824/1934/15-а Про визнання протиправними дії державних виконавців, та визнання протиправними і скасування постанови "Про відкриття виконавчого провадження", постанови "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", постанови "Про стягнення з боржника виконавчого збору", постанови "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", постанови "Про закінчення виконавчого провадження" - 26.01.2021 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 824/1934/15-а

адміністративне провадження № К/9901/21425/18, К/9901/21426/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представника позивача Возняк Людмили Василівни на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (головуючий суддя - Брезіна Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді - Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.) у справі №824/1934/15-а, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

11 серпня 2015 року позивач, ОСОБА_1, звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії державних виконавців, постанову від 11.07.2012 року "Про відкриття виконавчого провадження", постанову від 14.08.2012 року "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", постанову від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника виконавчого збору", постанову від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", постанову від 10.01.2013 року "Про закінчення виконавчого провадження" та скасувати оскаржувані постанови;

- встановити відсутність повноважень у державних виконавців для застосування заходів примусового стягнення єдиного внеску у 2012 році з пенсіонера за віком з 2007 року, який отримує пенсію за віком та згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07 липня 2011 року (3609-17) звільнений від примусової сплати єдиного внеску за себе, та відповідно, до наданого законом права виключно лише на добровільну сплату єдиного внеску й в добровільному порядку встановленому законом;

- визнати виконавчий документ №Ф659-У від 02 квітня 2012 року таким, що не підлягає виконанню;

- визнати дискримінацію допущеною і вираженою у порушенні законного права пенсіонера за віком з 2007 року виключно на добровільну сплату єдиного внеску без примушування до сплати суб`єктом владних повноважень та без застосування у 2012 році заходів примусового стягнення, можливість якого виключена Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07 липня 2011 року (3609-17) ;

- зобов`язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління у місячний термін усунути порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , статті 19 Конституції України та законних прав ОСОБА_1, які були допущені державними виконавцями при здійсненні в незаконний спосіб виконавчого провадження №33363303.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протиправними діями державних виконавців прийнято незаконні рішення (постанова від 11.07.2012 року "Про відкриття виконавчого провадження", постанова від 14.08.2012 року "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", постанова від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника виконавчого збору", постанова від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", постанова від 10.01.2013 року "Про закінчення виконавчого провадження"), внаслідок чого здійснено в незаконний спосіб примусове стягнення єдиного внеску в межах виконавчого провадження №33363303, безпідставно відкритого 11.07.2012 р. при відсутності рішення, яке б підлягало примусовому виконанню щодо стягнення єдиного внеску з позивача, пенсіонера за віком з 2007 р. зі статусом отримувача пенсії за віком з 2007 року. Обґрунтовуючи протиправні дії, допущення дискримінації, перевищення повноважень та прийняття незаконних рішень державного виконавця, позивач мотивує тим, що вона являється пенсіонером за віком з 2007 року та звільнена від сплати за себе нарахованих сум єдиного внеску, а право сплати нарахованих сум єдиного внеску надано їй на добровільних засадах. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у оскаржуваних постановах не зазначено, яке рішення виконувалось в межах виконавчого провадження ВП№33363303. Стверджує, що до відповідача не пред`явлено рішення, яке підлягає примусовому виконанню і на підставі якого видано виконавчий документ №Ф-659У. Зазначає, що стягувач безпідставно надав документу чинності 18.04.2012 без документального підтвердження рішенням, яке б набрало законної сили станом на 18.04.2012 і підлягало примусовому виконанню. Разом з тим, позивач стверджує, що виконавчий документ №Ф-659У не відповідає вимогам норм законодавства та складений з їх порушенням. Позивач також зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№33363303 не була надіслана їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення та не містила відомостей про строк її виконання, що виключає можливість надання часу на добровільне виконання вимог державного виконавця. В додаток позивач зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження були відсутні докази вважати вимогу №Ф-659У узгодженою, оскільки були відсутні докази отримання її боржником.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в межах розгляду справи №2а-209/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про скасування вимоги суди встановили, що у січні - лютому 2012 року позивач була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та внески до Пенсійного фонду не сплачувала, у зв`язку з чим вимога управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 02.04.2012 року № Ф 659 є правомірною. Суди зауважили, що вимога Пенсійного фонду України є виконавчим документом в розумінні ст. 17 Закону №606-XIVу зв`язку з чим законодавством визначено обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа. Також суди дійшли висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця прийняті на підставі ст.ст. 28, 41 Закону №606-XIV.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

09 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що судові рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків та мотивів, з яких вони ухвалені. Вважає, що судами було неналежним чином досліджено наявні у справі докази, у зв`язку з чим безпідставно прийнято позицію відповідача у справі. Вважає, що вимога органу Пенсійного фонду на момент її пред`явлення до відповідача не була узгодженою. Вказує, що вона звільнена від сплати єдиного внеску за себе у зв`язку з настанням пенсійного віку.

Третьою особою до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вважає, що вимога Пенсійного фонду винесена на законних підставах та підлягає примусовому виконанню. Третя особа просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

08 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в якій представник позивача просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги представник позивача вказує, що суди попередніх інстанцій невірно трактували положення законодавства щодо того, що вимога про сплату єдиного внеску є правомірною, а позивач є платником єдиного внеску. Вказує, що позивач не отримала зазначеної вимоги вчасно, а отже вказана вимога не є узгодженою. Вважає, що всі оскаржувані у цій справі постанови є протиправними, оскільки вимога про сплату єдиного внеску на момент її пред`явлення не набрала чинності.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05.05.2007 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійному фонді України у м. Чернівцях та отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України №531 від 23.01.2015 року та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 27.06.2007 року.

02 квітня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівцях прийнято вимогу №Ф659-У про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 в сумі 653,06 грн. та зазначено, що суми боргу підлягають сплаті в десятиденний строк з дня одержання цієї вимоги. Вказана вимога отримана позивачем 02.04.2012 року. (а.с. 31-33 том 1, а.с. 23 том 2).

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернулась з скаргою до Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях, однак останній 08.05.2012 р. прийняв рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 (а.с.213-215 том 3).

Згідно листа Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях від 09.07.2012 р. вимогу №Ф659-У від 02 квітня 2012 року направлено державному виконавцю на виконання та зазначено, що вказана вимога була направлена боржнику поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення. Десятиденний строк сплати боргу минув, але сума боргу так і не сплачена, а вимога не оскаржена. (а.с. 25 том 2).

Згідно постанови від 11.07.2012 року відкрито виконавче провадження ВП№33363303 на підставі вимоги №Ф659-У від 02 квітня 2012 року про стягнення боргу у сумі 653,06 грн з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях. (а.с. 241 том 1).

Вказана постанова направлена на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке направлялось позивачу 12.07.2012 року Чернівецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з відміткою: "проставлено в поштову скриньку після двох спроб вручення". (а.с. 29 том 1).

Державним виконавцем 14.08.2012 прийнято постанови у виконавчому провадженні ВП№33363303 "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій" та "Про стягнення з боржника виконавчого збору". (а.с. 240, 242 том 1).

Згідно постанови державного виконавця від 10.01.2013 ВП№33363303 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. та зазначено про фактичне, повне виконання рішення. Сплата боргу також підтверджується відповідним повідомленням від 19.12.2012. (а.с. 239 том 1, а.с. 33 том 2).

Судами також встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Чернівці про визнання дій неправомірними та скасування вимоги в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.08.2012 та прийнято нову, в якій у задоволені позовної заяви відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 залишено без змін.

Згідно листа Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.05.2015 К-30 суд повідомляє ОСОБА_1, що в матеріалах цивільної справи №2-а-209/12 відсутнє рішення, на підставі якого може бути (чи було) здійснено стягнення в сумі 653,06 гривень єдиного внеску у 2012 році. Крім того, зазначено, що рішення, яке просила отримати позивач було винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 12.04.2012 №10188/03 про результати розгляду заяви щодо узгодження вимоги про сплату боргу "Ф" №659 від 02.04.2012, прийняту до розгляду 26.04.2012. (а.с. 205 том 2).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 №21-1 (z0064-04) затверджено "Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", яка визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 8.3 вказаної інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначався Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (606-14) .

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У відповідності до положень ч.1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 75 Закону № 606-XIV встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ст. 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз`яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ст. 28 та ст. 41 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Стосовно обставин правомірності вимоги №Ф659-У від 02 квітня 2012 року про стягнення боргу у сумі 653,06 грн з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях колегія суддів вважає правомірним врахування судами попередніх інстанцій такого, що набрало законної сили судового рішення у справі №2-а-209/12.

Відповідно до ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зауважує, що при розгляді адміністративної справи №2-а-209/12 судами було встановлено, що оскільки позивач у січні - лютому 2012 року була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та внески до Пенсійного фонду не сплачувала, вимога управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 02.04.2012 №Ф659У є правомірною.

Крім того, Суд вважає обґрунтованим врахування судами попередніх інстанцій тих обставин, що вказана вимога сформована відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, адже номер цієї вимоги свідчить про її формування для фізичної особи щодо сплати узгодженої заборгованості.

Щодо обставин узгодження вимоги управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 02.04.2012 №Ф659У, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказана вимога містить відмітку про її отримання 02.04.2012.

Як встановили суди, ОСОБА_1 оскаржила вказану вимогу до Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівцях, за результатом чого 08.05.2012 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівцях прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1,

Отже, на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№33363303 від 11.07.2012 вказана вимога набула статусу узгодженої, а тому посилання позивача про протиправність прийняття оскаржуваної постанови та відсутність у вказаної вимоги статусу узгодженої спростовується матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що спірні у справі постанови державного виконавця винесені на виконання наведених вище положень Закону №606-XIV (606-14) . При цьому, подані позивачем та його представником касаційні скарги не містять жодного обґрунтування щодо підстав їх протиправного прийняття.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 824/1934/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді

Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська О.Р. Радишевська