ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N 9/102-2
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Полянського А. Г.
Суддів Муравйова О. В.
Рогач Л. І.
розглянула
касаційну скаргу Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки
“Заготконтора”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 20.04.05
у справі № 9/102-2
господарського Волинської області
суду
за позовом Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки
“Заготконтора”
до Ковельської об’єднаної державної податкової
інспекції Волинської області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Колошук І. Ф. –дов. № 39 від 29.08.05
- відповідача: Зінчук А. І. –дов. № 48/01-032 від 25.08.05
Таран О. П. –дов. № 47/01-032 від 25.08.05
Ухвалою від 12.08.05 колегії суддів Вищого господарського суду
України касаційна скарга Підприємства Камінь-Каширської
райспоживспілки “Заготконтора” № 72 від 13.05.05 була прийнята
до провадження, розгляд справи призначений на 30.08.05.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 30.08.05
відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 30.08.05 було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Соломка
Л. І.) від 31.01.05, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 20.04.05 (головуючий суддя
Процик Т.С., судді Галушко Н.А., Юрченко Я.О.), позовні вимоги
Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки “Заготконтора”
задоволено частково: визнано недійсним рішення Маневицької
міжрайонної державної податкової інспекції (Камінь-Каширське
відділення) від 13.07.04 № 0001522301/0 в сумі 1173,50 грн. та в
частині визначення суми штрафних санкцій за готівку 36675,58
грн. сумою податкового зобов’язання.
Приймаючи зазначені судові рішення, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку, що позивачем допущені порушення
законодавства, яке регулює порядок ведення касових операцій.
Часткове задоволення позову пов’язане з тим, що відповідач
безпідставно визначив суму штрафних санкцій за порушення касової
дисципліни як податкове зобов’язання.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою
апеляційної інстанції, Підприємство Камінь-Каширської
райспоживспілки “Заготконтора” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.05 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.04.05 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки
“Заготконтора” задовольнити повністю.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Ковельська об’єднана
державна податкова інспекція Волинської області проти доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв’язку з чим
просить рішення місцевого суду від 31.01.05 та постанову
апеляційної інстанції від 20.04.05 залишити без змін, а
касаційну скаргу Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки
“Заготконтора” без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку про залишення
касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
Маневицькою міжрайонною державною податковою інспекцією було
проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання
вимог податкового законодавства Підприємством райспоживспілки
"Заготконтора" за період з 01.07.02 року по 31.03.04 року, за
результатами якої складений акт від 12.07.04 № 291/23-1/01782217
(а.с.22-42).
Даною перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.
2.13 "Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні", затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 19.02.01 № 72 та зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 15.03.01 за № 237/5428
( z0237-01 ) (z0237-01)
із змінами і доповненнями.
Так, в акті перевірки зазначено, що ПР “Заготконтора” за
перевірений період здійснювалася видача готівки з каси
підприємства, яка отримана з установи банку під заготівлю
сільськогосподарської продукції та на оплату праці - фактично
видавалась фізичним особам за прийнятий у них металобрухт на
суму 7562,95 грн.. тобто отримана з установи байку в касу
підприємства готівка на вказану суму використана не за цільовим
призначенням, крім того, в порушення п. 2.13 вищевказаного
Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
підприємством за перевірений період
здійснювалось витрачання готівки з каси підприємства на суму
28929,47грн. отриманої з установи банку під заготівлю
сільськогосподарської продукції та на оплату праці - фактично
видавалась на інші цілі, а саме на внутрігосподарські потреби
(на оплату за паливно-мастильні матеріали, запасні частини та на
оплату за обладнання), тобто готівка в сумі 29112,63 грн.
використана не за цільовим призначенням. В результаті допущених
порушень підприємством райспоживспілки "Заготконтора" здійснено
нецільове використання готівки в сумі 36675,58грн. (а.с.36).
За результатами даної перевірки Маневицькою міжрайонною
державною податковою інспекцією (Камінь-Каширське відділення)
прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.07.04 №
0001522301/0. яким позивачу згідно з підпунктом "г" пункту 4.2.2
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, на підставі акта перевірки № 291/23-
1/01782217 від 12.07.04, відповідно до ст. 1 Указу Президента
України від 11.05.99 № 491/99 "Про внесення змін до Указу
Президента України від 12.06.95 № 436/95 "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 491/99 ) (491/99)
визначено суму податкового зобов'язання за платежем
штрафні санкції за готівку в розмірі 36675,58 (а.с.21).
Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в
адміністративному порядку. Рішенням Маневицької МДГІІ від
10.08.04 № 6060 (а.с.47-48) оскаржуване податкове повідомлення-
рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.48).
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду
Волинської області від 15.11.04 у даній справі призначено
додаткову перевірку з питань дотримання порядку ведення касових
операцій за період з 01.07.02 по 31.03.04 підприємством Камінь-
Каширської райспоживспілки "Заготконтора", проведення якої
доручено Ковельській ОДПІ (а.с.65).
Ковельською ОДПІ, відповідно до ухвали Господарського суду
Волинської області від 15.11.04 у справі № 9/102-2, проведено
позапланову документальну перевірку підприємства Камінь-
Каширської райспоживспілки "Заготконтора" з питань дотримання
порядку ведення касових операцій за період з 01.07.02 по
31.03.04, за результатами якої складено акт від 09.12.04 №
142/26-505/01782217 (а.с.68-81).
В акті перевірки від 09.12.04 порушення, зазначені в
попередньому акті перевірки, підтверджені, і згідно з висновком
акту - готівка в сумі 35502,08 грн. використана не за цільовим
призначенням, різниця з даними попереднього акту перевірки
склала суму 1173,50 грн. (а.с.73). За даними позапланової
перевірки рішення Ковельською ОДПІ не приймалося.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період,
що перевірявся, позивач здійснював заготівлю
сільськогосподарської продукції у юридичних та фізичних осіб.
Під заготівлю сільськогосподарської продукції та для виплати
заробітної плати працівникам підприємство отримувало готівкові
кошти в касу як з установи банку, так і від своєї господарської
діяльності (торгівлі, надання послуг), якими розраховувалось зі
здавачами, фізичними та юридичними особами, за прийняту від них
продукцію.
Згідно з п. 1.1 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 19.02.01 № 72.
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.01 за №
237/5428 ( z0237-01 ) (z0237-01)
. (далі Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
) вимоги
цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ
банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх
організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені
підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які
здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а
також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб,
які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення
юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з
готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання
ними.
Згідно з 2.13 даного Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
, підприємства
(підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків,
одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким
формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах
наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в
грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.
В ході планової та позапланової перевірки податковим органом
встановлено, що підприємством в порушення вимог п. 2. 13
Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
здійснювалась видача готівки, отриманої з
установи банку під заготівлю сільськогосподарської продукції та
на оплату праці, на внутрішньогосподарські потреби (оплату за
паливно-мастильні матеріали, запасні частини та ін.), тобто,
готівка в сумі 29112,63 грн. використана не за цільовим
призначенням, що також підтверджується актом перевірки від
09.12.04 № 142/26-505/01782217 (а.с.68-74) та додатком № 2 до
акту (а.с.78-79).
Вищий господарський суд України відзначає, що позивачем не було
надано ані місцевому суду, ані апеляційній інстанції
витребуваних ними документів (доказів), не підтверджено
первинними документами обліку правомірність його позовних вимог
і необґрунтованість висновків відповідача за наслідками
перевірок.
Згідно з п. 2.5 вищезгаданого Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
підприємства, що здійснюють операції з металобрухтом,
розраховуються з підприємствами-здавачами та підприємцями за
прийнятий металобрухт у безготівковій формі. Для оплати цими
підприємствами за закуплений у фізичних осіб металобрухт
здійснюються перекази готівки через установи банків та
підприємства поштового зв'язку.
Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем
встановлено, що в порушення вимог даного пункту позивачем
здійснювалась видача готівки, отриманої з установи банку під
заготівлю сільськогосподарської продукції та оплату праці -
фізичним особам за зданий металобрухт на суму 7984,95 грн., що
підтверджується актом перевірки від 09.12.04 та додатком № 1 до
нього (а.с.75-77). Так само позивачем на вимогу суду першої
інстанції не було подано витребуваних документів (доказів), не
підтверджено в судах першої і апеляційної інстанцій первинними
документами обліку правомірності його позовних вимог і
необґрунтованість висновків відповідача за наслідками перевірки.
Оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача
застосовані штрафні санкції у сумі 36675,58 грн. за використання
підприємством одержаних в установі банку готівкових коштів не за
цільовим призначенням.
Позаплановою перевіркою Ковельської ОДПІ встановлено, що сума
витраченої не за цільовим призначенням готівки становить
35502,08 грн.
В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, що в частині суми 1173,50 грн. оспорюване податкове
повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
за необхідне звернути увагу на те, що застосування до позивача
штрафних санкцій у розмірі 36675,58 грн., визначених як
податкове зобов'язання за платежем - штрафні санкції за
порушення законодавства про готівку, є необґрунтованим та таким,
що суперечить преамбулі, п. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України „Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст.ст. 13-15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
з огляду
на наступне.
Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання -
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими законами
України.
Згідно п. 1.5 ст. 1 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, штрафна
санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді
відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені
та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у
зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 згаданого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податкове повідомлення –письмове повідомлення контролюючого
органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з п. 2.2 р.2 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень, затвердженого
наказом ДПА України № 253 від 21.06.01, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 06.07.01 за № 567/5758
( z0567-01 ) (z0567-01)
. податкове зобов'язання - зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом
(Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
) або іншими законами України.
Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до
бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти
обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного
цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах,
що визначаються законами України з питань оподаткування.
У статтях 13-15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
міститься перелік податків та зборів, і в цьому
переліку штрафні санкції, встановлені Указом Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
, відсутні.
Згідно статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виключно
законами України встановлюється система оподаткування, податки і
збори, а Указ Президента України «Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм: з регулювання обігу готівки»
( 436/95 ) (436/95)
не визначає податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з судами попередніх інстанцій в тому, що
для визначення, як податкового зобов'язання, а також
застосування механізмів стягнення зобов'язань перед бюджетами,
передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
по нарахованих штрафних санкціях за
порушення норм Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
(нецільове використання готівкових коштів), не має
правових підстав.
Згідно з п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01 № 110,
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 №
268/5459 ( z0268-01 ) (z0268-01)
(далі Інструкція ( z0268-01 ) (z0268-01)
), інші
штрафні (фінансові) санкції, які встановлюються нормативно-
правовими актами, контроль за виконанням вимог яких покладено на
органи державної податкової служби, застосовуються в частині, що
не суперечить Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та в розмірах, визначених такими нормативно-
правовими актами.
Отже, касаційна інстанція вважає, що вказані обставини, як
свідчать матеріали справи, були враховані попередніми судовими
інстанціями, у зв’язку з чим, спірне податкове повідомлення-
рішення від 13.07.04 № 0001522301/0 є необґрунтованим та таким,
що не відповідає нормам Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Інструкції та цілком вірно було
визнано судом першої інстанції недійсним в частині визнання
штрафної санкції у сумі 36675,58 грн. сумою податкового
зобов'язання Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки
„Заготконтора".
Натомість, Вищий господарський суд України вважає за необхідне
звернути увагу на те, що Підприємством Камінь-Каширської
райспоживспілки “Заготконтора” до касаційної скарги додано ряд
документів, що не досліджувались судами попередніх судових
інстанцій.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що основний зміст касаційної скарги Підприємства Камінь-
Каширської райспоживспілки „Заготконтора" зводиться до аналізу
наявних у справі доказів, перевірка та встановлення яких не
входить до повноважень касаційної інстанції, що вбачається з
положень ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Більш того, в
касаційній скарзі взагалі відсутні посилання на порушення
апеляційною інстанцією норм матеріального або процесуального
права, а тому, Вищий господарський суд України приходить до
висновку, що місцевим господарським судом та судом апеляційної
інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та
винесено рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Підприємства Камінь-Каширської райспоживспілки
„Заготконтора" № 72 від 13.05.05 залишити без задоволення.
Постанову від 20.04.05 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 9/102-2 Господарського суду Волинської області
залишити без змін.
Справу повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя А. Полянський
Судді О. Муравйов
Л. Рогач