ''

Стаття 7 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; '' дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь - якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб '' сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. ''

Правилами етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила), передбачено, що поліцейський, під час виконання службових обовязків, повинен '' професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноваженьта в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного ''.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. '' Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. '' Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. '' За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. '' При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. '' У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. '' Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. ''

Підпункт 2.2.2. пункту 2.1 розділу IІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказ МВС України від 12.03.2013 №230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (z0541-13) (далі - Інструкція №230): службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

Підпункт 6.2.1. пункту 6.2 розділу VI Інструкції №230: '' Виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право: ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування ''

Статтею 70 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) .

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов`язків за займаною посадою.

За особою, відстороненою від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.

Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою.

Якщо поліцейського відсторонено від виконання службових обов`язків (посади), його можуть допустити до виконання службових обов`язків за займаною посадою або призначити на іншу посаду лише після скасування підстави відсторонення та видання відповідного наказу.

На період відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак і табельна вогнепальна зброя. Службове посвідчення та спеціальний нагрудний знак поліцейського, відстороненого від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються в його безпосереднього керівника. Табельна вогнепальна зброя поліцейського, відстороненого від виконання службових обов`язків (посади), зберігається в черговій частині органу (закладу установи), де проходить службу поліцейський.

За пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 9 квітня 2008 року №189 (z0589-08) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 липня 2008 року №589/15280 (z0589-08) (далі - Положення №189), випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров`я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи".

Пункт 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001 (далі - Інструкція № 455): Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.

Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стало вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді грубого порушення службової дисципліни та вчинення дій, які дискредитують звання працівника ОВС.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення службового розслідування стало надходження інформації про проведення у службових приміщеннях Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області обшуку у рамках кримінального провадження № 42018230000000066, розпочатого 04.04.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання неправомірної грошової винагороди працівниками Корабельного відділення поліції.

Згідно висновку про службове розслідування, позивач, при використанні своїх службових повноважень, становища та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступив у поза процесуальні стосунки, вимагав неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, здійснював психологічний та фізичний тиск на підозрюваного, примушував видати на ім`я ОСОБА_13 (довіреної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_14 ) генеральну довіреність на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_11 з 24 по 29 березня 2018 р. на території одного з будинків дачного кооперативу, примушував із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов`язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки та завдало непоправної шкоди і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції).

Верховний Суд наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України "Про Національну поліцію", а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, Суд приходить до переконання, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені в рамках кримінального провадження №42018230000000066.

Тому, Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості наказів відповідача від 07.06.2018 №133, від 26.06.2018 №160о/с та, відповідно, наявності підстав для поновлення позивача на службі.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про відсутність обов`язку позивача бути присутнім на робочому місці, в зв`язку з тим, що він був відсторонений від виконання службових обов`язків, то Суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Суд погоджується, що на час виникнення спірних правовідносин положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарного статуту та Інструкції № 230 дійсно не містили чіткого регулювання дій відстороненого від виконання службових обов`язків поліцейського, в частині наявності або відсутності в нього обов`язку щоденно прибувати та знаходитися по місцю служби.

Водночас, з аналізу статті 70 Закону України "Про Національну поліцію" вбачається, що відсторонення від виконання службових обов`язків є тимчасовим недопущенням до виконання обов`язків за займаною посадою, проте воно не звільняє працівника обов`язку з`являтися до підрозділу для виконання іншої некваліфікованої роботи. У такому випаду, трудові відносини з працівником не припиняються. Такий працівник зобов`язаний прибувати до місця постійної служби і виконувати посадові інструкції та завдання, крім тих, які стали предметом порушення.

Що стосується висновків судів попередніх інстанцій на те, що службове розслідування проведено неуповноваженими особами, то Суд звертає увагу, що начальник ГУ НП має усі повноваження, передбачені чинним законодавством України, змінювати склад комісії службового розслідування, а тому вказані посилання є безпідставними та необґрунтованими.

Суд також вказує на хибність висновків судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності використання ГУНП під час службового розслідування матеріалів кримінального провадження за №42018230000000066, з огляду на те, що матеріали вказаного кримінального провадження, які наявні в службовому розслідуванні - містяться у відкритому доступі на сайті ЄРДР. Також, копія ухвали слідчого судді про проведення обшуку у службових кабінетах Корабельного ВП та копія протоколу обшуку надана керівництву Корабельного ВП слідчим УСБУ на підставі ч. 9 ст. 236 КПК України. Ухвала про обрання у відношенні до позивача запобіжного заходу надана ГУНП структурним підрозділом ГУНП - Дніпровським ВП ГУНП, в який вона надійшла з суду для виконання. Відтак, усі документи отримані ГУНП на законних підставах.

Висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що сам факт притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження до ухвалення вироку у справі не може бути підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Окрім того, Суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно помилковості висновків судів попередніх інстанцій, що доказом поважності невиходу на службу позивача 02,03,04 травня 2018 року, є відповідна виписка з амбулаторної картки хворого.

Так, Суд звертає увагу, що згідно приписів Положення № 189 та Інструкції № 455, належна підтвердженість та засвідченість факту тимчасової непрацездатності особи є наявність та видача такого документу, як листок непрацездатності.

Відтак, виписка із амбулаторної карти хворого, в розумінні норм Положення № 189 та Інструкції № 455, не може слугувати належним підтвердженням факту тимчасової непрацездатності.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про належну підтвердженість тимчасової непрацездатності позивача в період з 02 по 05 травня 2018 року випискою із амбулаторної карти хворого від 05.05.2018 не є обґрунтованими.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про належне повідомлення позивачем свого безпосереднього керівника про захворювання та місцезнаходження на лікуванні, то Суд вказує, що суб`єктивне переконання начальника відділення ОСОБА_9 про перебування позивача 02.05.2018 у відпустці та зазначення ОСОБА_1 лише інформації про його звернення за медичною допомогою внаслідок отриманої травми ноги, не спростовує невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення керівника про його місцезнаходження на лікуванні.

Такими чином, враховуючи викладене, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351- 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області задовольнити повністю

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

Н.В. Шевцова